Справа № 2-а-415/1-2010
П О С Т А Н О В А
ІМ Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 березня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді - Метелешко О.В.,
розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, як дитині війни, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в якому просить визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови зробити перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до п. 1 ст. 6 Закону України від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни», протиправними. Крім того, зобов’язати відповідача виконати перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2006 року і виплатити недонараховану суму та у подальшому розраховувати і виплачувати пенсії з урахуванням її підвищення, відповідно до п. 1 ст. 6 зазначеного Закону.
Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання права, відповідно до п. 1 ст. 6 Закону України від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни», на перерахунок його пенсії з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2006 року, то в цій частині ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02 березня 2010 року провадження у справі закрито.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що він є військовим пенсіонером, має статус дитини війни, відповідно до ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімального розміру пенсії за віком, вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року. З цього приводу він звертався до відповідача і листом № 15435/12 від 17.07.2009 року йому було відмовлено в здійсненні перерахунку пенсії. Оскільки, до цього часу призначена на підставі наведеного вище Закону державна соціальна допомога позивачу не виплачується, він вимушений був звернутися за захистом своїх інтересів до суду.
Позивач в письмовій заяві позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, просив слухати справу у його відсутності в порядку письмового провадження та поновити йому пропущений строк звернення до суду.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, просить слухати справу у їх відсутність, надав суду пояснення на зазначений позов та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі, посилаючись, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, в той час як Пенсійний фонд України забезпечує лише ефективне використання коштів, що перебувають у його управлінні, та у межах його бюджету, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Також, представник відповідача вважає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, що згідно ст. ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію та має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно п.1 Розділу 4 «Заключного положення» вказаного Закону останній вступає в силу з 01.01.2006р.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни;
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року положення ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційним.
Відповідно до ст. 152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, тобто відповідні норми вищезазначеного Закону втратили чинність з 09.07.2007р.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.07 р. у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, відповідно до яких дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-28/2008 від 22.05.08р. за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата щодо відповідальності Конституції України окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» визнане неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 100 КАС України передбачає, що пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки Закон України «Про соціальний захист дітей війни» вступив в силу 01.01.2006 р. - відповідно, не отримавши соціальну допомогу, передбачену цим законом, позивач з цього часу повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення строку звернення до суду. Закони та інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами, можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання людини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з даним позовом до Дніпровського районного суду м. Києва лише 05.02.2010 року.
Тому, суд вважає, що вимога позивача щодо відновлення пропущеного строку для звернення до суду за період з 01.01.2006р. по теперішній час та зобов'язання відповідача до вчинення перерахунку за вказаний період не підлягає задоволенню.
Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.07 р. були скасовані відповідні соціальні допомоги оспорюваній категорії громадян.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» щодо скасування відповідної допомоги визнано неконституційним. З цього дня зазначений закон втратив чинність.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що необхідно нарахувати соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 05.02.2009 року по 31 грудня 2009 року є законною.
Така позиція суду також базується на рішенні Європейського Суду з прав людини, яка викладена у рішенні по справі «Кечко проти України» від 08.11.2005р.
Як зазначається у вищезазначеному рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» про незворотність дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують відповідальність особи, реалізація особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги, у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. До спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
К рім того, враховуючи те, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві діяло на підставі законів України та не є розпорядником коштів Державного бюджету України, суд не вбачає підстав для визнання відмови Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування і виплати державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2006 року по теперішній час незаконною.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії, згідно із ст. .6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період часу з 05.02.2009 року по 02.03.2010 року.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, діючи в межах наданих адміністративному суду повноважень, проаналізувавши наведені сторонами доводи та заперечення з приводу заявлених позовних вимог, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, як дитині війни підлягає частковому задоволенню, тому, задовольняючи позов у цій частині, суд зобов'язує Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 05.02.2009 року по день ухвалення рішення в межах строків, визначених ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судові витрати по справі, підлягають розподілу, у відповідності до ч. 1. 3 ст. 94 КАС України.
Враховуючи викладене, керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 152 Конституції України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 р., рішенням Конституційного Суду України №1-28/2008 від 22.05.08 року, ст. ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.08.1999 року, Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р., ст. ст. 8, 9, ч. 2 ст. 99, ч. 1 ст. 100, 122, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, як дитині війни - задовольнити частково.
Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 05.02.2009 року по 02 .03.2010 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 (одна ) грн. 70 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у 20-ти денний термін з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10-ти днів з дня складення постанови в повному обсязі.
Суддя: