С. № 2-357/10р.  

 Р І Ш Е Н Н Я

       ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

              1 0.0 8 . 2010 р. Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

              головуючого   - МАХІБОРОДА Н.О.;

              при секретарі – Михайловському Д.С.,

              розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до АБ «ДІАМАНТ» про розірвання кредитного договору ,

В С Т А Н О В И В:

        13 .0 5.2008р. між АБ «Діамант» та позивачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 08-05-13-0009_166/R34 про надання коштів на споживчі цілі у сумі 7 0000 гр.  під 26 % річних з терміном повернення  до 12 .0 5 . 2011р.  З  червня  2009р.  у позивачки  виникли матеріальні труднощі в бізнесі, тому, вона припинила сплачувати кредитні щомісячні платежі через відсутність коштів.

        Банк надіслав  лист-нагадування про погашення боргу за кредитним договором.

Після чого,  позивачка ОСОБА_1  звернулася з заявою до керівництва банку про врегулювання відносин мирним шляхом, а саме,  з проханням про реструктуризацію заборгованості по кредиту.  Однак, для виконання реструктуризації  боргу,  банк  запропонував  ОСОБА_1  умови, які заздалегідь не можливо було виконати ,  а саме:  надати до банку  додаткове забезпечення за кредитом у вигляді застави, або фінансової поруки третіх осіб, після чого, банк провів би оцінку фінансового стану позивачки, і тільки тоді, розглянув би можливість  реструктуризації  боргу.

         Позивачка ОСОБА_1 неодноразово зверталася до керівництва банку,  пропонуючи   вирішення спірних відносин  шляхом  переговорів і підписання додаткової угоди, в якій:  подовжити термін погашення кредиту – до травня 2013р., зменшити на 50%  щомісячний платіж в погашення кредиту та зняти штрафні санкції.

         Однак,  банк  звернувся до суду  з вимогою до позивачки про дострокове  стягнення з неї  заборгованості за вищезгаданим кредитним договором.

          У зв’язку з чим,  позивачка, також,  звернулася до суду  з позовом до банка про внесення змін  до кредитного договору  № 08-05-13-0009_166/R34  від 13 .0 5.2008р., а саме:  в п.1.1. договору  змінити термін повернення кредиту – з 12.05.2011р. на  12.05.2013р.;  в п.2.7 договору внести зміни щодо зменшення суми щомісячного платежу з урахуванням подовження  строку договору на два роки;  в п.1.3 зменшити суму річних %  за користування кредитом  з 26% до 10%;  в.п.1.4 договору -  зменшити  комісію на 50%, а також,  зняти з позивачки суму нарахованих штрафних санкцій.

          В ході судового слідства, позивачка  змінила позовні вимоги, а саме,  вона просить суд  розірвати  кредитний договір № 08-05-13-0009_166/R34 від 13.05.2008р.,  з дня звернення до суду, тобто – з 03.07.2009р.,  у зв’язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору.

         Представник відповідача заперечує проти позову, посилаючись на те що, позивачка, у добровільному порядку, підписала  умови кредитного договору. Крім того, представник банка, при підписанні кредитного договору ,  попереджав позичальника про те, що  ризики, при виконанні кредитних зобов’язань,  несе  позичальник, а   вирішення спірних відносин  проходить шляхом переговорів, однак,  позивачка, наполягала на виконанні взятих на себе кредитних зобов’язань,  тільки на  своїх умовах, ігноруючи пропозиції банка.  Що стосується вимоги про розірвання кредитного договору,  то  відповідач,  на теперішній час, не зацікавлений в  розірванні спірного  договору.  Тому,  банк просить суд відмовити позивачці  в  позовних вимогах .    

      Вислухавши пояснення позивачки, її представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позові слід  відмовити з наступних підстав:

        13 .0 5.2008р. між АБ «Діамант» та позивачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 08-05-13-0009_166/R34 про надання коштів на споживчі цілі у сумі 7 0000 гр.  під 26 % річних з терміном повернення  до 12 .0 5.2011р.  /а.с. 9-12/.  

      Як встановлено у судовому засіданні, з  червня  2009р.  у позивачки  виникли матеріальні труднощі в бізнесі, тому, вона припинила сплачувати кредитні щомісячні платежі через відсутність коштів.

      04.06.2009р.  позивачка  ОСОБА_1 звернулася до банку з пропозицією про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором.  У відповіді банка від 05.06.2009р. зазначено, що  банк не виключає можливості  реструктуризації  боргу при наданні позивачкою до банку документів про додаткове забезпечення за кредитом у вигляді застави, або фінансової поруки третіх осіб /а.с. 13/.

       11.06.2009р. банк надіслав позивачці лист-нагадування про погашення заборгованості /а.с.14/.

       Позивачка та її представник  вважають, що  банк  запропонував умови, які заздалегідь не можливо було виконати,  крім того,  у позивачки ОСОБА_1, в цьому ж банку  був уладений ще й  кредитний договір  № 08-05-3 0-00 12_166/R34 від  3 0 .05.2008р. на суму 80000гр. під 30% річних  з терміном повернення  до 29 .0 5.2011р.  Кредитні зобов’язання  за двома вищезгаданими договорами  поставили позивачку в край  тяжке становище, враховуючи складнощі, які виникли  вцілому  через мирову фінансову кризу,  яка вплинула  і на  економічний стан в Україні.    

        Представник  відповідача  вважає,  що  пропозиції банка  щодо врегулювання   суперечки з позивачкою по реструктуризації  заборгованості за кредитним договором,  це  вимоги для всіх клієнтів банка,  який  зацікавлений в тому,  щоб фінансові  зобов’язання позичальників були виконані, тому  банк запропонував додаткове забезпечення за кредитом у вигляді застави, або фінансової поруки третіх осіб,  що є  кредитною політикою банка, яка не може розцінюватися як  тиск на  позичальників .  

        Позивачка посилається на ст.509 ЦК України,  в якій вказано, що зобов’язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.  Однак,  суд вважає, що позивачка покладає  такі умови тільки на відповідача,  знімаючи з себе  вищевказані  засади.

        Крім того,  позивачка та її представник не довели суду, що  діями банка істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладанні договору, що  передбачено ст.652 ЦК України, тому, суд вважає що вимоги позивачки не підлягають задоволенню, але,  при цьому,  відмова в позовних вимогах, не перешкоджає позивачці, шляхом переговорів, знайти з відповідачем  спільне рішення по зобов’язанням за кредитним договором, або  вирішити  цей спір  за позовом  банка  про стягнення з позивачки  заборгованості  за кредитним договором.  

      Керуючись ст.10,60,212 ЦПК України, суд

                                                                      В И Р І Ш И В :

     В позові ОСОБА_1 до АБ «ДІАМАНТ» про розірвання з 03.07.2009р. кредитного договору № 08-05-13-0009_166/R34  від  13 .0 5.2008р.   –  відмовити.

    Рішення суду може бути оскаржено в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги .

     СУДДЯ : /підпис/.

Рішення не набрало законної сили.

З оригіналом згідно:

                                     Суддя                    -

                                     Секретар              -