Справа 22ц – 6402/2010 Головуючий в 1-ій інстанції Шитченко Н.В.
Категорія цивільна. Доповідач Мамонова О.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2010 року Апеляційний суд Чернігівської області в складі :
головуючого – судді Позігуна М.І.,
суддів – Мамонової О.Є., Шемець Н.В.,
при секретарі – Кравченко В.В.,
з участю – прокурора Сапон А.О., позивачки ОСОБА_2,
представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Чернігівського району Чернігівської області на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2010 року по справі за позовом прокурора Чернігівського району Чернігівської області в інтересах ОСОБА_2 до Киселівської сільської ради Чернігівського району та області, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання незаконним державного акту на право власності на землю, -
в с т а н о в и в :
У квітні 2010 року прокурор Чернігівського району в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив поновити строк на звернення до суду за захистом прав ОСОБА_2, визнати незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Киселівської сільської ради № 95 від 15.08.2001року, визнати договір купівлі-продажу від 21.08.2002 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, недійсним, визнати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,1581 га, незаконним. Позов мотивований тим, що рішенням виконавчого комітету Киселівської сільської ради від 02.07.1993 року ОСОБА_5 була виділена земельна ділянка площею 0,11 га. Рішенням Киселівської сільської ради № 95 від 15.08.2001 року внесені зміни до вказаного рішення і площа земельної ділянки ОСОБА_5 збільшена до 0,16 га за рахунок землі, якою користувалася ОСОБА_2 Однак, вилучення земельної ділянки у ОСОБА_2 не було юридично оформлене в порушення вимог ч. 6 ст. 17 ЗК України 1990 року. Крім того, проект відведення згаданої земельної ділянки не розроблявся, що також є порушенням вимог ст. 17 ЗК України 1990 року. Незважаючи на порушення земельного законодавства, ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку було отримано державний акт. У наступному ОСОБА_5 продав земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 21.08.2002 року ОСОБА_6, яка переоформила її на своє ім’я та 03.12.2007 року отримала на неї державний акт. Таким чином, ОСОБА_6 незаконно володіє земельною ділянкою площею 0,1581 га.
Оскаржуваним рішенням суду в задоволенні позову прокурора Чернігівського району Чернігівської області відмовлено.
В апеляційній скарзі прокурор Чернігівського району просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на невірну оцінку судом доказів по справі. Апелянт посилається на те, що позивачка звернулась до прокуратури в травні 2009 року, тобто трирічний строк давності в даному випадку не пропущений. Зазначає, що ОСОБА_2 не давала погодження на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_5, тому і не знала про порушення свого права. Прокурор вказує, що в матеріалах справи мається довідка про те, що частина земельної ділянки ОСОБА_5 виникла за рахунок землі, виділеної ОСОБА_2, але жодного рішення про вилучення у позивачки землі не приймалось.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду – залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора та позивачки, які просили задовольнити апеляційну скаргу, представників відповідачів, які наполягали на законності рішення суду першої інстанції, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням ХІ сесії ХХІ скликання Киселівської сільської ради народних депутатів Чернігівського району Чернігівської області від 31 січня 1992 року № 4 (а.с.77) ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку під забудову в с. Брусилів в розмірі 0,12 га.
Рішенням виконкому Чернігівської районної ради народних депутатів № 44 від 08.04.1992 року ОСОБА_2 було дозволено будівництво індивідуального садового будинку на виділеній вищезазначеним рішенням сесії земельній ділянці (а.с 13).
В матеріалах справи міститься акт виносу в натурі меж земельної ділянки (зворот а.с. 13) без зазначення дати його складання та без підписів забудовника і голови виконкому.
Рішенням виконкому Киселівської сільської ради від 15 серпня 2001 року № 95 було внесено зміни до рішення виконкому від 02 липня 1993 року щодо площі земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_7 та встановлено її розмір по фактичному обміру 0,16 га; видано ОСОБА_7 державний акт на право приватної власності земельною ділянкою площею 0,16 га для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с. 8).
21 серпня 2002 року ОСОБА_5 продав вказану земельну ділянку згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_6 (а.с. 31).
На підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_6 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 площею 0,1581 га (а.с. 12).
Згідно ст. 22 ЗК України (в редакції 1990 року) право власності або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Відповідно ст.ст. 125, 126 ЗК України (в редакції 2001 року) право власності на земельну ділянку, а також право користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою посвідчуються відповідними державними актами, право оренди земельної ділянки – договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Таким чином, апеляційним судом установлено, що позивачці ОСОБА_2 земельна ділянка у користування чи у власність у встановленому законом порядку не виділялась, а тому її права оспорюваним рішенням виконкому ніяким чином не порушені.
Враховуючи викладене, районний суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про скасування рішення виконкому Киселівської сільської ради № 95 від 15.08.2001року, але помилково мотивував відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині закінченням строку позовної давності.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 про прийняття оспорюваного нею рішення виконкому не могла дізнатись вчасно, оскільки про зазначене її ніхто не повідомляв, межі земельної ділянки ОСОБА_5 з нею не погоджувались, сама ОСОБА_2, що витікає із її пояснень у суді, забудовою виділеної їй земельною ділянки не займалась, а тому залишаються неспростовними доводи прокурора про своєчасність звернення позивачки до суду за захистом свого, на її думку, порушеного права.
За викладених обставин рішення суду підлягає зміні, шляхом виключення з мотивувальної частини рішення посилання на пропуск позивачем строку звернення до суду як підставу відмови у задоволенні позову.
Апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.08.2001 року та незаконним державного акту про право власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_6, а апеляційна скарга не містить доводів щодо спростування вказаних висновків суду.
Не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги на те, що частина земельної ділянки ОСОБА_5 виникла за рахунок землі, виділеної ОСОБА_2, але жодного рішення про вилучення у позивачки землі не приймалось, оскільки матеріалами справи не підтверджено право позивачки на виділену їй земельну ділянку.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу прокурора Чернігівського району Чернігівської області – задовольнити частково.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2010 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на пропуск позивачем строку звернення до суду як підставу відмови у задоволенні позову.
В іншій частині рішення суду – залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: