У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц – 14070/10 Головуючий в 1-й інстанції – Максименко О.І.
Категорія – 52 Доповідач – Варенко О.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
25 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого – Гайдук В.І.,
суддів - Варенко О.П., Петешенкової М.Ю.,
при секретарі - Самоткан В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційними скаргами Державного підприємства «Дніпропетровський Державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» , Міністерства регіонального розвитку та будівництва України
на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 вересня 2010 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Дніпропетровський Державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» , Міністерства регіонального розвитку та будівництва України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дніпропетровський Державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект – задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України – задовольнити.
Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 вересня 2010 року – скасувати.
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до Державного підприємства «Дніпропетровський Державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» , Міністерства регіонального розвитку та будівництва України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий
Судді
У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц – 14070/10 Головуючий в 1-й інстанції – Максименко О.І.
Категорія – 52 Доповідач – Варенко О.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого – Гайдук В.І.,
суддів - Варенко О.П., Петешенкової М.Ю.,
при секретарі - Самоткан В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційними скаргами Державного підприємства «Дніпропетровський Державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» , Міністерства регіонального розвитку та будівництва України
на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 вересня 2010 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Дніпропетровський Державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» , Міністерства регіонального розвитку та будівництва України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, зазначаючи, що згідно з контрактом, укладеним між ним та Міністерством регіонального розвитку та будівництва України від 19 лютого 2008 року № 21 він з 21 лютого 2008 року працював на посаді директора Державного підприємства «Дніпропетровський Державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект». Додатковою угодою від 16 лютого 2010 року за № 01 дію контракту було продовжено до 22 лютого 2012 року. Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 18 травня 2010 року № 246 «ОС» контракт із ним розірвано достроково та його звільнено з посади відповідно до п. 8 ст. 36 КЗпП України з 20 травня 2010 року. Наказом Державного підприємства «Дніпропетровський Державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» № 55 від 21 травня 2010 року він був звільнений з роботи з 21 травня 2010 року згідно п. 8 ст.36 КЗпП України. Вважаючи своє звільнення незаконним, просив визнати незаконними зазначені накази; поновити його на посаді; стягнути з відповідачів на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 3000 грн.
Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 вересня 2010 року позов задоволено. Визнано незаконним наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України за № 246 «ОС» від 18 травня 2010 року про розірвання контракту № 21 від19 лютого 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та Міністерством регіонального розвитку та будівництва України та звільнення ОСОБА_2 з посади директора Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут «Дніпроцивільпроект» 20 травня 2010 року; визнано незаконним наказ Державного підприємства Дніпропетровський державний проектний інститут «Дніпроцивільпроект» за № 55-к від 21 травня 2010 року про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут «Дніпроцивільпроект» з 21 травня 2010 року; поновлено ОСОБА_2 на посаді директора Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут «Дніпроцивільпроект»; стягнуто з «Дніпропетровського державного проектного інституту «Дніпроцивільпроект» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 21 травня 2010 року по день винесення рішення про поновлення його на посаді директора Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут «Дніпроцивільпроект», тобто по 28 вересня 2010 року в сумі 24747 грн. 46коп.; стягнуто з Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на користь ОСОБА_2 в відшкодування завданої моральної шкоди 3000 грн.; вирішено питання про судові витрати; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_2.
В апеляційних скаргах Державне підприємство «Дніпропетровський Державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» просить скасувати рішення суду та провадження у справі закрити , Міністерство регіонального розвитку та будівництва України просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, згідно якого в позові ОСОБА_2 відмовити повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду вимогам закону та дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вивчивши доводи апеляційних скарг, перевіривши їх матеріалами справи, вислухавши учасників процесу та їх представників, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Державного підприємства «Дніпропетровський Державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» такою, що підлягає задоволенню частково, а апеляційну скаргу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд виходив з того, що укладений з позивачем контракт був розірваний без будь-яких правових підстав, передбачених чинним законодавством та контрактом, оскільки перед видачею наказу про звільненням з роботи позивач з листом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області від 26 квітня 2010 року за №07-05-02687 та актом про результати перевірки стану збереження та підстав використання державного майна, яке перебуває на балансі ДП ДДПІ «Дніпроцивільпроект» від 21 квітня 2010 року ознайомлений не був; пояснення з цього приводу відповідачами у позивача не відбиралося; його звільнення з головою обласної державної адміністрації погоджено не було; за 2 тижні до видачі наказу про розірвання контракту попереджений не був.
Проте, погодитись з такими висновками не можна.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Судом установлено, що позивач на підставі контракту, укладеного між ним та Міністерством регіонального розвитку та будівництва України від 19 лютого 2008 року № 21 та наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19 лютого 2008 року № 139 «ОС» з 21 лютого 2008 року працював на посаді директора Державного підприємства «Дніпропетровський Державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект». Додатковою угодою від 16 лютого 2010 року за № 01 дію контракту було продовжено до 22 лютого 2012 року (а.с.6-17, 249). Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 18 травня 2010 року № 246 «ОС» контракт з позивачем розірвано достроково та його звільнено з посади згідно п. 8 ст. 36 КЗпП України з 20 травня 2010 року, враховуючи лист Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області від 26 квітня 2010 року за №07-05-02687 та акт про результати перевірки стану збереження та підстав використання державного майна, яке перебуває на балансі Державного підприємства «Дніпропетровський Державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» від 21 квітня 2010 року, на підставі підпунктів «г», «ж», «й» пункту 32 Контракту від 19.02.2008 року № 21, укладеного між Міністерством регіонального розвитку та будівництва України та ОСОБА_2 (а.с.26, 44-92). Наказом Державного підприємства «Дніпропетровський Державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» № 55-к від 21 травня 2010 року позивач був звільнений з роботи з 21 травня 2010 року згідно п. 8 ст.36 КЗпП України вже на підставі наказу Міністра регіонального розвитку та будівництва України від 18 травня 2010 року № 246 «ОС» (а.с.142).
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підстави, передбачені контрактом, є самостійною підставою припинення трудового договору, положення щодо порядку застосування стягнень, на порушення якого як на підставу поновлення позивача на роботі послався суд першої інстанції, на спірні правовідносини не поширюється.
Згідно п.32 контракту № 21від 19 лютого 2008 року директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення його дії, зокрема:
г) у разі приховування інформації про об’єкти незавершеного будівництва, які підлягають приватизації згідно з Указом Президента України від 14 жовтня 1993 року № 456;
ж) у разі порушення порядку укладення договорів оренди нерухомого майна, закріпленого за підприємством, та за невжиття заходів щодо погашення заборгованості з орендної плати;
й) у разі недотримання фінансового та бюджетного законодавства, також незабезпечення виконання в установлені строки законних вимог контролюючих органів.
Позивач посилається на те, що підстави для його звільнення по п.п.г), ж), й) п.32 Контракту від 19.02.2008 року є необґрунтованими, оскільки за час його роботи на посаді зазначені в указаному вище акті від 21 квітня 2010 року порушення ним не допускались, а були допущені попередніми керівниками.
Однак в акті про результати перевірки стану збереження та підстав використання державного майна, яке перебуває на балансі ДП ДДПІ «Дніпроцивільпроект» від 21 квітня 2010 року встановлено порушення порядку укладення договорів оренди нерухомого майна, закріпленого за підприємством, невжиття заходів щодо погашення заборгованості з орендної плати; недотримання фінансового та бюджетного законодавства в тому числі і в період перебування позивача на посаді директора, що є підставою для припинення Контракту відповідно до п.п. ж), й) ч.1 п.32 Контракту від 19.02.2008 року.
Посилання ж відповідача Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в наказі від 19 лютого 2008 року № 139 «ОС» як на підставу звільнення позивача на п.п. г) ч.1 п.32 Контракту від 19.02.2008 року дійсно є безпідставними, оскільки Указ Президента України від 14 жовтня 1993 року № 456 визнаний таким, що втратив чинність згідно Указу Президента України від 28 травня 1999 року № 591/99, однак наявність в наказі про звільнення позивача посилання на зазначений пункт г) не може бути підставою для визнання незаконним наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19 лютого 2008 року № 139 «ОС» в цілому.
У разі дострокового розірвання контракту з підстав, зазначених у п.31 цього контракту, директор попереджається за 2 тижні до дати розірвання контракту.
Посилання позивача на те, що перед видачею наказу про звільнення з роботи він з листом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області від 26 квітня 2010 року за №07-05-02687 та актом про результати перевірки стану збереження та підстав використання державного майна, яке перебуває на балансі ДП ДДПІ «Дніпроцивільпроект» від 21 квітня 2010 року ознайомлений не був, пояснення з цього приводу відповідачами у нього не відбиралося, в порушення пункту 32 контракту він за 2 тижні до видачі наказу про розірвання контракту попереджений не був, не ґрунтуються на матеріалах справи. Позивачу було відомо про проведення перевірки Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Дніпропетровській області за вимогою прокуратури м.Дніпропетровська від 19.01.2010 року № 74. Листом від 26.01.2010 року № 035 ДП ДДПІ «Дніпроцивільпроект» проінформувало регіональне відділення про недопущення членів робочої групи до проведення перевірки та відмові у наданні будь-яких документів, необхідних для її проведення (а.с.45). Ці обставини підтверджені як письмовими доказами так і поясненнями позивача в судовому засіданні. Згідно акту-попередження від 06 травня 2010 року, позивач був попереджений про розірвання контракту за п.8 ст.36 КЗпП України та про наступне звільнення (а.с.250).
Посилання позивача на незаконність наказу Державного підприємства «Дніпропетровський Державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» № 55-к від 21 травня 2010 року, яким він був звільнений з роботи з 21 травня 2010 року згідно п. 8 ст.36 КЗпП України на підставі наказу Міністра регіонального розвитку та будівництва України від 18 травня 2010 року № 246 «ОС» та на його невидачу, також є безпідставними, оскільки позивач перебував у трудових відносинах із державним підприємством «Дніпропетровський Державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» де йому нараховувалась і виплачувалась заробітна плата, наказ винесений керівником в межах його компетенції, з наказом позивач ознайомлений, копію отримав, на оригіналі зазначив, що з наказом не згоден (а.с.251) .
Посилання позивача на порушення відповідачами вимог ст.1 Указу Президента України від 16 квітня 2010 року за № 542/2010 «Про деякі питання забезпечення здійснення повноважень місцевими державними адміністраціями» щодо відсутності погодження його звільнення з головою обласної державної адміністрації, також не може бути прийнято до уваги, оскільки на час звільнення позивача не був розроблений Порядок погодження з головами місцевих державних адміністрацій призначення та звільнення керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерств і тому відсутні законодавчі норми щодо процедури погодження та не вбачається порушення чинного законодавства і в цій частині.
Таким чином, у відповідачів були правові підстави для звільнення позивача за п.8 ст.36 КЗпП України і порядок його звільнення порушено не було.
Оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги наведені обставини та норми закону, що регулюють встановлені правовідносини, висновки суду суперечать матеріалам справи, постановлене судове рішення на підставі п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Безпідставними є посилання відповідача Державного підприємства «Дніпропетровський Державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» в апеляційній скарзі на обов’язок суду закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, оскільки наказ Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 18.05.2010 року є правовим актом індивідуальної дії, а Міністерство регіонального розвитку і будівництва України є органом державної виконавчої влади. В судовому засіданні з’ясовано, що позивач не перебував на публічній службі. Таким чином, в цій частині апеляційна скарга Державного підприємства «Дніпропетровський Державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дніпропетровський Державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект – задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України – задовольнити.
Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 вересня 2010 року – скасувати.
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до Державного підприємства «Дніпропетровський Державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» , Міністерства регіонального розвитку та будівництва України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий
Судді