Справа № 2-а-915/1-2010р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Метелешко О.В.,
при секретарі Паєті О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ДПС Голосіївського ВДАІ м. Києва, інспектора Управління ДПС Голосіївського ВДАІ м. Києва Мужицького Олексія Борисовича про визнання незаконною та скасування постанови,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 11 вересня 2010 року він, керуючи автомобілем «Фольксваген», д/н НОМЕР_1, рухався по проспекту Глушкова в м. Києві зі швидкістю 55-60 км/год. позаду іншого автомобіля. Окрім нього, у даному автомобілі знаходилася громадянка ОСОБА_3, яка сиділа на передньому пасажирському сидінні та уважно слідкувала за дорогою, відповідними знаками і при цьому помітила, що з неосвітленого та закритого для візуального огляду місця у напрямку руху їхнього автомобіля вийшла особа у формі інспектора ДПС, тримаючи в руці прилад з вимогою зупинити автомобіль. Виконавши вимогу співробітника ДПС – позивач зупинився, після чого, співробітник ДАІ попросив надати йому посвідчення та реєстраційні документи на автомобіль, при цьому свою посаду, звання та прізвище, співробітник ДПС повідомив нерозбірливо, а коли позивач спробував уточнити причину своєї зупинки, інспектор відповів, що «він все дізнається з протоколу, а то всі водії стали «дуже розумні» на дорозі.
Також позивач зазначив, що крім його автомобіля співробітниками ДАІ були зупинені ще три автомобілі, що є порушенням вимог зупиняти в нічний час два або більше транспортних засобів. Після того, як позивач вийшов з автомобіля та прослідкував за співробітником ДПС, який зупинив його автомобіль, йому було показано прилад для вимірювання швидкості, на якому було зафіксовано швидкість руху невідомого автомобіля 87 км/год. Спроби пояснити, що жодних правил дорожнього руху він не порушував, і що відповідно до показів приладів його автомобіля він рухався зі швидкістю в межах 55-60 км/год., і що усі прилади його автомобіля «Фольксваген», д/н НОМЕР_1 є технічно справними, про що свідчить талон техогляду НОМЕР_2 від 12.08.2010 року, а показана на приладі швидкість – 87 км/год. не може бути швидкістю, з якою рухався його автомобіль, були проігноровані, а замість цього, йому для ознайомлення було надано протокол про адміністративне правопорушення. Одразу після цього, інспектором УДПС Голосіївського ВДАІ м. Києва прапорщиком Мужицьким О.Б. було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, у якій зазначається, що він, керуючи автомобілем «Фольксваген», д/н НОМЕР_1 по пр-ту Глушкова в м. Києві, рухався зі швидкістю 87 км/год., чим перевищив максимально дозволену швидкість руху на 27 км/год. та порушив п. 12.4 ПДР. Постановою у справі про адміністративне правопорушення, позивача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді 255,00 грн.
Також позивач зазначив, що на його вимогу надати підтвердження, що швидкість, зафіксована приладом «Радіс», належить саме його автомобілю, а не будь-якому іншому, який у цей же час рухався в одному напрямку з ним, ніякої відповіді не було. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові відсутні докази належності виміряної швидкості саме його автомобілю, тобто інспектором було продемонстровано тільки час, який нібито пройшов з моменту вимірювання швидкості на приладі. Оскільки прилад «Радіс» немає функції фото фіксації швидкості автомобіля з одночасною ідентифікацією його номерних знаків, то встановити та довести, що вимірювалась швидкість саме його автомобіля неможливо, а за таких умов, різниця у кілька секунд в показах приладу може означати, що насправді була виміряна швидкість іншого автомобіля, що рухався у кількох десятках метрів від його автомобіля, або ж взагалі будь-якого автомобіля, який рухався у зустрічному напрямку.
Також позивач посилається на те, що при складанні протоколу в разі вчинення адміністративного правопорушення працівниками міліції, порушникові роз’яснюється, що він має право знайомитись з матеріалами справи, давати пояснення, пред’являти докази на свою користь, заявляти клопотання, а при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, виступати рідною мовою або користуватися послугами перекладача, оскаржити винесену постанову. На його ввічливі пояснення, а також спроби свідка пояснити, що жодних правил дорожнього руху, зокрема перевищення швидкості, ним порушено не було, а максимальна швидкість, з якою він рухався в той час була набагато нижчою від зазначеної, а також на прохання надати відповідні докази, він почув грубу відповідь.
Тому, вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а постанову такою, що не відповідає обставинам справи, винесеної з порушенням його прав та чинного законодавства, необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
У судове засідання позивач з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник УДПС Голосіївського ВДАІ м. Києва та інспектор УДПС Голосіївського ВДАІ м. Києва Мужицький О.Б. у судове засідання не з’явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
За таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідачів.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення АА1 № 183010 від 11 вересня 2010 року, ОСОБА_1, 11.09.2010 року о 05 год. 35 хв., керуючи автомобілем «Фольксваген», д/н НОМЕР_1 по пр. Глушкова у м. Києві, рухався зі швидкістю 87 км/год., чим перевищив максимально дозволену швидкість руху на 27 км/год. та порушив п. 12.4 ПДР України. Швидкість руху вимірювалась за допомогою приладу «Радіс» (а.с. 7)
Як вбачається з постанови у справі про адміністративне правопорушення серія АА № 228156 від 11 вересня 2010 року, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 грн. 00 коп. (а.с. 6).
Згідно зі ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту», а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
З огляду на викладене, суд бере до уваги пояснення позивача та вважає, що спірна постанова не відповідає вимогам законодавства, оскільки відповідачі не надали суду доказів на спростування пояснень позивача, а дане спростування, відповідно до ст. 71 КАС України, покладено на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова про адміністративне правопорушення серія АА № 228156 від 11 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 є протиправною та підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту" ст. ст. 11, 70, 71, 159, 162, 163 КАС України,-
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління ДПС Голосіївського ВДАІ м. Києва, інспектора Управління ДПС Голосіївського ВДАІ м. Києва Мужицького Олексія Борисовича про визнання незаконною та скасування постанови - задовольнити.
Постанову АА № 228156 від 11 вересня 2010 року у справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення визнати протиправною та скасувати.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Суддя: