Справа № 1-289/2010

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А І  Н И

19 лютого 2010 року Дніпровський  районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді                 Метелешко О.В.,

при секретарі                     Паєті О.В.,      

за участю прокурора                   Іваненко Л.І.,

захисника                         ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, студента 1-го курсу вищого професійного училища № 25, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -

в с т а н о в и в :  

Неповнолітній ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 10 жовтня 2009 року приблизно о 10 год. 00 хв., разом зі своїм знайомим ОСОБА_3, у якого був при собі мобільний телефон «Sony Ericsson W 880 I» EMEI НОМЕР_1, перебував на озері «Райдужне», що розташоване в Дніпровському районі неподалік магазину по  вул. Райдужній, 15 у м. Києві. Приблизно о 11 год. 00 хв. ОСОБА_2 попросив у ОСОБА_3 мобільний телефон, пояснюючи тим, що йдучи до магазину, розташованого по вул. Райдужній, 15 у м. Києві, буде прослуховувати музику. Потерпілий ОСОБА_3 не маючи підстав не довіряти ОСОБА_2, оскільки останнього знає тривалий час, дав йому телефон. Після чого, ОСОБА_2 пішов у напрямку зазначеного магазину, але так і не повернувся, а майном, тобто телефоном, яким заволодів шляхом зловживання довірою, розпорядився на власний розсуд, спричинивши таким чином потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 700 гривень.

Допитаний у судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_2 вину визнав повністю та пояснив, що 10 жовтня 2009 року приблизно о 10 год. 00 хв. він зателефонував товаришу ОСОБА_3 та запропонував йому піти порибалити на озеро «Райдужне, яке знаходиться неподалік від їх дому. Останній у свою чергу погодився, після чого вони зустрілися та пішли на рибалку. У подальшому, приблизно о 11 год. 00 хв., він попросив у ОСОБА_3 мобільний телефон, сказавши при цьому, що хоче послухати музику йдучи до магазину. Відійшовши від ОСОБА_3, вирішив продати телефон. Після чого поїхав на станцію метро «Чернігівська», де і продав його за 350 грн. 00 коп.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 щиро розкаювався, зокрема зазначив, що на даний час навчається і отримує стипендію.

Покази ОСОБА_2 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України обмеживши в судовому засіданні за згодою учасників процесу обсяг дослідження доказів допитом підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, роз’яснивши при цьому учасникам процесу, що в такому випадку, вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною винність неповнолітнього            ОСОБА_2 у заволодінні ним 10 жовтня 2009 року шляхом зловживання довірою у потерпілого ОСОБА_3 мобільним телефоном «Sony Ericsson W 880 I» EMEI НОМЕР_1, тому кваліфікація дій ОСОБА_2 досудовим слідством за ч. 1          ст. 190 КК України є правильною.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом’якшуючими обставинами щире каяття підсудного у вчиненому злочині та вчинення злочину неповнолітнім.

Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При обранні покарання ОСОБА_2 суд приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії невеликої тяжкості, а з другого боку суд враховує і ряд обставин, які пом'якшують покарання зокрема те, що ОСОБА_2 є особою неповнолітнього віку і вчинив злочин як неповнолітній, вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем навчання, є студентом, отримує стипендію, тому суд вважає за можливе обрати підсудному покарання у виді штрафу, що передбачено санкцією статті, за якою він звинувачується.

Цивільний позов у справі відшкодовано.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_2, визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку становить 510 (п’ятсот десять) грн..

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін -  підписку про невиїзд.  

Цивільний позов у справі відшкодовано.

Речовий доказ – мобільний телефон марки «Sony Ericsson W 880 I» EMEI НОМЕР_1, який переданий законному представнику потерпілого               ОСОБА_4 на зберігання – передати потерпілому ОСОБА_3

Судові витрати не понесені.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 (п’ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.

Суддя