Справа № 2-н-388/2010  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2010 року суддя Дніпровського районного суду м. Києва Метелешко О.В., розглянувши заяву Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И Л А:

    Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за комунальні послуги у розмірі 11 989 грн. 93 коп.

При вивченні матеріалів заяви із довідки про заборгованість станом на 01.07.2010 року встановлено, що  заборгованість у боржника у розмірі  11 989 грн. 93 коп. включає в себе також суму заборгованості, що утворилась поза строку позовної давності, а саме до періоду 01 червня 2007 року у розмірі 6 551 грн. 94 коп.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.  

Таким чином, заявником заявлена вимога про стягнення заборгованості у розмірі 11 989 грн. 93 коп., що є поза межами строку позовної давності.  

Відповідно ст. 73 ЦПК України поновлення пропущеного строку, встановленого законом розглядається у судовому засіданні за клопотанням сторони на підставі доказів, підтверджуючих поважність причин пропущення строків.      

Згідно зі ст. 95 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.  

При цьому, судовий наказ може ґрунтуватися лише на вимогах, які є безспірними, тобто такими, що не потребують перевірки їх обґрунтованості та з’ясування суттєвих обставин, які стосуються правовідносин сторін.          

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.  

Згідно зі ч. 5 ст. 100 ЦПК України у разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов’язані і окремий їх розгляд неможливий, то суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу.  

За таких обставин, суд вважає, що заявникові в прийнятті заяви про видачу судового наказу слід відмовити, оскільки в даному випадку вимога заявника про стягнення заборгованості за комунальні послуги не є безспірною і не може вирішуватися виданням судового наказу без встановлення обставин, що мають істотне значення, шляхом дослідження необхідних доказів з урахуванням відповідних пояснень сторін у справі на загальних підставах, тобто в позовному провадженні.  

Враховуючи наведене та керуючись ст. 100, 101, 209, 293, 294 ЦПК України,

У Х В А Л И Л А:

    У прийнятті заяви Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 - відмовити.

    Роз’яснити заявнику його право звернутись до суду з тими ж самими вимогами у позовному порядку.

    Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

    Суддя: