Справа №22-1577/10 Головуючий у 1 інст. : Рогозін С.В.
Суддя- доповідач : Ковальчук Н.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі :
головуючої судді – Ковальчук Н.М.
суддів: - Буцяка З.І., Мельника Ю.М.
при секретарі – Сеньків Т.Б.
з участю позивача - ОСОБА_2,
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Бойка О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 та приватного підприємства "Бертоза і К" на рішення Рівненського міського суду від 27 серпня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства "Бертоза і К" про стягнення боргу по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 27 серпня 2010 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Бертоза і К" на користь ОСОБА_2 – 1600,58 грн. невиплаченої заробітної плати, 5047,35 середнього заробітку за час затримки розрахунку та 1000 гривень моральної шкоди.
Не погодившись з рішенням суду, сторони подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі представник ПП "Бертоза і К" вказує, що воно є незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд прийшов до суперечливого висновку про порушення роботодавцем ст.116 КЗПП України, що ніби-то полягало у невиплаті заробітної плати працівнику. Підприємство не заперечувало про наявність боргу по заробітній платі в сумі 1600,58 гривень, проте судом не враховано, що дана заробітна плата умисно не отримана позивачем. Після звільнення ОСОБА_2 жодного разу не звернувся з вимогою виплатити йому заробітну плату, не подавав клопотання про перерахування боргу на його картковий рахунок. ОСОБА_2 звільнений на підставі його заяви, яку він залишив на столі. Такі обставини звільнення спричинені неналежним виконанням службових обов”язків позивача, що спричинили збитки підприємству. Суд не взяв до уваги, що підприємство вжило вичерпних заходів для виплати позивачу заробітної плати. Тричі ОСОБА_3 направлялись повідомлення з вимогою з”явитись для отримання коштів. Через відсутність відмови підприємства виплатити заробітну плату позивачу – відсутній спір для стягнення заробітної плати в судовому порядку. Також не має підстав для покладення на підприємство відповідальності, передбаченої ст.117 КЗПП України. Вимоги про стягнення моральної шкоди не обгрунотовані, безпідставні, і не підтверджуються жодними належними доказами. З цих підстав просили рішення суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що воно є незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. А саме, суд невірно прийшов до висновку, що з моменту проведення у відповідача перевірки Територіальною інспекцією праці в Рівненській області у нього була можливість отримати невиплачену заробітну плату. Такий висновок не ґрунтується на доказах. Відповідач відмовився виплачувати борг на його неодноразові звернення, окрім того, після звернення до суду з позовом і під час провадження справи в суді відповідач належні суми не виплатив. З цих підстав просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з наступних мотивів.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 працював у відповідача на посаді заступника директора з 1 грудня 2007 року і 1 вересня 2009 року звільнений з роботи за власним бажанням.
На день звільнення у відповідача перед позивачем був наявний борг по заробітній платі в сумі 1600,58 грн.
Відповідно до ст. 116 КЗПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред”явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідальність за невиплату розрахункових сум передбачена ст.117 КЗПП України, де зазначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належним звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки про день фактичного розрахунку.
Як видно з наведених доказів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що з вини підприємства позивачу не виплачений борг по заробітній платі після його звільнення з роботи.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у ОСОБА_2, після направлення йому інспекцією праці повідомлення про можливість отримання заробітної плати, у останнього була можливістю отримати борг і він такою можливістю не скористався, а тому з того часу відсутня вина підприємства у невиплаті позивачу розрахункових.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтвердив, що в касу підприємства з вимогою про виплату йому зарплати після звільнення він не звертався, не просив перерахувати йому кошти на рахунок.
Доводи апеляційних скарг є надуваними і не спростовують законних висновків суду, які ґрунтуються на доказах, що є в матеріалах справи.
Щодо формулювання судом першої інстанції стягнення з відповідача 5047,35 грн то колегія суддів вважає, що таке формулювання помилкове, дана сума є стягненням за час затримки розрахунку, а не за час вимушеного прогулу, як зазначено в резолютивній частині рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, дав належну правову оцінку доказам у справі, вірно визначився у правовідносинах, що виникли між сторонами, і правильно вирішив спір. За таких обставин апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги приватного підприємства "Бертоза і К"” та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 27 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий: Ковальчук Н.М.
Судді Буцяк З.І.
Мельник Ю.М.