Справа № 1-1027/2010

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї  Н И

04 жовтня 2010 року Дніпровський  районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді                 Метелешко О.В.

при секретарі                 Паєті О.В.      

за участю прокурора               Ткачук Г.В.

захисника                     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки           м. Києва, громадянки України, українки, з середньою освітою, незаміжньою, офіційно не працюючою, маючої дитину 2007 року народження, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимої 29 січня 2010 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі з іспитовим терміном 3 роки,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,    

В С Т А Н О В И В :    

ОСОБА_2, 08 червня 2010 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин, знаходячись у приміщенні торгової зали магазину «Перехресток» в ТРЦ «Квадрат», розташованому по бульвару Перова, 36 в м. Києві, шляхом вільного доступу, таємно викрала дві упаковки риби форель виробництва фірми «Санта Бремор», загальна вартість яких складає 166 гривень 22 копійки, які належать ЗАТ «Х5 Рітейл Груп Україна», та в подальшому, переховуючи викрадене у своїй сумці, з метою подальшого вільного розпорядження ним, пройшла повз каси, з викраденим майном з місця вчинення злочину зникла і розпорядилась ним на власний розсуд, завдавши  ЗАТ «Х5 Рітейл Груп Україна» матеріальної шкоди на вказану суму.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_2 винною себе визнала повністю та пояснила, що вона у той день пішла в ТЦ «Квадрат» у магазин «Перехресток», взяла дві упаковки риби «Форель», поклала їх в сумку і вийшла з магазину через касу. Потім пішла на ринок «Десна», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 11, і продала цю рибу іншому чоловіку за 40 грн. за упаковку, а вже в подальшому, коли вона перебувала у цьому ж магазині, до неї підійшли охоронці, показали їй відеозйомку, яка ведеться в магазині. Вона відразу в усьому зізналася, про що й написала явку з повинною. Крім того пояснила, що вона незаміжня, сама виховує дитину, її мама працює, але всі кошти йдуть на лікуванні її меншої сестри чотирнадцять років, оскільки вона є інвалідом і має дитячий церебральний параліч. ОСОБА_2 зазначила, що на той час вона не працювала, грошей зовсім не було, а просити у своєї матері на їжу дитині вона не могла, оскільки та й так важко працює. Усі кошти, отримані за викрадену рибу, вона потратила на потреби своєї дитини. Щиро кається у скоєному, зазначаючи, що такого ніколи не скоїть, оскільки розуміє, що її дитину можуть віддати до дитячого притулку, бо мама з хворою сестрою просто не зможе її утримувати, а вона на даний час хоч і не офіційно, але працює і утримує свого сина, якому більше двох з половиною років.

Покази ОСОБА_2 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудною змісту обставин злочину, добровільності та істинності її позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, обмеживши в судовому засіданні за згодою учасників процесу обсяг дослідження доказів допитом підсудної, яка повністю визнала себе винною у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, роз’яснивши при цьому учасникам процесу, що в такому випадку, вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Аналізуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у тому, що в її діях має місце таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, є доведеною і тому суд кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 185 КК України.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні підсудній ОСОБА_2 виду та міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, конкретні обставини справи, дані про особу підсудної, яка під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 74-75), працює не офіційно, за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 81). Зокрема, суд враховує, що вона є незаміжньою та одна виховує малолітнього сина.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом’якшуючими обставинами визнання вини підсудною та щире каяття у вчиненому злочині, активне сприяння розкриттю злочину та те, що у неї є дитина 2007 року народження. Суд не бере до уваги як пом’якшуючу обставину з’явлення із зізнанням (явку з повинною), оскільки вона була написана після викриття злочину (а.с. 8).

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 скоїла даний злочин у період іспитового строку, відповідно до вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2010 року, тому до покарання за цим вироком, керуючись ч. 6 ст. 79 КК України, необхідно призначити покарання за правилами ст. 71 КК України.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що ОСОБА_2 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, але ураховуючи усі обставини справи та пом’якшуючі обставини, зокрема те, що у неї є малолітня дитина 2007 року народження, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 може бути звільнена від відбування покарання на підставі ст. 79 КК України з встановленням іспитового строку та покладенням на неї обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Цивільний позов залишити без розгляду.

Судові витрати у справі не понесені.

Долю речових доказів вирішити, відповідно до ст. 81 КПК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_2  визнати винною за ч. 2 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 та ч. 6 ст. 79 КК України до покарання, призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду        м. Києва від 29 січня 2010 року і остаточно призначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю вироків у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 79 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання, якщо вона протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки.

Згідно зі ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи та періодично з’являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов залишити без розгляду.

Судові витрати у справі не понесені.

Речовий доказ у справі, а саме: жіночу сумку коричневого кольору, яку передано до камери схову речових доказів Дніпровського РУ ГУ МВС України - знищити. (а.с. 56-57).

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін -  підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 (п’ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.

Суддя: