Судове рішення #12386761

      У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                 02 грудня 2010р.                             м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах  Апеляційного суду Івано-

                                 Франківської області в складі :

                             Головуючої: Вакарук В.М.

                            Суддів:     Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.

                                   Секретаря:     Сурмачевської У.С.

                                   Представника апелянта: ОСОБА_1

        Відповідачки: ОСОБА_2

        Представника відповідачки: ОСОБА_3

    розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом  ЗАТ ’’Лукор’’ до ОСОБА_2 про стягнення коштів,  за апеляційною скаргою представника ЗАТ ’’Лукор’’ на рішення Калуського міськрайонного суду від 25 жовтня 2010 року, -  

                                                                 в с т а н о в и л а :

                Рішенням Калуського міськрайонного суду від 25 жовтня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ЗАТ ’’Лукор’’ до ОСОБА_2 про стягнення коштів в розмірі 7879.27 грн.

 На дане рішення представник ЗАТ ’’Лукор’’ подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про порушення судом першої інстанції вимог матеріального права, невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи. Суд не взяв до уваги вимоги Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої 13.01.2004 року, згідно якої одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно діючого законодавства та колективним договором матеріальна  допомога та вихідна допомога при звільненні не входять до фонду оплати праці, а тому ці кошти не підпадають під дію вимог ст.1215 ЦК України, згідно якої ці виплати не можуть входити до переліку безпідставно набутих, які не підлягають поверненню. Вважають, що оскільки позивачку поновлено на роботі згідно рішення суду, то відпала правова підстава для виплати їй матеріальної та вихідної допомоги.  Тому просили рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення їх позовних вимог.  ____________________________________________________________________________

Справа №22-ц-6316/10р.                          Головуючий у 1 інстанції  Гринів М.А.

Категорія  51                                  Доповідач  Вакарук В.М.

             Представник апелянта в засідання апеляційної інстанції вимоги скарги підтримала, відповідачка та її представник вимоги скарги заперечили.

             Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ЗАТ ’’Лукор’’, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оскільки ОСОБА_2 при звільненні виплачено добровільно, за відсутності рахункової помилки з боку позивача і відсутності недобросовісності з боку відповідачки вихідну допомогу та матеріальну допомогу, що підпадає під визначення ’’заробітна плата’’, то відповідно до вимог ст.1125 ЦК України дані кошти не підлягають поверненню.

                Вислухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.

            Судом встановлено, що у зв’язку із звільненням ОСОБА_2 по п.1 ст.40 КзПП України  29.07.2009 року їй було виплачено 889.27 грн. вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітку на підставі ст.44 КзПП України та матеріальну допомогу в сумі 6990 грн. згідно ч.4 п.7.8 Колективного договору /а.с.6,7-9/. Дані виплати проведено юридичною особою добровільно, за відсутності:  рахункової помилки з їх боку та недобросовісності з боку позивачки. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 12.02.2010 року відповідачку поновлено на попередній посаді та стягнуто в її користь із позивача 4172.78 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

         Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ЗАТ ’’Лукор’’, суд першої інстанції обґрунтовано посилається на вимоги ст.12215 ЦК України, згідно якої не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги… та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

            Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що матеріальна та вихідна допомоги не входять до фонду оплати праці, не підпадає під визначення ’’заробітна плата’’ а тому дані виплати не можуть входити до переліку безпідставно набутих, які не підлягають поверненню з таких підстав, оскільки   при визначенні видів виплат, що включаються до фонду оплати праці, слід керуватися Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою Держкомстатом України від 13.01.2004 року N 5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року N 114/8713 (далі - Інструкція).

             Згідно з абзацом третім підпункту 1.3 пункту 1 Інструкції фонд оплати праці складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

            Виходячи з норм підпункту 2.1 пункту 2 Інструкції фонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків).

          Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 Інструкції до фонду додаткової заробітної плати відносяться доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

          До інших заохочувальних та компенсаційних виплат згідно з підпунктом 2.3 пункту 2 Інструкції включаються винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

         Таким чином, винагороди, передбачені колективним договором, премії, матеріальні допомоги також  відносяться до фонду оплати праці і на їх суми нараховуються страхові внески до Фонду.

                За наведених обставин, суд першої інстанції  прийшов до правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог ЗАТ ’’Лукор’’.

             Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності  його висновків.

               Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

                                            у х в а л и л а:

          Апеляційну скаргу ЗАТ ’’Лукор’’  відхилити, а рішення Калуського міськрайонного суду від 25 жовтня 2010 року залишити без змін.

           Ухвала набирає чинності  з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча:                                                           В.М.Вакарук

   

Судді:     О.Ю.Беркій

    О.В.Пнівчук

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація