Справа №2-0- 232\2010

                                                      Р І Ш Е Н Н Я

                                             І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                 12 листопада 2010 року                                                               м. Радомишль

       Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:

           головуючого                                судді Коваленко В.П.

           при секретарі                                Білошицькій І.Ю.

   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за заявою  ОСОБА_1  , заінтересована особа – виконком Вишевицької сільської ради  Радомишльського району Житомирської області,    про встановлення факту  права власності на нерухоме майно ,-                                              

                                               В С Т А Н О В И В:

         Заявник ОСОБА_1  звернувся до суду із даною заявою, в якій просить встановити факт , що його батько  ОСОБА_2 володів та користувався житловим будинком з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на праві власності  .  В підтвердження своїх вимог посилається на те, що після смерті батька відкрилася спадщина на зазначене майно.  В даний час у нього виникла необхідність оформлення спадщини, але перепоною до позитивного вирішення справи є та обставина, що відсутній правовстановлюючий документ на даний будинок .

       В судовому засіданні  заявник підтримав свої вимоги, просить встановити спірний факт, заінтересована особа  проти заявлених вимог не заперечує, просить розглянути справу без участі її представника, про що надала суду письмову заяву.

     Вислухавши пояснення заявника,  перевіривши матеріали справи, оцінивши всі докази та обставини по справі, суд встановлює спірний факт, виходячи зі  слідуючого.

     Як встановлено судом заявник є рідним сином ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про  його народження.

     ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 у віці 71 року помер батько заявника ОСОБА_2, про що виконкомом Федорівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області  зроблено запис за №4 в Книзі реєстрації смертей . Після його смерті залишилося спадкове майно, до складу якого входить житловий будинок з надвірними спорудами розташований в АДРЕСА_1

 Заявник як спадкоємець першої черги звернувся до нотаріальної контори  із заявою про прийняття спадщини, де відкрито спадкову справу.  

     В даний час у заявника виникла необхідність оформлення  спадщини, але перепоною до позитивного вирішення справи є та обставина, що у покійного спадкодавця відсутній документ підтверджуючий право власності на будинок.      

      Будинок був побудований покійним спадкодавцем власними силами і за власні кошти в 1965 році. Оскільки діючим на той час законодавством (ст.100. 101 ЦК Української РСР в редакції 1963 року) не передбачалась обов’язкова  реєстрація домоволодіння, то покійний спадкодавець відкрито володів і користувався будинком без державної реєстрації.        Відповідно до норм спадкового права до складу спадщини входять лише ті права та обов’язки, носієм яких за життя був сам спадкодавець і які належали йому на законних підставах. Неправомірність набуття речей у результаті протиправних дій, рівно як і незаконне володіння ними , не створює права власності у спадкодавця , а тому й не дає підстав для виникнення останнього у спадкоємців. П.10ч.1ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних та  міських рад у сфері благоустрою населених пунктів віднесено надання дозволу на розміщення на території  об’єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового,  торговельного та іншого призначення – тобто встановлено дозвільний орган, уповноважений видавати дозвільний документ. Відповідно до ст..331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо право власності  на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

      Пленум Верховного Суду України в постанові №2 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності « в п.а,б роз’яснив, що положення ст.ст.17,18  Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності  поширюються на правовідносини , які виникли після введення в дію Закону України «Про власність». До правовідносин, що виникли раніше , застосовується діюче на той час законодавство , зокрема спори щодо майна колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності  на майно, яке належало до колгоспного двору і збереглося після припинення його існування , мають ті члени двору , котрі 15 квітня 1991 року не втратили частку в його майні, а згідно ст.126 ЦК Української РСР (який діяв на той час) такими, що втратили це право вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та напрацездатних. Виходячи з положень зазначеного законодавства , суд приходить до висновку, що дідусь заявниці станом на 15 квітня 1991 року не втратив свого права на власність колгоспного двору, головою якого він був, що підтверджується виписками з погосподарських книг Вишевицької сільської ради.          

    З  довідки Вишевицької сільської ради,  виписок із погосподарських книг видно , що  покійний спадкодавець   користувався будинком на праві власності.

         Статтею 256ч.2 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав  фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

         Таким чином, суд вважає, що факт, про встановлення якого просить заявник, підтверджений належними доказами, а тому вимоги його задовольняє.      

       На підставі викладеного та керуючись ст.ст.256 ч.2  -259 ЦПК України, суд

                                             В И Р І Ш И В:

                                  Заяву задовольнити.

            Встановити факт , що ОСОБА_2  померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 71 року в АДРЕСА_1 володів та користувався житловим будинком з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на праві власності.

        Рішення може бути оскаржене  до  апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд   шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення  апеляційної скарги . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні  під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

                       Суддя                                                          Коваленко В.П.