Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 грудня 2010 року. місто Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді – Ковальчук Н.М.,
суддів – Буцяка З.І., Мельника Ю.М.,
при секретарі - Сеньків Т.Б.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1,
відповідачки - ОСОБА_2,
представника ПАТ „ОТП Банк” – Грищука В.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” на рішення Рівненського міського суду від 31 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства „ОТП Банк”, ОСОБА_5 про встановлення юридичного факту, визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсними договору іпотеки(майнової поруки), звільнення земельної ділянки з-під арешту та виключення з акту опису та арешту,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Рівненського міського суду від 31 травня 2010 року задоволено вказаний позов. Встановлено факт, що з 31 грудня 1998 року по 20 квітня 2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проживали однією сім”єю і земельна ділянка площею 0,11га на АДРЕСА_1, придбана ОСОБА_2 13.06.2007 року, є їх спільною сімейною власністю. Визнано недійсним:
- державний акт, виданий ОСОБА_2 про право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЕ №НОМЕР_1.
- договір іпотеки № PML-РОО/138/2008, укладений 1 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ „ОТП Банк”.
Звільнено з-під арешту та виключено спірну земельну ділянку з акту опису майна від 27 жовтня 2009 року, складеного державним виконавцем ВДВС Рівненського міського управління юстиції. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 1015 грн.
Не погодившись з рішенням суду, ПАТ „ОТП Банк” подало апеляційну скаргу в якій покликається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Вказує, що суд першої інстанції не дослідив всіх обставин справи, що і призвело до помилкових висновків. Судом, в порушення вимог ст.165 ЦПК України, безпідставно відхилено клопотання про допит свідка ОСОБА_3 – приватного нотаріуса та про витребування матеріалів нотаріальної справи посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки та посвідчення договору іпотеки. Оскаржуване рішення винесено без представника ВДВС та відповідача ОСОБА_5 Судом розглянуті позовні вимоги про визнання недійсним Державного акту на право власності на землю без вимог про оскарження договору купівлі-продажу земельної ділянки. Судом не враховані норми ст.65 СК України, де зазначено, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. З цих підстав просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
______________________________________________________________________________________________
Справа 22-1198-2010 р. Головуючий в 1 інстанції: Куцоконь Ю.П.
Категорія Ц: 2,5 Доповідач : Ковальчук Н.М.
Перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Згідно ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що факт проживання однією сім”єю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 доведений, а тому земельна ділянка придбана ОСОБА_2, є спільною сумісною власністю подружжя і з цих підстав є недійсним договір купівлі-продажу, Державний акт на право власності на земельну ділянку та договір іпотеки.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитись не може.
З матеріалів справи вбачається, що 13 червня 2007 року ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3, придбала земельну ділянку, розміром 0,11 га за адресою АДРЕСА_1(а.с12).
На забезпечення виконання зобов”язань за кредитним договором між ОСОБА_5 та ПАТ "ОТП Банк" ОСОБА_2 15 вересня 2008 року уклала з банком договір іпотеки № Р00/138/2080 відповідно до якого передала в іпотеку належну їй земельну ділянку, розміром 0,11 га за адресою АДРЕСА_1(а.с.14-16).
Згідно з положеннями ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 СК України.
Відповідно до ст. 3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
Отже, законодавець передбачив можливість набуття права спільної власності на майно осіб, які не перебувають у шлюбі, у разі, коли вони проживають однією сім'єю, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції вважав доведеним факт проживання сторін однією сім’єю на момент укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки.
Проте рішення суду не містить доказів на підтвердження зроблених ним висновків, окрім визнання відповідачкою позовних вимог та показань свідків, допитаних за клопотанням позивача.
В основу рішення суд поклав показання свідків про те, що сторони проживали разом, вели спільне господарство та припинили спільне проживання в квітні 2008 року. Також суд взяв до уваги фотознімки та поштові листівки. При цьому суд визнав ці докази достовірними і відхилив докази й заперечення відповідача ПАТ „ОТП Банк”.
Так, суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання банку про витребування від приватного нотаріуса копій нотаріальних справ про вчинення договору купівлі-продажу земельної ділянки та посвідчення договору іпотеки.
Як видно з нотаріальних справ, направлених приватним нотаріусом ОСОБА_3 до апеляційного суду, при посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_2 власноручно написала та подала приватному нотаріусу заяву про те, що вона у шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває.
Таку ж заяву ОСОБА_2 написала приватному нотаріусу при посвідченні договору іпотеки.
В п. 5.1 договору іпотеки ОСОБА_2 зазначила, що на день вчинення договору вона у фактичних шлюбних відносинах не перебуває.
Колегія судів вважає, що позивач не довів і судом не добуто доказів, які підтверджували б, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 склалися усталені відносини, притаманні подружжю.
Також ОСОБА_2 не переконала колегію суддів, що викладені нею відомості у власноручно написаних нотаріусу заявах про те, що у шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває, не відповідали дійсності на день укладення договорів.
За змістом ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищенаведені докази та вимоги сімейного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що факт проживання однією сім”єю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з 31 грудня 1998 року по 20 квітня 2008 року не доведений.
З огляду на викладене спірне майно, а саме: земельна ділянка площею 0,11га на АДРЕСА_1, придбана ОСОБА_2 13.06.2007 року, не є спільною сімейною власністю, а тому вимоги ОСОБА_4 про визнання права власності на спірну земельну ділянку, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсними договору іпотеки(майнової поруки), звільнення земельної ділянки з-під арешту та виключення з акту опису та арешту задоволенню не підлягають через їх безпідставність.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції при вирішенні спору на зазначені обставини та вимоги закону уваги не звернув, а тому колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.307,309,314,316,319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду від 31 травня 2010 року скасувати з ухваленням нового рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства „ОТП Банк”, ОСОБА_5 про встановлення юридичного факту, визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсними договору іпотеки(майнової поруки), звільнення земельної ділянки з-під арешту та виключення з акту опису та арешту відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства „ОТР Банк” 965(дев”ятсот шістдесят п”ять) гривень 75 копійок судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий – підпис Ковальчук Н.М.
судді: підпис Мельник Ю.М.
підпис Буцяк З.І.
Згідно:суддя-доповідач Ковальчук Н.М.