Справа № 22-1824-2010                                                                               Головуючий в 1 інстанції:Бірук В.О.    

Категорія: 20                                                                                                                Доповідач: Ковальчук Н.М.

                                                          У Х В А Л А

                                               І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

       1 грудня 2010 року                                                                           м. Рівне

       Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого  судді:                            - Ковальчук Н.М.

суддів:                                                  - Буцяка З.І., Мельника Ю.М.,

при секретарі судового засідання     - Сеньків Т.Б.

з участю представника відповідача  - Дробота І.А.,

представника третьої особи              - Чукулаєва С.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду  від 4 жовтня 2010 року  у справі за позовом ОСОБА_1 до  публічного акціонерного  товариства комерційний банк  "ПриватБанк", третя особа  без самостійних вимог на стороні  відповідача – Національний банк України, про визнання кредитного договору  недійсними,

                                                    В С Т А Н О В И Л А:

       Рішенням Радивилівського районного суду  від 4 жовтня 2010  року   відмовлено в задоволенні позову  ОСОБА_1 до  ПАТ КБ "ПриватБанк"    про визнання недійсним  кредитного договору, укладеного між позивачем та банком 6 лютого 2008 року.

       В поданій на рішення суду апеляційній скарзі  ОСОБА_1   вказує, що рішення  є незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального та  процесуального права. А саме, суд не в повній мірі  прийняв до уваги усі обставини, які мають значення  для справи. Судом не взято  до уваги докази стосовно здійснення відповідачем  незаконної діяльності  без  індивідуальної ліценції НБУ.  В касі Приватбанку позичальнику видано кошти в іноземній валюті, хоча  відповідно до Конституції України та цивільного законодавства грошовою одиницею  України є гривня.  Ст.91 ЦК України передбачено, що  юридична особа може здійснювати  окремі види діяльності після одержання нею спеціального дозволу(ліцензії), яка видається  НБУ.  Декретом КМУ "Про  систему валютного  регулювання  і валютного контролю" передбачена необхідність отримання  індивідуальних ліцензій на здійснення разових операцій. Банк такої ліцензії не отримував.   Оскільки  позичальнику видані  кошти в доларах, то за відсутності у позивальника  ліцензії договір є таким, що суперечить діючому законодавству, а тому і висновок суду  щодо правомірності кредитного договору  грубо суперечить  вимогам законодавства. З цих підстав просив  рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

      В судовому засіданні апеляційної інстанції  представник відповідача та представник третьої особи   заперечили проти  апеляційної скарги, просили її  відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

      Позивач  в судове засідання не з”явився. Направив до суду  повідомлення, що з”явитись не може, оскільки його представник  зайнятий у іншому  судовому засіданні. Посилання позивача не підтверджені будь-якими доказами, а тому колегія суддів вважає, що  причини неявки в судове засідання позивача не  є поважними.

      Перевіривши матеріали справи в межах  доводів апеляційної  скарги, беручи до уваги пояснення осіб, що з"явились у судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.  

        Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні  позовних вимог, суд першої інстанції   прийшов до правильного висновку, що  правила ст.47,49 Закону України „Про банки і банківську діяльність”(далі Закону) дають право банком  здійснювати банківські операції  в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії, а тому відсутні підстави для визнання кредитного договору недійсним.

        З такими висновком районного погоджується суду колегія суддів апеляційного суду.

        З матеріалів справи вбачається, що 6 лютого 2008 року  між ОСОБА_1 та  ЗАТ КБ  "ПриватБанк" укладено договір № ROWWGA00002158(далі кредитний Договір), відповідно до умов якого банк зобов"язувався  надати  позивачу  кредитні кошти на споживчі цілі шляхом видачі готівки через касу або перерахувати на рахунок у розмірі 30490 доларів США зі сплатою за користування кредитом  відсотків у розмірі 12% річних. Позивач зобов"язувався погашати заборгованість шляхом внесення  платежів з нарахованими відсотками  щомісячно з 10 по 15 число кожного місяця з кінцевим терміном погашення  до 6 лютого 2026 року.

       Умови кредитного договору  банк виконав.

       Для забезпечення  виконання позичальником  зобов"язань за   кредитним  договором  між ОСОБА_1 та   ЗАТ КБ  "ПриватБанк" укладено договір іпотеки(далі Договір іпотеки), за яким  ОСОБА_1 надав  в іпотеку  будинок АДРЕСА_1.

        Відповідно до ст. 509 ЦК України  зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

       Згідно ст.  626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

       Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства,  звичаїв ділового обороту,  розумності та справедливості. Зміст договору згідно  ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови,  які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.  

       В тексті оспорюваного кредитного Договору  передбачено  права та обов"язки сторін, зокрема в  п.п. 2.2,5.1,8.1,8.3 цього Договору  визначений  порядок погашення кредиту та обов"язок позичальника сплачувати банку відсотки  за користування кредитом, встановлені терміни сплати кожного щомісячного платежу, відповідальність за порушення зобов"язання та  забезпечення  виконання зобов"язань іпотекою.  

       Визначені в договорі умови надання кредиту, його повернення  та умови забезпечення  виконання  зобов"язань відповідають вимогам цивільного законодавства.

       Судом встановлено, що ініціатором укладення кредитного договору був ОСОБА_1,  визначені умови кредитного Договору йому були зрозумілі і з ними він погодився, угоду позивач укладав добровільно і відповідно до  ст. 627 ЦК України підписав та отримав кредитні ресурси.  

         Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України – за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

       Правила ст..47,49 Закону на підставі банківської ліцензії  дають право банкам  здійснювати банківські операції  в іноземній валюті.

      Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання  і валютного контролю" до валютних цінностей поряд з іншим віднесено й іноземну валюту, а тому використання іноземної валюти згідно із Законом при проведенні банківських операцій, в т.ч. і кредитування, за умови додержання режиму ліцензування і видачі відповідних ліцензії та дозволу Національним банком України передбачено законодавством України.  

       З матеріалів справи вбачається, що про право банку здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті свідчить  банківська ліцензія від 04.12.2001 року, що видана і зареєстрованому НБУ за №22 (а.с. 31).

       Доводи апеляційної скарги про те, що грошові зобов’язання мають виконуватися виключно в національній валюті України, а також про те, що одержання індивідуальної ліцензії та дозволу на банківські операції з іноземною валютою є необхідною умовою для видачі і отримання кредиту є помилковими, не спростовують обґрунтованих висновків суду і не дають підстав вважати, що рішення суду є незаконним, а тому, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну  скаргу слід відхилити, а рішення суду  першої інстанції залишити без змін.  

        Керуючись ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

                                                      У Х В А Л И Л А:

         Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 відхилити.

         Рішення Радивилівського районного суду  від 4 жовтня 2010 року  залишити без змін.

        Ухвала суду  апеляційної  інстанції  набирає законної   сили  з   моменту її проголошення.

       Сторони  мають право  оскаржити  в касаційному порядку рішення  суду першої інстанції та ухвалу  апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня  набрання  нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду  України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

 Головуючий:           підпис                                  Ковальчук Н.М.

Судді:                        підпис                                  Буцяк З.І.

                                   підпис                                 Мельник Ю.М.        

Згідно:Суддя-доповідач                                       Ковальчук Н.М.