Справа  № 11-822/2007р.            Головуючий у 1 інстанції : Мурашко М.І. 

Категорія : ст.121 ч.1 КК України     Доповідач : Григор'єва В.Ф.

 

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 

        15 листопада 2007 року колегія суддів судової палати у  кримінальних  справах    апеляційного  суду  Чернігівської  області  в  складі:

 

      головуючого - судді           -      Трейтяк О.П.                           

      суддів                                   -      Григор'євої  В.Ф., Білоброва В.Д.

      з  участю  прокурора           -      Надточій  О.О.

      захисника                             -      ОСОБА_2

      засудженого                         -      ОСОБА_1

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Новозаводського районного суду м.Чернігова від 07 вересня 2007 року ,-

 

                                                  ВСТАНОВИЛА:

 

Цим  вироком :            ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Нижній Новгород, Росія, росіянин, громадянин України, з середньою освітою, розлучений, має малолітнього сина ОСОБА_3, 2001 року народження, непрацюючий, раніше судимий: 19 травня 2006 року Новозаводським районним судом м.Чернігова за ст. 309 ч.1, 75 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком на   1 рік 6 місяців, мешканець АДРЕСА_1

 

засуджений за ст.121 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі.

 

Відповідно до ст.71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Новозаводського районного суду м.Чернігова від 19 травня 2006 року у виді 6 місяців позбавлення волі і остаточно призначено покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

 

Стягнуто зОСОБА_1 на користь держави 1 650 грн.08 коп. витрат за  лікування  потерпілогоОСОБА_4

 

Стягнуто зОСОБА_1 на користь держави 73 грн.22 коп. витрат за проведення експертизи.

 

Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

 

Вироком  суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 16 травня 2007 року , близько 21 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку № 44 по вул. Елеваторній в м.Чернігові, на ґрунті особистих неприязних відносин, під час сварки, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, нанісОСОБА_4 два удари ножем в життєво-важливі органи тіла, спричинивши тілесні ушкодження у виді проникаючого поранення лівої половини грудної клітини з ушкодженням лівої легені та лівого шлуночка серця, лівобічного тотального гемотораксу, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

 

В  апеляції засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок суду та призначити більш м'яке покарання, оскільки, призначаючи покарання, суд першої інстанції не врахував обставини, які пом'якшують покарання: вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними  діями потерпілого, а також те, що він з  самого початку визнавав свою вину у нанесенні ОСОБА_4 ножового поранення, всіляко намагався допомогти  об'єктивному розслідуванню справи. Суд не звернув уваги на показання свідків:  ОСОБА_5, дані в ході досудового слідства, а  ОСОБА_6 - в ході судового засідання, а також  залишив без уваги  показання ОСОБА_7,  дані в ході досудового слідства, зокрема: на обставини, що  довгий час  перебував потерпілий у дворі його будинку і  мета такого. Суд, на думку засудженого, порушив вимоги ст.ст.16-1, 22 КПК України, а саме: не врахував, що він  страждає хронічним розладом психіки.

 

          Заслухавши  доповідача по справі, пояснення засудженогоОСОБА_1,  який просив задовольнити  його апеляцію з вказаних в ній підстав та пом'якшити покарання, захисника, який просив задовольнити апеляцію засудженого, перекваліфікувати його дії зі ст.121 ч.1 КК України на ст.123 КК України та пом'якшити покарання,  думку  прокурора, який просив залишити апеляцію засудженого без задоволення, оскільки вирок суду  є законним та обґрунтованим, перевіривши  матеріали  справи та обговоривши викладені у апеляції доводи, колегія  суддів  дійшла висновку,  що  апеляція засудженогоОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

         Висновки суду про винність засудженогоОСОБА_1 у скоєнні злочину за зазначених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності і взаємозв'язку.

 

            Висновки суду ґрунтуються  на показаннях:  потерпілогоОСОБА_4, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, висновках судово - медичної експертизи, показаннях засудженогоОСОБА_1, які узгоджуються між собою і якими підтверджуються повністю обставини справи.

 

        Показаннями потерпілогоОСОБА_4 у судовому засіданні підтверджується, що  він вдаривОСОБА_1, як саме, не пам'ятає, оскільки перебував в стані алкогольного сп'яніння , після чого останній пішов додому. Через деякий час ОСОБА_1 повернувся і вдарив його два рази ножем в лівий бік.                             

 

         Із показань засудженогоОСОБА_1 в ході судового засідання вбачається, що  після нанесення потерпілим ударів кулаком в обличчя та ногою в область правої скроні, він пішов додому, де зі столу взяв ніж та повернувся до тієї ж компанії і двічі  вдарив в живіт ножем  потерпілогоОСОБА_4

 

        Показаннями свідка ОСОБА_6 у судовому засіданні підтверджується, що після  нанесених ударів потерпілим, засуджений пішов додому,  а повернувшись, вдаривОСОБА_4  в лівий бік ножем.

 

        Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні підтвердив, що після  нанесених ударів потерпілим, засуджений пішов додому,  а повернувшись, вдаривОСОБА_4 ножем.

 

        Висновком судово - медичної експертизи №1415 від 12.06.07 року підтверджується, що у потерпілогоОСОБА_4 мали місце  тілесні ушкодження, які  могли утворитися 16.05.07року від дії колюче -ріжучого  предмету типу ножа і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.             

                  

         Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що діїОСОБА_1 судом правильно кваліфіковані за ст. 121 ч.1 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

 

           За таких обставин доводи  засудженого про те, що судом не взяті до уваги показання вказаних свідків, безпідставні, оскільки показання свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7 судом враховані.

 

          Доводи засудженого про те, що він  заподіяв потерпілому тяжке тілесне ушкодження у стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого,  безпідставні, оскільки спростовуються показаннями свідків,  показаннями самого засудженого, об'єктивними обставинами, установленими   у суді. Так як судом встановлено, що пройшов  значний проміжок часу після  нанесених ударів потерпілим засудженому і діями останнього, тобто, вже був тривалий розрив в часі між обставинами, що викликали сильне душевне хвилювання і діями засудженого, якими він спричинив тяжкі тілесні ушкодження. Тому за таких обставин  підстав для перекваліфікації дій засудженого зі ст.121ч.1 КК України на ст.123 КК України колегія суддів  не вбачає.

 

Порушень вимог ст.ст.16-1, 22 КПК України, а саме: не врахування судом, на  що засуджений посилається у апеляції, що він  страждає хронічним розладом психіки, судом не допущено. Як вбачається з матеріалів справи, засуджений  під наглядом у лікаря - психіатра не перебував ( а.с.139). Згідно висновку  амбулаторної судово - психіатричної експертизи  №356 від 13.06.2007 року уОСОБА_1 мають місце клінічні ознаки емоційно-нестійкого  розладу особистості, але він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними на період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння ( а.с.89-92).  Відповідно до вимог ст.19 КК України  з урахуванням вказаного висновку експертизи засуджений є  особою осудною.

 

         Суд  призначив покарання засудженому ОСОБА_1 у відповідності зі ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості  вчиненого злочину, особи засудженого, обставин, що пом'якшують та   обтяжують покарання і призначив  його в мінімальній межі санкції статті 121ч.1 КК України.

 

          Підстав для призначення покарання із застосуванням ст.69 КК України колегія суддів не вбачає, оскільки призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення  засудженогоОСОБА_1

 

           Оскільки засуджений ОСОБА_1 в період іспитового строку вчинив новий злочин, суд вірно призначив йому покарання за правилами ст.71 КК України.  

 

Отже, за таких обставин колегія суддів не знаходить підстав  для задоволення апеляції засудженого.

 

За таких обставин, підстав для зміни вироку, перекваліфікації дій засудженого зі ст.121 ч.1 КК України на ст.123 КК України та пом'якшення  покарання засудженому ОСОБА_1, колегія суддів не вбачає.

 

Порушень вимог кримінально - процесуального закону, які тягнуть скасування вироку, вивченням матеріалів справи не виявлено.  

 

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів, - 

 

У Х В А Л И Л А:

 

Апеляцію засудженогоОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м.Чернігова від 07 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

 

 

 

           

                                                    Судді:

 

Григор'єва В.Ф.                         Трейтяк  О.П.                 Білобров В.Д.