Справа № 1-609/2010

        ВИРОК

       ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

11 травня 2010 року Дніпровський  районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді                     Метелешко О.В.

при секретарі                     Паєті О.В.      

за участю прокурора                   Ткачук Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Хмельницької області, Полянського району, с. Варварівка, українця, громадянина України, одруженого, має на вихованні двох дітей, працюючого за трудовим договором на ТОВ «Парадіз» складальником меблів, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

      у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 приблизно влітку 2005 року з метою незаконного підроблення документу для послідуючого використання, знаходячись у м. Бориспіль Київської області по вул. Шевченка, вступив у злочинну змову з невстановленою досудовим слідством особою, яка не має права видавати такі документи та домовився за грошову винагороду про спільну підробку посвідчення водія на своє ім’я та талону до посвідчення водія з метою використання в подальшому як документів, які необхідні для керування автотранспортом.

Реалізуючи задумане, ОСОБА_1, являючись пособником в підробці посвідчення водія та талону до посвідчення водія, надав копію свого паспорта, ідентифікаційного коду та дві фотокартки зі своїм зображенням, необхідні для підробки документів.

Після чого, невстановлена досудовим слідством особа, підробила посвідчення водія та талону до посвідчення водія на ім’я ОСОБА_1, згідно висновку техніко-криміналістичної експертизи № 28/тдд від 12.02.2010 року надане на дослідження посвідчення водія КІА НОМЕР_1 та талон НОМЕР_3 вилучені в ОСОБА_1 не відповідають аналогічному документу, що знаходиться в офіційному обігу на території України.

Крім цього, приблизно влітку 2005 року ОСОБА_1, знаходячись в м. Бровари Київської області біля торговельного центру, отримав від невстановленої досудовим слідством особи підроблене посвідчення водія та талон до посвідчення водія на своє ім’я і почав незаконно використовувати завідомо підроблені документи, що знаходиться в офіційному обігу на території України.

Так, 09 серпня 2009 року приблизно о 12 годині 00 хвилин працівниками ДПС Дніпровського ВДАІ при УДАІ ГУМВС України в м. Києві по вул. Алма-Атинській, 107 у м. Києві, з метою перевірки документів, було зупинено автомобіль «ЗАЗ-110307» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 Для перевірки документів останній надав посвідчення водія КІА НОМЕР_1 та талон НОМЕР_3, які згідно висновку експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві № 28/тдд від 12.02.2010 року не відповідають аналогічним документам, що знаходиться в офіційному обігу на території України, та які він за попередньою  змовою з невстановленою досудовим слідством особою незаконно підробив, тим самим ОСОБА_1 використав завідомо підроблений документ.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав повністю та пояснив, що приблизно влітку 2005 року, в місті Бориспіль, у чоловіка на ім’я Ігор, він замовив собі підроблені права та талон до них, отримав їх через декілька днів в місті Бровари, у чоловіка на ім’я Микола та в подальшому став їх використовувати, шляхом надання для перевірки працівникам ДАІ та засвідчення можливості керування транспортними засобами. 09 серпня 2009 року його в черговий раз зупинили працівники ДАІ. При перевірці документів він надав їм права, талон, попередження до них та тимчасовий технічний паспорт. Працівники міліції, при перевірці прав виявили, що вони підроблені, але він пояснював, що думав, що отримав їх в органах ДАІ, оскільки, коли він їх купував, то йому повідомили, що права будуть дійсні та зареєстровані в базі ДАІ. Купляючи такі документи та пред’являючи їх при перевірках десь  розумів, що вчинює правопорушення, проте він не знав, що за це передбачена  кримінальна відповідальність.

Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України обмеживши в судовому засіданні за згодою учасників процесу обсяг дослідження доказів допитом підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, роз’яснивши при цьому учасникам процесу, що в такому випадку, вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Аналізуючи наведене, суд вважає, що вина  ОСОБА_1 у тому, що в його діях має місце пособництво в підробленні документа, що видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права з метою його подальшого використання підроблювачем, за попередньою змовою групою осіб, доведена і тому кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України.

Вина ОСОБА_1 у тому, що в його діях має місце використання завідомо підробленого документа є доведеною, і тому суд кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 358 КК України.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні підсудному ОСОБА_1 виду та міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, конкретні обставини справи.

Судом також враховуються дані про особу підсудного, який під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 71-74), працюючого, за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 75-а), має двох неповнолітніх дітей (а.с. 78-79).

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом’якшуючою обставиною щире каяття підсудного у вчиненому злочині.

Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі, але з урахуванням обставин справи та особи винного, суд дійшов висновку, що його перевиховання   та виправлення можливе без відбуття покарання, та вважає за доцільне застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покласти на підсудного обов’язки, визначені п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов не заявлено.

Підлягає стягненню з ОСОБА_1  на користь експертної установи 706 грн. 06 коп. за проведення експертиз № 28/тдд від 12 лютого 2010 року.

Речові докази у справі, а саме: посвідчення водія серії КІА НОМЕР_1 та талон до посвідчення НОМЕР_3, які зберігаються у матеріалах справи, – знищити.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним за ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 345 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 296 КК України - 1 (один) рік обмеження волі;

за ч. 2 ст. 345 КК України – 3 (три) роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України  шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням  призначити  ОСОБА_2 3 (три) роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 /двох/ років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Згідно зі ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи та періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 23 червня 2010 року (а.с. 32-34).

Цивільний позов у справі не заявлений.

Судові витрати у справі не понесені.

Речові докази у справі, а саме: формена сорочка та жилет інспектора 4 взводу 1 батальйону полку ДПС  ДАІ ГУ МВС України в м. Києві старшого сержанта міліції ОСОБА_3, а також нашивка для пагону, які знаходяться у паперовому конверті при матеріалах справи повернути ОСОБА_3;

- компакт диск «LG CD-RW», серійний номер HLD 625 OB23164909B02, на якому міститься відеозапис зроблений ОСОБА_4 23.06.2010 року на власний мобільний телефон «Sony Eriksson K 750», що знаходиться у паперовому конверті при матеріалах справи – знищити;

- журнал реєстрації заяв та повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, який було вилучено згідно постанови про проведення виїмки від 05.07.2010 року та у якому під порядковим номером 12160 від 23.06.2010 року зареєстрована заява ОСОБА_3 з приводу отримання тілесних ушкоджень від ОСОБА_2, 05.07.2010 року передано на відповідальне зберігання начальнику чергової частини Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві залишити у Дніпровському РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили змінити з тримання під вартою  в Київському СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 (п’ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.

Суддя