У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
16.11.10 Справа №13/126д/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Антонік С.Г. , Зубкова Т.П. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі: Акімовій Т.М.
За участю представників:
від позивача: Голіщев В.Ю., довіреність № 16-03/01/10 від 16.03.10;
від відповідача: Головко А.І., паспорт НОМЕР_1 від 23.03.99;
від третьої особи: не з’явився;
розглянувши у судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Профі», м. Запоріжжя,
на рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2010 р. у справі № 13/126д/10
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Профі», м. Запоріжжя,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗСК», м. Запоріжжя,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Запорізької міської ради, м. Запоріжжя,
про визнання договору купівлі-продажу дійсним,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалами суду від 07.09.2010р., 19.10.2010р. розгляд справи відкладався. Колегія суддів змінювалась.
Розпорядженням в.о.голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2570 від 19.10.2010р. справа № 13/126д/10 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Антоніка С.Г.; суддів: Зубкової Т.П., Кричмаржевського В.А., яка ухвалою від 19.10.2010р. прийняла справу до свого провадження.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.06.2010р. у справі №13/126д/10 (суддя Серкіз В.Г.) у позові ТОВ «МК-Профі»про визнання договору купівлі-продажу № 09-03 від 03.09.2009р. дійсним відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що сторонами у справі не доведено, що придбане за спірним договором майно є нерухомим. Таким чином, угода купівлі-продажу такого майна не потребує обов’язкового нотаріального посвідчення, а тому вимоги щодо визнання її дійсною законом не передбачені. Крім того, як зазначив господарський суд першої інстанції, право власності на зазначене майно ніким не оспорюється, отже, не потребує судового визнання.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ТОВ «МК-Профі»звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що майно, придбане позивачем за спірним договором купівлі-продажу, є капітальним, на підтвердження чого посилається на технічний висновок про визначення капітальності проданого майна, зроблений ТОВ «Настрой». Вважає майно нерухомим. Крім того, вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність заперечення відповідача проти позову.
У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просить її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Представник Запорізької міської ради у першому судовому засіданні надала письмові заперечення, відповідно до яких вважає, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підстави позовних вимог. Зазначає, що дозволу на будівництво спірного майна не надавалося, воно є самочинно збудованим, також воно не визнано об’єктом нерухомості та порушує права територіальної громади м. Запоріжжя, оскільки спірне майно розташовано на земельній ділянці, що знаходиться у розпорядженні Запорізької міської ради. Земельна ділянка в користування чи у власність позивачу і відповідачу не надавалася. Просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Третя особа у судове засідання 16.11.2010р. свого представника не направила, про причини неявки суд не повідомила. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.
Відповідач у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги не заперечив, надав письмовий відзив, в якому зазначив, що уклав 03.09.2003р. з ТОВ «МК-Профі»договір купівлі-продажу нерухомого майна, але нотаріально посвідчити не мав можливості.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами без присутності представника третьої особи.
Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено матеріалами справи, 03.09.2003р. між ТОВ «ЗСК»та ТОВ «МК-Профі»укладено договір купівлі-продажу № 09-03, відповідно до якого відповідач передав у власність позивача нерухоме майно, характеристики якого наведені у додатку № 1 до договору, а позивач зобов’язався прийняти його і сплатити ціну відповідно до умов, що зазначені у цьому договорі. Право власності на майно переходить від продавця до покупця з моменту передачі майна за актом.
У п. 6 цього договору сторони передбачили, що продавець зобов’язаний власними силами за власні кошти провести нотаріальне посвідчення договору.
У зв’язку з тим, що договір не був нотаріально посвідчений, позивач з посиланням на ст. 657 ЦК України звернувся з позовом до суду про визнання його дійсним.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР (який діяв на час укладення спірного договору) нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Глава 20 ЦК УРСР, яка містить положення щодо укладення договору купівлі-продажу, не містить норм про обов’язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу майна між юридичними особами. У той же час відповідно до ст. 154 цього Кодексу коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась.
До договорів, які були укладені до набрання чинності Цивільним кодексом України та продовжують діяти після 1 січня 2004 року, в частині їх нотаріального посвідчення застосовуються норми законодавства, яке діяло на час укладення таких договорів.
Таким чином, і форма договорів, укладених до вступу в силу Цивільного кодексу України 2004 року, повинна відповідати вимогам Цивільного кодексу УРСР 1963 року (Лист Міністерства юстиції України від 17.11.2006 р. № 31-5-471).
Згідно зі ст. зі ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Таким чином, суд при вирішенні спору повинен встановити, чи підлягає виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.
Крім того, суду у цьому випадку необхідно встановити, чи мало місце ухилення однієї із сторін договору від його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.
Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав (ч.1 ст. 3 цього Закону).
Позивачем та іншими сторонами у справі не доведено на підставі ст. 33, 34 ГПК України, що майно, передане у власність позивачу за спірним договором купівлі-продажу, є нерухомим. Посилання позивача на технічний висновок щодо визначення капітальності вагона-домика та силосів (а.с.58-59) колегією суддів до уваги не приймається, оскільки відповідно до ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Сторонами не надано суду документів на підтвердження реєстрації БТІ зазначеного майна як нерухомого.
Таким чином, спірний договір купівлі-продажу не підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню відповідно до закону. Те, що сторони передбачили його нотаріальне посвідчення у самому тексті договору, не може бути підставою для визнання судом такого договору дійсним у разі нездійснення нотаріального посвідчення, оскільки ст.220 ЦК України передбачено визнання судом дійсним лише такого договору, який відповідно до прямої вказівки закону підлягає нотаріальному посвідченню і такого з відповідних причин не було здійснено.
Сторони у спірному договорі від 03.09.2003р. передбачили його нотаріальне посвідчення. У той же час закон не передбачає обов’язкового нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу окрім тих, що зазначені у гл. 20 ЦК УРСР (чинної на час укладення спірного договору) та ст. 657 ЦК України (чинної на момент звернення до суду з відповідним позовом та на даний час). Спірний договір до цього переліку не відноситься. У зв’язку із цим такий договір не може бути визнаний судом дійсним у разі його непосвідчення нотаріусом.
Крім того, позивач вказує, що нотаріального посвідчення угоди не відбулося через ухилення відповідача від такого посвідчення.
Цивільне законодавство не встановлює форми, змісту та порядку звернення одного контрагента до іншого з пропозицією про нотаріальне посвідчення договору. Отже, така пропозиція може вчинятися у формі листа, телеграми тощо.
Ухилення від нотаріального посвідчення договору виражається у відмові від нотаріального посвідчення такого договору.
На підставі ст. 33, 34 ГПК України позивачем не було доведено та матеріали справи не містять доказів того факту, що позивач звертався до відповідача з пропозицією нотаріально посвідчити спірний договір, а ТОВ «ЗСК»ухилявся від вчинення цих дій.
Крім того, як встановлено судом, право власності позивача на майно, передане йому за цим договором, та дійсність самого договору купівлі-продажу ніким не оспорюється.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 03.09.2003р. № 09-03, не посвідченого нотаріально, задоволенню не підлягають на підставі вищевикладеного.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та відповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Рішення господарського суду залишається без змін. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Профі», м.Запоріжжя, задоволенню не підлягає.
Судові витрати за апеляційний перегляд відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на заявника апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Профі», м.Запоріжжя, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2010р. у справі №13/126д/10 залишити без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Антонік С.Г.
Зубкова Т.П. Кричмаржевський В.А.