Справа № 2-1527/1

2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

17 серпня 2010 року Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді                               Метелешко О.В.

при секретарі                                       Попович О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, -

в с т а н о в и в:  

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача та просила визнати недійсними кредитний договір № K2S4GK00260023 від 27 лютого 2007 року та договір іпотеки від 27 лютого 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк», нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 527.

Зобов’язати кожну із сторін кредитного договору № K2S4GK00260023 від 27 лютого 2007 року повернути другій стороні все те, що вона одержала на виконання цього договору, а саме зобов’язати відповідача зарахувати в суму кредиту сплачені позивачем 208183 грн. 93 коп. та зобов’язати відповідача прийняти від позивача залишок суми кредиту у розмірі 387 716 грн. 07 коп. з розстрочкою платежів на 60 місяців, за таких умов, що місячний платіж буде складати 6461 грн. 93 коп.

Зобов’язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 внести відомості до державного реєстру іпотек про припинення іпотеки, до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна про зняття заборони відчуження квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить позивачці на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 27.02.2007 року, реєстровий номер 523, яка була передана в іпотеку за договором іпотеки, укладеним 27 лютого 2007 року між позивачем та ЗАТ КБ «Приватбанк».

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 27 лютого 2007 року між нею та ЗАТ КБ «Приватбанк» в особі директора філії «Розрахунковий центр» ЗАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № K2S4GK00260023 від 27 лютого 2007 року, згідно умов якого банк зобов’язався надати їй кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 27 лютого 2007 року по 26 лютого 2027 року включно у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 141 553,27 доларів США на наступні цілі: купівля квартири 118 000 доларів США, а також в розмірі 23 553,27 доларів США на оплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом процентів в розмірі 1,00 % у місяць на суму залишку по кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,22 % від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати, в момент надання кредиту 0,0 % від суми кредиту, процентів за дострокове погашення кредиту. Щомісячно з 25 по 30 число позивач повинна сплачувати банку кошти у сумі 1 572,62 доларів США для погашення заборгованості по Кредитному договору, яка складається із заборгованості по кредиту, процентам, винагороди.

У забезпечення виконання боргових зобов’язань за кредитним договором № K2S4GK00260023 від 27 лютого 2007 року між нею та ЗАТ КБ «Приватбанк» в особі директора філії «Розрахунковий центр» ЗАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки від 27 лютого 2007 року, відповідно до умов якого позивач передала банку в іпотеку належне їй на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу нерухоме майно - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.  

Зазначила, що відповідно до Кредитного договору вона отримала в банку 118 000 доларів США, що в еквіваленті на момент надання коштів за офіційним курсом НБУ становить 595 900,00 грн. Це підтверджується заявкою на видачу готівки № 1 від 27 лютого 2007 року.

За кредитним договором позивачем сплачено банку суми кредиту, процентів за користування кредитом, пені на загальну суму 36 512,00 доларів США, що в еквіваленті становить 195 803,72 грн. + 12 380,21 грн., разом 208 183,93 грн.

При наданні відповідачем та отриманні позивачем кредиту у доларах США, а також здійснення ОСОБА_1 платежів по погашенню кредиту та сплати процентів за користування кредитом у доларах США були порушені ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п. 2 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, п. п. 6,7 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України.

Крім того, на день укладання Кредитного договору іноземний курс валюти становив 100 доларів США = 505 грн., а станом на 26 лютого 2010 року становить 100 доларів США = 799 грн. Отже існує істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов’язань за Кредитним договором. Тобто підвищення курсу іноземної валюти, сума боргу, яку необхідно сплачувати, значно зросла, у зв’язку з чим значно погіршився фінансовий стан позивача.  

Перед початком судового розгляду, відповідно до наданого представником відповідача свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи, відповідача - Закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»  було змінено на - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».

У судовому засідання представник позивача ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним кредитний договір № K2S4GK00260023 від 27 лютого 2007 року, укладений між позивачкою та ПАТ КБ «Приватбанк» та визнати недійсним договір іпотеки від 27 лютого 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований у реєстрі за № 527.

Зобов’язати кожну із сторін кредитного договору № K2S4GK00260023 від 27 лютого 2007 року повернути другій стороні все те, що вона одержала на виконання цього договору, а саме: зобов’язати відповідача зарахувати в суму, яка підлягає поверненню, сплачені позивачем 212 056,16 грн. та зобов’язати відповідача прийняти від позивача залишок суми, яка підлягає поверненню у розмірі 383 843,84 грн. з розстрочкою платежів на 60 місяців за таких умов, що місячний платіж буде складати 6 397,39 грн.

Зобов’язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 внести відомості до державного реєстру іпотек про припинення іпотеки, до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна про зняття заборони відчуження квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить позивачці на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 27.02.2007 року, реєстровий номер 523, яка була передана в іпотеку за договором іпотеки, укладеним 27 лютого 2007 року між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк».

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував посилаючись на те, що твердження позивача є помилковими. А саме, на день укладення Кредитного договору позивачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили позивача прийняти ці умови на вкрай не вигідних для себе умовах. Доводи позивача стосовно того, що вона не могла передбачити зміну курсу валют не можуть бути прийняті до уваги з наступних причин: діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти – гривні. Таким чином при укладенні цього договору в іноземній валюті та беручи на себе певні обов’язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву з поясненнями та просила справу розглядати у її відсутність.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, врахувавши заяву третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.  

Судом встановлено, що 27 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» в особі директора філії «Розрахунковий центр» ЗАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Приватбанк», було укладено кредитний договір № K2S4GK00260023 від 27 лютого 2007 року, згідно умов якого, банк зобов’язався надати їй кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 27 лютого 2007 року по 26 лютого 2027 року включно, у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 141 553,27 доларів США на наступні цілі: купівля квартири 118 000 доларів США, а також в розмірі 23 553,27 доларів США на оплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом процентів в розмірі 1,00 % у місяць на суму залишку по кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,22 % від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати, у момент надання кредиту 0,0 % від суми кредиту, процентів за дострокове погашення кредиту. Щомісячно з 25 по 30 число позивач повинна сплачувати банку кошти у сумі 1 572,62 доларів США для погашення заборгованості по Кредитному договору, яка складається із заборгованості по кредиту, процентам, винагороди (а.с. 7-9).

У забезпечення виконання боргових зобов’язань за кредитним договором                           № K2S4GK00260023 від 27 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» в особі директора філії «Розрахунковий центр» ЗАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Приватбанк», був укладений договір іпотеки від 27 лютого 2007 року, відповідно до умов якого позивач передала банку в іпотеку належне їй на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу нерухоме майно – квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11-13).

Позивач просила визнати недійсним кредитний договір № K2S4GK00260023 від 27 лютого 2007 року, укладений між нею та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Приватбанк» та договір іпотеки від 27 лютого 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Приватбанк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 527, на що слід зазначити наступне.  

В обґрунтування позовних вимог щодо визнання недійсними договорів позивач посилалась на положення законодавства, за якими враховуються лише положення щодо виконання грошових зобов'язань у гривнях, і не враховуються інші положення законодавства, зокрема ч. 3 ст. 533 ЦК України, яка допускає можливість виконання зобов'язань у іноземній валюті.  

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.  

Разом з тим, вказана стаття Конституції України визначає правовий статус грошової одиниці країни, але не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.  

Крім того, законодавчі акти, зокрема ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак й не містять заборони на вираження грошового зобов'язання в іноземній валюті.  

Ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» також встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.  

Згідно зі ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.  

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.  

Порядок використання іноземної валюти визначаються Законами України «Про банки та банківську діяльність», «Про Національний банк України» і Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.  

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що здійснюючи кредитування в іноземній валюті за кредитним договором № K2S4GK00260023 від 27 лютого 2007 року ПАТ «Приватбанк» керувався нормами Закону України "Про банки та банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року N2121-III та іншими нормативно-правовими актами України з огляду на наступне.  

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 року N2121-III: банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;  

банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;  

банківська ліцензія - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.  

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 року N2121-III на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Під терміном "кошти" відповідно до ст. 2 даного Закону розуміються гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.  

Частиною 1 ст. 49 цього ж Закону передбачено, що розміщення банком залучених коштів визнано кредитною операцією.  

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору.  

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.  

Ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.  

Отже, наявність у банку генеральної ліцензії надає йому права на здійснення валютних операцій, за винятком тих, які згідно з п 4 ст. 5 Декрету мають проводитись лише на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України.  

Згідно зі ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», до валютних операцій відносяться операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України.  

Статтею 44 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.  

П. 8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 30.05.2007 року N 200 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.06.2007 року за № 656/13923 передбачено, що фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій і національний оператор поштового зв'язку, можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій.  

Відповідно до п. 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 року N275 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 року за №730/5921 письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 за N 15-93.  

Отже, п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», передбачено право ПАТ «Приватбанк» на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) здійснювати валютні операції, у т.ч. надавати кредити у іноземній валюті фізичним особам, зокрема позивачу, та відповідно вимагати виконання зобов'язання в іноземній валюті.    

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення кредитного договору № K2S4GK00260023 від 27 лютого 2007 року та на час його виконання, ПАТ «Приватбанк» мав статус уповноваженого банку, мав банківську ліцензію на здійснення операцій з валютними цінностями, які дозволяли йому при укладенні цього кредитного договору та його виконанні, використовувати іноземну валюту як засіб платежу без отримання індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції відповідно до п. г ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Таким чином, при укладенні та виконанні кредитного договору № K2S4GK00260023 від 27 лютого 2007 року не було порушено чинне законодавство, зокрема положення Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» і Цивільного кодексу України, а твердження позивача щодо невідповідності умов кредитного договору законодавству України з підстав так чи інакше пов'язаних з тим, що валютою кредитування є долари США, є цілком безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.  

У зв'язку з відсутністю підстав для визнання недійсним кредитного договору, відсутні підстави для застосування ч. 2 ст. 548 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, та визнання недійсним договору іпотеки від 27 лютого 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №527.  

Згідно зі ч. 1 ст. 215 ЦПК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.  

Вказані кредитний договір та договір іпотеки відповідають усім вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановленим ст. 203 ЦК України, зокрема зміст договору в частині визначення валюти зобов'язань, не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, отже підстави для визнання його, а відповідно і договору іпотеки недійсними відсутні  

Суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними кредитного договору № K2S4GK00260023 від 27 лютого 2007 року та договору іпотеки від 27 лютого 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Приватбанк», приходить до висновку про необґрунтованість та необхідність відмови і у задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Приватбанк», прийняти у позивача грошову суму у розмірі 383 843,84 грн. з розстрочкою платежів на 60 місяців, з урахуванням вже сплачених грошових коштів, а також зобов’язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 виключити з реєстру іпотеку та заборонити відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Приватбанк» 27 лютого 2007 року, а саме – нерухоме майно – квартиру, яка належить на праві власності за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.  

Згідно з вимогами Цивільного процесуального кодексу України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не довела ті обставини, на які посилалась, як на підставу своїх позовних вимог.  

Керуючись ст. ст. 3, 11, 203, 509, 526, 625, 626, 638, 1054 ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність",    ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -  

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.

Повний текс рішення виготовлено 21 серпня 2010 року.

        Суддя