А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д М И К О Л А Ї В С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
Справа № 11-664/2010 року Головуючий у першій інстанції
Категорія: ч. 2 ст. 186 КК суддя: Закутський В.І.
України Доповідач апеляційного суду:
суддя: Губа О.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Войтовського С.А.
суддів: Івченко О.М., Губи О.О.
за участю прокурора: Іванова А.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 вересня 2010 року, яким засуджено
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с. Суха Балка Доманівського району Миколаївської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1, раніше судимого Доманівським районним судом Миколаївської області:
1. 08.09.1995 року за ст.ст. 17, 81 ч. 3, ст. 140 ч. 2 КК України 1960 року до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 14.06.1997 року за відбуттям строку покарання;
2. 26.01.1998 року за ст. 81 ч. 3 КК України 1960 року до 3 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 майна, звільнений 26.01.2001 року за відбуттям строку покарання;
3. 23.12.2002 року за ст. 185 ч. 3 КК України 2001 року до 3 років позбавлення волі, 21.12.2004 року на підставі ст. 81 КК України звільнений умовно – достроково на 11 місяців 5 днів;
4. 25.05.2006 року за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі;
5. 15.11.2006 року за ст. 162 ч. 1 КК України, ст. 70 КК України до 2 років 6 місяців обмеження волі, 02.04.2008 року на підставі ст. 81 КК України звільнений умовно – достроково на 7 місяців 18 днів;
6. 15.12.2009 року за ст.ст. 125 ч. 1, ст. 126 ч.1, ст. 185 ч. 2, ст. 395 КК України, ст. 70 КК України до 6 місяців арешту, 21.01.2010 року звільнений за відбуттям строку покарання
– за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 26.05.2010 року, біля 10.00 години, в магазині «У Влада», розташованого по вул. Леніна, 473 – «а» в с. Бузьке Вознесенського району Миколаївської області, він, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, повторно відкрито заволодів мобільним телефоном «LG-KG245», вартістю 300 грн., з сім –карткою мобільного оператора МТС, вартістю 30 грн., на рахунку якої знаходилось 18 грн., що належить ОСОБА_2, спричинивши останній матеріальну шкоду на загальну суму 348 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 вказує на те, що органи досудового слідства і суд з достатньою повнотою не встановили того, що сталося і це призвело до безпідставного засудження його ч. 2 ст. 186 КК України. За його твердженнями, він злочину відносно потерпілої ОСОБА_2 не вчиняв. Також зазначає, що суд не дав належної оцінки показанням потерпілої, які були нею дані на досудовому слідстві і в судовому засіданні. При цьому посилається на фальсифікацію доказів по кримінальної справи відносно нього. Звертає увагу на порушення норм кримінально-процесуального законодавства під час проведення досудового слідства, а саме: не був ознайомлений з матеріалами кримінальної справи по закінченню досудового слідства. Одночасно посилається на застосування до нього незаконних методів слідства, в результаті яких він себе обмовив. У зв’язку з зазначеним просить переглянути вирок щодо нього.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Іванова А.О. про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю доказів, зібраних по справі, та дослідженими у судовому засіданні доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила, що 26.05.2010 року, біля 10.00 години, в магазині «У Влада», де вона працює продавцем, незнайомий їй раніше ОСОБА_1, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, попросив у неї зателефонувати з її мобільного телефону. Розмовляючи по її мобільному телефону ОСОБА_1 та побачивши чоловіка, який під’їхав на машині до магазину, вирвав мобільний телефон з підзарядки, пошкодивши гніздо зарядки телефону, склав його і почав виходити з магазину. На її крики та вимоги віддати мобільний телефон, він не звертав уваги. Віддавати їй мобільний телефон ОСОБА_1 не збирався. На виході з магазину ОСОБА_1 зіткнувся з покупцем і вона в цей момент вихопила у ОСОБА_1 свій мобільний телефон.
З наведеними показаннями потерпілої ОСОБА_2 щодо відкритого заволодіння ОСОБА_1 її мобільним телефоном судовому засіданні був згодний і ОСОБА_1 (а.с. 106).
Крім того, вина засудженого підтверджується даними протоколу пред’явлення особи для впізнання від 24.06.2010 року, згідно з якими потерпіла ОСОБА_2 вказала на ОСОБА_1, як на чоловіка, який 26.05.2010 року в магазині «У Влада» відкрито викрав її мобільний телефон (а.с. 33), а також іншими дослідженими судом доказами.
Доводи апелянта щодо зміни показань потерпілої ОСОБА_2 в судовому засіданні, то вони є безпідставними, оскільки потерпіла дала в судовому засіданні такі ж самі показання, як і на досудовому слідстві.
Також є безпідставними і доводи апелянта про застосування до нього незаконних методів слідства, в результаті яких він себе обмовив, оскільки в матеріалах кримінальної справи відсутні докази того, що відносно ОСОБА_1 застосовувались недозволені методи слідства з боку працівників міліції. Крім того, із протоколу судового засідання вбачається, що 26.05.2010 року вранці ОСОБА_1 знаходився в магазині «У Влада». На його прохання продавець магазину дала йому свій мобільний телефон для здійснення дзвінка. Розмовляючи по мобільному телефону, він направився до виходу з магазину. Продавець почала кричати до нього, щоб він віддав їй мобільний телефон і не дозволяла йому з телефоном йти на вулицю. Але він проігнорував її вимогу (а.с. 103 зворот, 104). При цьому заяв про застосування до нього незаконних методів слідства на досудовому слідстві не заявляв.
Аналіз матеріалів кримінальної справи свідчить, що під час досудового слідства право на захист ОСОБА_1 не порушено (не був ознайомлений з матеріалами кримінальної справи при виконанні ст. 218 КПК України). Так, із протоколу оголошення про закінчення слідства, пред’явлення матеріалів кримінальної справи обвинуваченому і роз’яснення прав на захист від 09.07.2010 року вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з матеріалами кримінальної справи і про це свідчить його власноручний запис про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи та відсутність доповнень і клопотань (а. с. 83).
З огляду на наведене, доводи засудженого про фальсифікацію кримінальної справи та його непричетність до вчинення злочину є безпідставними.
Таким чином у справі зібрано достатньо доказів, які прямо викривають ОСОБА_1 у вчиненні злочину щодо потерпілої ОСОБА_2
Надавши оцінку всім доказам у сукупності, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадання чужого майна, вчинене повторно.
Вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_1, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував вчинення ним тяжкого злочину, дані про особу ОСОБА_1 та обставини, які пом’якшують покарання (щире каяття та відсутність матеріальної шкоди) і обтяжують покарання (вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, рецидив злочинів). Отже, призначене йому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових злочинів.
Підстав для скасування вироку суду першої інстанції чи його зміни колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 вересня 2010 року відносно ОСОБА_1 – без зміни.
Головуючий:
Судді: