Справа № 1-531/2010

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї  Н И

16 квітня 2010 року Дніпровський  районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді                     Метелешко О.В.

при секретарі                     Паєті О.В.      

за участю прокурора                         Ткачук Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Малин, Житомирської обл., українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, не заміжньої, не працюючої, перебуваючої у декретній відпустці, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, проживаючої за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимої,

            у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,    

В С Т А Н О В И В :

23 серпня 2007 року приблизно о 10 годині 30 хвилин у ОСОБА_1, яка перебувала у приміщенні однокімнатної квартири АДРЕСА_4, де вона на той час проживала разом зі своєю знайомою ОСОБА_2, виник умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме ноутбука «Asus Z 99 HI», що належить її знайомій ОСОБА_2

Здійснюючи свої злочинні наміри, ОСОБА_1, скориставшись, що за її діями ніхто не спостерігає, знаходячись у вищевказаній квартирі, таємно викрала ноутбук «Asus Z 99 HI», вартістю 3 957 гривень, який знаходився у кімнаті даної квартири та належить потерпілій ОСОБА_2 Після цього ОСОБА_1 з місця скоєння злочину з викраденим зникла, розпорядившись ним на власний розсуд.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнала повністю та пояснила, що вона в січні місяці 2006 року приїхала до м. Києва з метою працевлаштування, де познайомилася з дівчиною на ім’я ОСОБА_3. Приблизно в липні місяці 2007 року вона прийшла в гості до ОСОБА_3, яка проживала зі своєю матір’ю ОСОБА_2 та сестрою ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, де останні запропонували їй пожити разом з ними. На початку серпня 2007 року ОСОБА_2 разом з доньками поїхала відпочивати до Ялти, а ОСОБА_1 залишилася проживати у них в квартирі. На той час ОСОБА_1 дізналася, що вагітна. Оскільки вагітність була небажаною, то вона вирішила зробити аборт, а коштів на те не було. У зв’язку з цим, вона вирішила викрасти ноутбук ОСОБА_2 та продати його. 23 серпня 2007 року приблизно о 10 годині 30 хвилин вона викрала ноутбук «Асус», який знаходився у кімнаті ОСОБА_2, після чого, продала його на радіоринку «Караваєві Дачі» у м. Києві раніше незнайомому чоловікові за 2000 гривень. Отримані гроші за проданий нею ноутбук вона витратила на власні потреби.

Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудною змісту обставин злочину, добровільності та істинності її позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України обмеживши в судовому засіданні за згодою учасників процесу обсяг дослідження доказів допитом підсудної, яка повністю визнала себе винною у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, роз’яснивши при цьому учасникам процесу, що в такому випадку, вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною винність ОСОБА_1 в умисних діях, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), і знаходить правильною кваліфікацію її дій за ч. 1 ст. 185 КК України.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні підсудній ОСОБА_1 виду та міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, конкретні обставини справи та те, що тяжких наслідків від злочину не настало.

Судом також враховуються дані про особу підсудної, яка під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 84-87), за місцем проживання характеризується посередньо (а.с. 83), має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 88), раніше не судима.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом’якшуючою обставиною щире каяття підсудної у вчиненому злочині.

Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин справи, особи винної та те, що вона має дитину віком до семи років (20 листопада 2009 року народила сина), суд дійшов висновку, що її перевиховання та виправлення можливе без відбуття покарання, та вважає за доцільне застосувати положення ст. 79 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням та покласти на підсудну обов’язки, визначені п. п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 у справі, заявлений на суму 9000 гривень, з яких: 4 000 гривень - відшкодування матеріальної шкоди, 5 000 гривень - моральної шкоди – задовольнити, оскільки визнаний у судовому засіданні ОСОБА_1 у повному обсязі.

Речові докази у справі відсутні.

Судові витрати не понесені.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1  визнати винною за ч. 1 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 79 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін -  підписку про невиїзд.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 – задовольнити (а.с. 36-37).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9 000 (дев’ять тисяч) гривень, з яких: 4 000 гривень - відшкодування матеріальної шкоди, 5 000 гривень - моральної шкоди

Речові докази у справі відсутні.

Судові витрати не понесені.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 (п’ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.

Суддя: