Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-
Франківської області в складі :
Головуючої: Вакарук В.М.,
Суддів: Девляшевського В.А., Матківського Р.Й.
Секретаря: Вінтоняк О.І.
Апелянтки: ОСОБА_1
Позивачки: ОСОБА_2
Представника позивачки: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Тисменицької міської ради, ОСОБА_1, третя особа – інспекція архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області про визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду від 05 листопада 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Тисменицького районного суду від 05.11.2010 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Тисменицької міської ради, ОСОБА_1, третя особа – інспекція архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області, визнано право власності на самочинно збудовані допоміжні господарські споруди: літню кухню – вартістю 10585 грн, гараж – вартістю 4748 грн., стайню – вартістю 7378 грн. по АДРЕСА_1.
На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила про те, що місцевий суд допустив неповноту при розгляді справи, неправильно встановив обставини справи та дав їм невірну оцінку. Так, судом не взято до уваги, що позивачка не була причетна до будівництва господарських будівель, які знаходяться на протилежній частині належної їй Ѕ частини будинковолодіння, яку вона успадкувала після смерті матері. Крім
_____________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-6283/10р. Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р.Р.
Категорія 6 Доповідач Вакарук В.М.
того, згідно рішення Тисменицького районного суду від 09.12.2009 року визнано недійсними: рішення Тисменицької міськради від 22.12.1994 р. про передачу у приватну власність земельних ділянок та Державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_4 загальною площею 0,43 га в частині передачі ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1, а також визнано недійсним видане на ім’я ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.12.2006 року в частині права на спадщину на спірну земельну ділянку. Крім того, технічний паспорт від 25.Х1.1995 року, на який посилається позивачка, втратив чинність, оскільки після цього було проведено розподіл будинковолодіння і виготовлено двом власникам різні технічні паспорти. Тому просила рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та визнання за нею права власності на спірні господарські споруди.
В засіданні Апеляційного суду апелянтка апеляційну скаргу з наведених підстала підтримала. Позивачка та її представник вимоги скарги заперечили.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що після смерті матері позивачка є спадкоємцем майна останньої, яка приватизувала земельну ділянку пл..0,43 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку, а оскільки на даній земельній ділянці знаходяться самовільні господарські споруди: літня кухня, гараж та стайня, будівництво яких згідно висновку експертного дослідження відповідають ДБН та не порушують прав та законних інтересів інших осіб, то визнав за нею право власності на всі самочинно збудовані господарські споруди.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову у часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції порушив вимоги матеріального права, зокрема вимог цивільного законодавства щодо визнання права власності на спірне майно, не взяв до уваги встановлені судовими рішеннями факти, що мають значення для вирішення даного спору, а висновок суду не ґрунтується на зібраних по справі доказах.
Судом першої інстанції не взято до уваги, що рішенням Тисменицького районного суду від 12.05.2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 03.07.2009 року, визнано що ОСОБА_1 та покійна мати сторін – ОСОБА_4 були співзабудівниками АДРЕСА_1, а після здачі його в експлуатацію стали його співвласниками.с.54-55,64-67/.
Також поза увагою суду залишилося рішення Тисменицького районного суду від 09.12.2009 року, яке вступило в законну силу 05.02.2010 року, яким визнано недійсними: рішення Тисменицької міськради від 22.12.1994 р. про передачу у приватну власність земельних ділянок та Державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_4 загальною площею 0,43 га в частині передачі ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1, а також визнано недійсним видане на ім’я ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.12.2006 року в частині права на спадщину на спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по даній адресі. В той же час суд першої інстанції посилається на ці рішення міської ради та правовстановлюючі документи, які визнані вищезазначеним судовим рішенням недійсними, як на правову підставу задоволення позовних вимог ОСОБА_2, що є неприпустимим.
Таким чином, визнаючи право власності за ОСОБА_2, як за спадкоємницею по закону після смерті матері на всі самовільно побудовані господарські будівлі, судом не враховано, що мати ОСОБА_4 та ОСОБА_1 була співвласниками будинковолодіння, а належні до нього різні господарські будівлі /літня кухня, сараї, гаражі, тощо/ є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле, а тому не можуть належати на праві власності, при зазначених обставинах, тільки одному із співвласників.
Отже, враховуючи те, що ОСОБА_2 після смерті матері оформила право власності на Ѕ частину будинковолодіння по АДРЕСА_1, а інша Ѕ частина цього будинку належить ОСОБА_1, як співзабудовнику і даний факт визнають обидві сторони, за відсутності доказів про те, що участь когось із учасників спільної сумісної власності у надбанні майна була більшою або меншою, обидві сторони мають право також на Ѕ частину спірних самочинно збудованих господарських споруд відповідно до вимог ст.376 ЦК України.
Тому, постановлене рішення суду не може залишатися в силі і підлягає до скасування із постановленням нового рішення, яким слід визнати за кожним із сторін по Ѕ частині спірних самочинно збудованих допоміжних господарських споруд, а саме: на літню кухню, позначеною в технічному паспорті літерою ’’В’’, площею 21,5 кв.м., інвентаризаційною вартістю 10585 грн.; гараж, позначений літерою ’’Г’’, площею 17,1 кв.м., інвентаризаційною вартістю 4748 грн.; стайню, позначеною літерою ’’Д’’, площею 12,7 кв.м., інвентаризаційною вартістю 7378 грн., що знаходяться по АДРЕСА_1.
Керуючись ст.ст. 307,309, 313-314,316 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Тисменицького районного суду від 05 листопада 2010 року скасувати та постановити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на самочинно збудовані допоміжні господарські споруди по Ѕ частині кожному, а саме: на літню кухню, позначеною в технічному паспорті літерою ’’В’’, площею 21,5 кв.м., інвентаризаційною вартістю 10585 грн.; гараж, позначений літерою ’’Г’’, площею 17,1 кв.м., інвентаризаційною вартістю 4748 грн.; стайню, позначеною літерою ’’Д’’, площею 12,7 кв.м., інвентаризаційною вартістю 7378 грн., що знаходяться по АДРЕСА_1 Івано-Франківської області.
Рішення набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча: В.М.Вакарук
Судді: В.А.Девляшевський
Р.Й.Матківський