АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 10 - 326/2010 року Головуючий у 1-й інстанції
Категорія: запобіжний захід суддя: Селіванова О.О.
Доповідач апеляційного суду
суддя: Губа О.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Хоміка І.М.
суддів: Івченко О.М., Губи О.О.
з участю прокурора: Анрусяка В.Г.
захисника: ОСОБА_1
обвинуваченого: ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали за апеляцією старшого прокурора відділу прокуратури Миколаївської області на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2010 року, якою відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с. Михайло – Ларино Жовтневого району Миколаївської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, працюючого директором Миколаївської філії державного підприємства «Укррезерв», проживаючого по АДРЕСА_1 (зареєстрованого по АДРЕСА_2),
– відмовлено в обранні міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та обрано міру запобіжного заходу у вигляді застави в сумі 25000 грн.
Як вбачається з подання слідчого з ОВС прокуратури Миколаївської області ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, а саме в тому, що протягом жовтня 2010 року він вимагав і 22 жовтня 2010 року отримав хабар від ОСОБА_3 у розмірі 19000 грн. за надання останньому переважного права на придбання автомобілів по стартовим цінам на аукціоні або трохи вище стартових.
Обґрунтовуючи необхідність обрання ОСОБА_2 міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, слідчий послався на те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання понад 3 роки, знаходячись на волі, ОСОБА_2 може переховуватись від органів слідства або суду, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень суду.
22.10.2010 року ОСОБА_2 в порядку ст.115 КПК України був затриманий за підозрою у вчиненні вищезазначеного злочину.
Суддя, відмовляючи в задоволенні подання слідчого про обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, послався в постанові на те, що ОСОБА_2, хоча і підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання понад 3 роки, однак проживає з родиною, має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, постійне місце проживання і роботу, раніше не судимий, а також стан його здоров’я. В той же час суддя зазначає, що органи досудового слідства не надали суду ніяких достовірних даних про те, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, дійсно уникне слідства і суду. А тому суддею було прийнято рішення про обрання міри запобіжного заходу у вигляді застави в сумі 25000 грн.
В апеляції старший прокурор відділу прокуратури Миколаївської області просить постанову суду скасувати, задовольнити подання слідчого з ОВС прокуратури Миколаївської області та обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вказує, що при вирішенні подання слідчого суддя послався на те, що ОСОБА_2 раніше не судимий, перебуває у шлюбі, має постійне місце проживання та малолітню дитину, однак не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, який карається позбавленням волі на строк від 8 до 12 років, свою вину не визнав, може використати особисті зв’язки з метою перешкоджання встановленню істини по справі, здійснювати тиск на учасників процесу та перешкодити виконанню процесуальних рішень.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора Андрусяка В.Г., який підтримав апеляцію старшого прокурора Миколаївської області та просив постанову судді скасувати та обрати відносно ОСОБА_2 міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, заперечення ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які просили апеляцію залишити без задоволення, а постанову судді – без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень п. 3 Пленуму Верховного Суду України № 34 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК України, і його належної поведінки. Треба мати на увазі, що взяття під варту на стадіях дізнання і досудового слідства застосовується лише у випадку, коли особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 1 ст. 155 КПК України), і коли є достатні підстави вважати, що ця особа може ухилитися від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини по справі чи продовжувати злочинну діяльність (ч. 2 ст. 148 КПК України).
Приймаючи рішення про відмову в обранні відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді взяття під варту та обираючи запобіжний захід у вигляді застави, суддя врахував як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і дані про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_2 раніше не судимий, має постійне місце проживання, проживає з родиною, в якій є малолітня дитина, та незадовільний стан його здоров’я.
Будь – які фактичні дані, які б свідчили, що ОСОБА_2 може уникнути слідства та суду, про що стверджує апелянт, в матеріалах кримінальної справи відсутні і не надані апеляційному суду при розгляді апеляції. Тому по справі немає жодних підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків.
З огляду на викладене суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати, що обвинувачений може уникнути слідства та суду.
Крім того, на теперішній час слідчий прийняв заходи щодо усунення ОСОБА_2 від обов’язків директора Миколаївської філії державного підприємства «Укррезерв». До того ж в матеріалах кримінальної справи відсутні дані, що ОСОБА_2, знаходячись на волі, може здійснювати тиск на свідків та може використати особисті зв’язки з метою перешкоджання встановленню істини по справі.
Також при розгляді питання про обрання міри запобіжного заходу суддя не вправі враховувати позицію підозрюваного чи обвинуваченого щодо визнання ним вини чи ні.
Таким чином, суд повно з’ясував обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, та прийняв обґрунтоване рішення відповідно до вимог ст.ст. 148, 150 КПК України, обравши запобіжний захід у вигляді застави, а тому підстав для скасування постанови суду не має.
Що стосується прохання апелянта про скасування постанови судді про відмову в задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_2 та обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, то згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» апеляційний суд скасувавши рішення суду першої інстанції про відмову у взятті під варту не може обрати цей запобіжний захід.
Крім того, апелянт не ставить питання про скасування обраного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді застави.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію старшого прокурора відділу прокуратури Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_2 – без зміни.
Головуючий:
Судді: