У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2010 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-
Франківської області в складі :
Головуючої: Вакарук В.М.,
Суддів: Беркій О.Ю. Пнівчук О.В.
Секретаря: Сурмачевської У.С.
Апелянта: ОСОБА_1
Представника апелянта: ОСОБА_2
Відповідача: ОСОБА_3.
Представника відповідачів: ОСОБА_4.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до виконкому Малоключівської сільської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання незаконними записів в по господарську книгу, визнання незаконними: рішення виконкому Малоключівської сільської ради, свідоцтва про право власності на будинок та частково нечинним договору дарування частини будинку, визнання права власності на частку в майні колишнього колгоспного двору, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 14 жовтня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 14 жовтня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимогОСОБА_1 до виконкому Малоключівської сільської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання незаконними записів в по господарську книгу за 1991-1995 роки про утворення господарства та про вибуття ОСОБА_9 з господарства; визнання незаконними: рішення виконкому Малоключівської сільської ради № 7 від 22.02.2005 року та видане на його підставі свідоцтво про право власності від 27.04.2005 року на будинок № 9 по вул.Поляна в с.Малий Ключів
_____________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-6245/10р. Головуючий у 1 інстанції Веселов В.М.
Категорія 5 Доповідач Вакарук В.М.
Коломийського району та частково нечинним договір дарування 1/5 частини будинку ОСОБА_10 3/40 частин спірного будинковолодіння ОСОБА_11 та визнання права власності на 1/8 частину в майні колишнього колгоспного двору.
На дане рішення ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що місцевий суд допустив неповноту при розгляді справи, неправильно встановив обставини справи та дав їм невірну оцінку. Так, судом не взято до уваги той факт до спірне будинковолодіння відносилось до категорії ’’колгоспний двір’’, а тому він, проживаючи в цьому дворі, мав право на частку в цьому
В засіданні Апеляційного суду апелянт та його представник апеляційну скаргу з наведених підстав підтримали, відповідач та їх представник вимоги скарги заперечили.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не представлено суду жодних доказів про те, що йому було невідомо щодо оформлення права власності на будинок його батьком, частку з якого він просить виділити йому, а також не доведено факту порушення його права власності, як члена колишнього колгоспного двору, в якому він з 1991 року не проживав, а тому втратив право на витребування своєї частки.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився і проживав в АДРЕСА_1, яке відносилось до суспільної групи ’’колгоспний двір’’, з 21.12.1989 по 30.12.1991 р. він служив в лавах ОСОБА_13, з 30.12.1991 року був прописаний /зареєстрований/ по АДРЕСА_3, по місцю проживання бабусі, а з 1995 року, з часу одруження, вибув із даного будинковолодіння та проживає у своєї дружини по АДРЕСА_2, залишаючись бути зареєстрованим у спірному будинковолодінню.
Із матеріалів справи вбачається, що з часу одруження, з 1995 року, після вибуття ОСОБА_1 із спірного будинковолодіння, останній не ставив питання про витребування своєї частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15.04.1991 року, на витребування частки якого поширюється загальний трирічний строк позовної давності, а також ним не представлено суду жодних доказів щодо участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства цього двору.
Крім того, судом встановлено, що старий будинок, в якому був зареєстрований позивач, знесено, а в 2005 року введено в експлуатацію новий будинок, побудований батьком позивача. ОСОБА_1 не представлено ніяких доказів щодо участі в його будівництві та наявності правових підстав для визнання за ним права власності на 1/8 його частину.
Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що йому не було відомо про записи в погосподарських книгах за 1989-1990 роки, оскільки він, знаючи що зареєстрований в у спірному господарстві, протягом 20 років не скористався своїм правом на звернення до суду. Крім того, перебуваючи з відповідачами у родинних стосунках і проживаючи по-сусідству, він знав про те, що батьком будується новий будинок, здано його в експлуатацію та одержано правовстановлюючий документ. При цьому позивач не представив жодних доказів про те, що рішення Малоключівської сільради № 7 від 22.02.2005 року та видане на його підставі свідоцтво про право власності на спірне будинковолодіння на всіх колишніх членів колгоспного двору порушує його законні права, оскільки було видане без згоди його батька. Наявність такої згоди підтверджується подальшими діями батька позивача, який після видачі свідоцтва про право спільної часткової власності на дане будинковолодіння оформив 04.07.2005 року договір дарування своєї 1/5 частини ОСОБА_5 і жодних передбачених чинним законодавством правових підстав для визнання його недійсним позивачем не представлено.
За наведених обставин рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст.307,308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 14 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча: В.М.Вакарук
Судді: О.Ю.Беркій
О.В.Пнівчук