Справа-22ц-22535\10                     Головуючий у першій інстанції-Попов В.В.

Категорія- 5 \3\                          Доповідач-Митрофанова Л.В.

                                            РІШЕННЯ

                    ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

14 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

            головуючого судді- Митрофанової Л.В.

            суддів: Соколан Н.О., Барильської А.П.

            при секретарі: Євтодій К.С.

за участю: ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, ОСОБА_5.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07 квітня 2010 року за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визначення частки у спільній сумісній власності та визначення порядку користування квартирою,-

                                                     В С Т А Н О В И Л А:

            Позивач ОСОБА_2 \надалі ОСОБА_2 згідно свідоцтва про шлюб \ звернулась до суду з вищевказаним позовом, який 05.02.2010 року доповнила та просила суд визначити частку кожного із співвласників – її та відповідачів у спільній сумісній власності - квартирі АДРЕСА_1, по 1\4 частці кожному. Визначити порядок користування вищевказаною квартирою, визнавши за нею та відповідачем ОСОБА_5 право володіння та користування кімнатою площею 17 кв.м., за відповідачами ОСОБА_7, ОСОБА_3 право володіння та користування кімнатами площею 11,9 кв.м. та 7.8 кв.м., місця загального користування залишити у спільному користуванні.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07.04.2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам матеріального та процесуального права. Зокрема, суд при ухваленні рішення не розглянув позовні вимоги щодо визначення частки у спільній сумісній власності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині виділу часток в спірній квартирі, суд першої інстанції правильно послався на вимоги ст.364 ЦК України.

Згідно 364,368,370 ЦК України вбачається, що кожен із учасників спільної сумісної власності має право вимагати виділу своєї частки зі спільного  майна, однак, оскільки вони не мають завідомо визначених ідеальних часток у праві спільної сумісної власності, а відтак, вони мають бути передусім визначені, після чого стає можливим виділ частки в натурі. Далі належить з*ясувати про технічну можливість та відсутність нормативних заборон для виділення у натурі частини жилого приміщення,у противному випадку власник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову в частині виділу часток в натурі у спірній квартирі.

Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно не розглянув позовні вимоги ОСОБА_2 стосовно визначення ідеальної частки у праві спільної сумісної власності, що суперечить вищевказаним нормам матеріального права та їх розмір оспорює відповідач \а.с.4\.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони 14.03.2000 року приватизували спірну квартиру АДРЕСА_1 в м. Кривому Розі, яка стала належати їм на праві приватної спільної сумісної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло \а.с.8-9\. Однак, у вищевказаному свідоцтві не визначено ідеальні частки кожного власника та відповідачі не згодні з визначенням часток порівну по 1\4 кожному, тому позивач просила суд визначити такі частки.

Доводи відповідачів, що частка позивачки ОСОБА_2, ОСОБА_5 не 1\4 а 1\8 є безпідставними та не ґрунтуються на вимогам матеріального права.

Тому, на думку колегії суддів позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визначення ідеальних часток у праві спільної сумісної власності, квартирі АДРЕСА_1 в м. Кривому Розі, за ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_3- по 1\4 частині кожному, підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 про виділ у натурі частки у спільній сумісній власності- у спірній квартирі АДРЕСА_1 в м. Кривому Розі, згідно ст..ст.364,370 ЦК України та взяв до уваги роз*яснення дані в п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника \учасників цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або ті, які можна переобладнати в такі квартири.  У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.

Зважаючи на зазначене та з огляду на те, що згідно вищевказаних норм матеріального права, сторони мають рівні частки, судом першої інстанції правильно відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2, щодо встановлення порядку користування спірною квартирою як просить позивач, так як такий варіант погіршить права відповідачів.  

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, що суд при ухваленні рішення помилково послався на позовні вимоги щодо виділу частки в натурі та визнання права володіння кімнатою у спірній квартирі є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Оскільки, як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2 та уточнено в суді першої інстанції, позивач просила суд визначення частки у спільній сумісній власності та про виділ часток і порядку користування спірною квартирою \а.с.4, 45-46\.

           На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині відмови в позові про визначення частки у спільній сумісній власності скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення цих позовних вимог.

               Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-

                                                          ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07 квітня 2010 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визначення частки у спільній сумісній власності та ухвалити в цій частині нове рішення.

          Визначити частки кожного із співвласників у спільній сумісній власності квартири АДРЕСА_1, за ОСОБА_2, ОСОБА_7,  ОСОБА_5, ОСОБА_3 – рівною по 1\4 частки кожному.

            В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

        Судді: