Справа № 2-а-46
2007р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2007 р.
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Гончарука О.Н.
при секретарі - Раковець Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Камені-Каширському справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Камінь-Каширської міської ради про визнання її бездіяльності щодо вирішення земельного спору неправомірною
Особи, які беруть участь у справі:
позивач - ОСОБА_1;
представник відповідача - Камінь-Каширської
міської ради - Величко Володимир Карпович;
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2.
в с т а н о в и в:
В поданій до суду заяві позивач зазначає, що 21.11.1975 року він за договором купівлі - продажу, посвідченому у встановленому законом порядку, купив у ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями, які розташовані на земельній ділянці розміром біля 0,10га, що АДРЕСА_1 м. Камінь-Каширський.
Попереднім власником будинку присадибна земельна ділянка була загороджена дерев`яним штахетником. Так як ця огорожа потребувала ремонту, він влітку 1976 року замінив її на металеву сітку із залізними стовпами.
Суміжна землекористувачка ОСОБА_2 в той час, коли він з дружиною працював в районі Крайньої Півночі, по межі земельної ділянки знищила межові знаки, зняла металеву сітку, викопала окремі залізні стовпи, і встановила свій штахетний паркан, самовільно зайнявши частину його земельної ділянки.
З цього приводу він 12.05.1995 року письмово звертався до колишнього міського голови з проханням відновити межі і вирішити земельний спір. Останній листом повідомив його про те, що ОСОБА_2 справді зайняла частину його земельної ділянки, та порадив по даному питанню звернутись до суду.
До суду він не звертався, а пробував добровільно вирішити із суміжним землекористувачем виниклий між ними спір.
ОСОБА_2 обіцяла прибрати свій паркан, однак своєї обіцянки не виконала.
Так як через наявний спір неможливо приватизувати земельну ділянку, 06.09.2007 року він повторно з письмовою заявою звертався до відповідача по питанню відновлення межі. Однак листом за №800 йому в цьому було відмовлено.
Зважаючи на ці обставини просить суд постановити рішення, котрим визнати бездіяльність відповідача щодо не відновлення межі його земельної ділянки неправомірною, та зобов`язати останнього відновити межі його земельної ділянки.
Стягнути з відповідача в його користь судові витрати.
Під час попереднього судового засідання до участі в розгляді справи на стороні відповідача як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_2
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав, що зазначені ним в позовній заяві.
Представник Камінь-Каширської міської ради Величко В.К. позовні вимоги не визнав і пояснив суду, що ні позивач, ні ОСОБА_2 будь-яких документів, які б посвідчували б їх право користування земельними ділянками, якими вони користуються, їх ширину, довжину, не мають. Через це встановити їхню межу неможливо.
Крім цього, згідно земельно-шнурової книги, за позивачем рахується присадибна земельна ділянка розміром 0,09 га, а за ОСОБА_2- 0,10 га.
Фактично позивач користується присадибною земельною ділянкою розміром 0,0969 га.
Просить в задоволенні позову відмовити.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 суду пояснила, що дерев`яну огорожу вона встановила на межі, яка була визначена при наданні їй земельної ділянки під будівництво житлового будинку. Земельної ділянки позивача вона при цьому не займала.
Вважає, що в задоволенні позову має бути відмовлено.
Заслухав пояснення сторін, дослідив подані ними докази суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.ст. 125,126 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Документу, що посвідчує право на земельну ділянку, що АДРЕСА_1 м.Камінь-Каширський, позивач, як і його суміжний землекористувач ОСОБА_2, не має.
Межі земельних ділянок, якими вони користуються, у натурі ( на місцевості) не встановлювались.
Оскільки такі межі не встановлювались, вони не можуть бути відновлені.
За даних обставин суд в задоволенні позову відмовляє.
Так як в задоволенні позову відмовляється, суд згідно ст.94 КАС України судові витрати з відповідача в користь позивача пов'язаних із сплатою адвокату гонорару за юридичну допомогу не стягує.
Враховуючи наведене, а саме відсутність документу, що посвідчує право на земельну ділянку, не встановлення меж земельної ділянки у натурі ( на місцевості) суд, керуючись ст.ст.9,11,158-163 КАС України, ст.ст.125,126 ЗК України,-
п о с т а н о в и в:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Камінь-Каширської міської ради, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, про визнання бездіяльності цієї ради щодо не відновлення межі земельної ділянки АДРЕСА_1 м.Камінь-Каширський неправомірною, про зобов'язання цієї ради на вчинення дій по відновленню її межі, відмовити за безпідставністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Головуючий : підпис
Оригіналу відповідає
Суддя Камінь-Каширського
районного суду О.Н.Гончарук