Справа №2-2802/1- 2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 серпня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі :
головуючого судді Метелешко О.В.,
при секретарі Паєті О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської району в м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання незаконними дій та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач – ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи безстроково, на нього поширюється дія Закону «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки він являється учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», він має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Нарахування та виплата йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки здійснювалася Відповідачами відповідно до постанов КМУ в розмірі, значно меншому, ніж це встановлено базовим Законом. Розмір мінімальної заробітної плати визначається Законами України «Про Державних бюджет» на відповідні роки і цей розмір береться для розрахунку на момент виплати допомоги. Оскільки Відповідачі так і не здійснили перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги в розмірі, передбаченому Законом України, Позивач просить суд захистити його порушене право та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача 1 - Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених в письмових запереченнях. Пояснила, що нарахування та виплата Позивачу щорічної грошової допомоги проводилась у повній відповідності з вимогами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постановами КМУ «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням тих сум, які було можливо виплачувати в межах бюджетних асигнувань.
Відповідач 2 – Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у судове засіданні не з’явився, надав суду свої письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнав та просив в позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивач – ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується копією посвідчення та Актом огляду МСЕК (а.с. 10-12), перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно розпорядження Відповідача-1 від 22.10.2007 року Позивачеві в 2007 році була нарахована компенсація на оздоровлення в розмірі 120,00 грн., згідно розпорядження від 23.07.2008р. – 120, 00 грн., згідно розпорядження від 15.05.2009р. – 120,00 грн. (а.с. 35-36).
Статтею 48 Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції 06.06.96 р., яка набрала чинності 20.06.1996 року, передбачено, що учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії мають право на отримання щорічної грошової допомоги в розмірі 5 - ти мінімальних заробітних плат.
Положення вказаної статті діяли до прийняття Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року, яким дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було зупинено в частині виплати компенсацій і допомоги.
Законом України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію зазначених вище абзаців та частин ст. 48 Закону України"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" також було зупинено в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, проте зупинення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007р.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, що набрав чинності 01.01.2008 року, текст абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 р.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, позивач має право на отримання щорічної грошової допомоги в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат саме відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанов КМУ, на які посилаються Відповідачі.
Оскільки суми щорічної разової допомоги були нараховані і виплачені Позивачеві після відповідних рішень Конституційного Суду України (09.07.2007р., 22.05.2008р.), то наявні підстави для здійснення перерахунку і виплати належних Позивачеві сум допомоги, з урахуванням вже здійснених йому виплат допомоги за відповідні роки.
Згідно Типового положення про Управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою КМУ від 30.10.2007 року №790, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації є структурним підрозділом Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, основним завданням якого є забезпечення у межах своїх повноважень додержання законодавства про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, згідно з п. 4.1. Положення про центр здійснює виплату соціальної допомоги, інших грошових виплат за розпорядженнями та списками, які надходять від органів праці та соціального захисту населення, також, жодним нормативно-правовим актом Центру не надано повноважень встановлювати розміри щорічної допомоги на оздоровлення.
Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є належними відповідачами в даній справі.
Суд не приймає доводи Відповідачів в тій частині, що відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір щорічної допомоги на оздоровлення нараховувався та виплачувався відповідно до Постанов КМУ, оскільки надання законодавцем права Кабінету Міністрів України на встановлення порядку та сум виплат не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав Позивача, встановлених Законом.
Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити порядок, не порушуючи положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким встановлений розмір щорічної допомоги на оздоровлення.
Таким чином, доводи Відповідачів про нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення виключно на нормах, які встановлені Постановами Кабінету Міністрів України, не можуть прийматись судом, як доказ правомірності їх діянь, оскільки вказані правовідносини регулюються Законами і саме Законом, в силу вимог ст. 19 Конституції України, мали керуватися Відповідачі при здійсненні нарахування та виплати допомоги Позивачу.
При розгляді даної справи судом враховується те, що Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності.
Згідно з ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120, 00 грн..
Таким чином, вимога Позивача про стягнення з Відповідачів на його користь витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120, 00 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 року Позивач звільнений від сплати судового збору.
Оскільки Відповідачі також звільнені від сплати судового збору, то, відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України, сума судового збору компенсується за рахунок держави.
Керуючись ст. 19, 46, 55, 92 Конституції України, ст. 48, 71 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007р., 22.05.2008р., ст.ст. 10, 11, 15, 57-61, 79, 88, 209, 210, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки - неправомірними.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, враховуючи нараховані та виплачені йому суми допомоги.
Зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки на підставі здійсненого Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації перерахунку сум щорічної допомоги на оздоровлення, враховуючи проведені за цей період виплати.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в рівних частках на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 120,00 гривень.
У решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ: