Справа № 22ц-6118/2010 Головуючий у 1 інстанції –
Категорія – цивільна Требух Н.В.
Доповідач – Позігун М.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: Позігуна М.І.,
суддів: Шемець Н.В., Мамонової О.Є.
при секретарі:
з участю: Кравченко В.В.
ОСОБА_6, представників відповідачів Редько В.М., Красновид Ж.А., Заворотньої Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до комунального підприємства „ЖЕК-2”, Чернігівської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, -
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить змінити рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2010 року, яким стягнуто з комунального підприємства «ЖЄК-2» Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди 1206 грн. 91 коп. та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, стягнувши на її користь з відповідача у відшкодування шкоди, завданої пошкодженням здоров’я, а саме 388 грн. витрачених на лікування 12 та 13 зубів, 121 грн.60 коп. витрачених на придбання приладу «Шанс», 150 грн. благодійного внеску, 4000грн. необхідних для лікування зубів, лікування яких вона не змогла закінчити із-за травми зв’язкового апарату шийного відділу хребта, 5000 грн. на санаторно-курортне лікування, 4 000 грн. за пошкодження пальто під час отримання травми, 1574 грн. 22 коп. середнього заробітку за період втрати працездатності, 2 679 грн. 72 коп. недоотриманого доходу, а також 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Незаконність рішення суду апелянт обґрунтовує невідповідністю висновків суду в оскаржуваній частині фактичним обставинам справи та відмову в задоволенні частини позовних вимог в порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не враховано наявність в матеріалах справи достатніх і належних доказів для задоволення позовних вимог, які ґрунтуються на нормах матеріального права.
Заслухавши доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.
Відповідно до ст.. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток(дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду, тощо.
Відповідно до положень ст.. 1166 ЦК України відшкодуванню підлягає і майнова шкода в повному обсязі особою. яка її завдала.
Виходячи з положень статей 10 та 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 388 грн., витрачених на лікування 12 та 13 зубів; 121 грн.60 коп., витрачених на придбання приладу «Шанс»; 4000грн., необхідних для подальшого лікування зубів; 5000 грн. на майбутнє санаторно-курортне лікування; 150 грн. благодійного внеску, 4 000 грн. за пошкоджене пальто під час отримання травми; 1574 грн. 22 коп. середнього заробітку за період втрати працездатності; 2 679 грн. 72 коп. недоотриманого доходу, суд виходив із відсутності належних і достатніх доказів для задоволення позовних вимог в цій частині, що відповідає вимогам закону і ґрунтується на матеріалах справи. Зокрема, суд обґрунтовано виходив із відсутності в медичних документах щодо травми доказів пошкодження 12 1 13 зубів, лікування яких проводила позивачка, відсутності доказів втрати заробітку та не отриманого доходу, оскільки позивачка не працювала на час отримання тілесних ушкоджень і перебувала на обліку в центрі зайнятості, як особа, що шукає роботу.
Виходячи ж положень ст.. 1195 ЦК України відшкодуванню підлягає втрачений заробіток за умови втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, але позивачкою доказів втрати чи зменшення працездатності не надано.
Не спростовують доводи апеляційної скарги і висновку суду в частині відсутності підстав для стягнення 150 грн. благодійного внеску, відсутності належних і достатніх доказів для стягнення 121 грн.60 коп., витрачених на придбання приладу «Шанс», 4000грн., необхідних для подальшого лікування зубів, 5000 грн. на майбутнє санаторно-курортне лікування, 4000 грн. за пошкоджене пальто.
Відповідно до положень ст.. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає , зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.
Виходячи з зазначених вимог норми матеріального права, з врахуванням обставин справи, за яких було спричинено тілесні ушкодження позивачці, які згідно акту судово-медичного дослідження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, ступеня вини відповідача, яким вживались заходи по усуненню негативних природніх наслідків, визначений судом розмір моральної шкоди є обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення і в цій частині.
Не містять доводи апеляційної скарги і підстав для покладення відповідальності за спричинену шкоду на Чернігівську міську раду, за наявності юридичної особи, на якій лежить обов’язок проведення певного обсягу робіт при снігопадах та ожеледицях.
За викладених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення і скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: