ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2006 р. Справа № 9/202-06
Суддя господарського суду Балтак О.О.
при секретарі судового засідання Пилипчак О.І. , розглянувши матеріали справи
за позовом:Державної податкової інспекції у м. Вінниці
до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграна фрут Україна"
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерія"
про визнання недійсною угоди та стягнення 418119 грн.
Представники :
позивача : Опанасюк П.П.-представник за довіреністю
відповідача 1 : Федорчук Р.П.-представник за довіреністю
відповідача 2: не з"явився
ВСТАНОВИВ :
Заявлено позов про визнання господарського зобов"язання - угод укладених між ТОВ "Аграна фрут Україна" (далі - Відповідач 1) та ТОВ "Астерія" (далі - Відповідач 2), що підтверджується накладними №28 від 31.10.2003 року, №29 від 06.11.2003 року, № 30 від 11.11.2003 року, №31 від 20.11.2003 року, недійсним та укладеним з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Як вбачається з протоколу загальних зборів учасників Спільного українсько-австрійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Обст" № 27 від 21 березня 2005 року, Спільне українсько-австрійське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Обст" перейменовано у товариство з обмеженою відповідальністю "Аграна фрут Україна". ТОВ "Аграна фрут Україна" є повним правонаступником СП українсько-австрійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Обст".
Позов мотивовано тим, що в ході проведеної Державною податковою інспекцією у м. Вінниці перевірки Відповідача1, було встановлено факт взаємовідносин з Відповідачем 2. Між відповідачами в усній формі досягнута домовленість про реалізацію журавлини на суму 418119 грн., в тому числі ПДВ 69686,5 грн. передачу якої здійснено за накладними №28 від 31.10.2003 року, №29 від 06.11.2003 року, № 30 від 11.11.2003 року, №31 від 20.11.2003 року.
ДПІ у м. Вінниці вважає, що угоди. на виконання яких були заповнені та видані вищезазначені накладні та податкові накладні, укладено відповідачами з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, грунтуючи своє твердження наступним:
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва № 2-6088/11 від 14.11.2005 року, яке набрало законної сили визнано недійсними правоустановчі документи ТОВ "Астерія" з моменту реєстрації, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37060568 ТОВ "Астерія", з моменту внесення його до реєстру плвтників податків на додану вартість - з 11.06.2003 року з причин його реєстрації на підставну особу Чумакова В.І., як засновника господарювання, який за винагороду надав свої документи, що посвідчують особу для реєстрації підприємства. При цьому судом встановлено, що Чумаков В.І. не мав наміру та можливостей займатися господарською діяльністю зареєстрованого на його ім"я підприємства, керівництвом підприємства не займався, ніяких угод від імені підприємства не укладав, документів у якості керівника підприємства не підписував та нікого на це не уповноважував.
Згідно інформації, наданої ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, лист № 8042/7/26-152 від 14.12.2005 року Відповідач 2 за юридичною адресою не знаходиться.
Таким чином позивач вважає, що Відповідачем 1 неправомірно включено до податкового кредиту податок на додану вартість податковими накладними №28 від 31.10.03 р. - 12431,9 грн., № 29 від 06.11.03 р. - 6680,7 грн., № 30 від 11.11.03 р. - 39390 грн., № 31 від 20.11.03 р. - 11183,9 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов"язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Враховуючи викладене позивач просить суд визнати усну угоду укладену між ТОВ "Аграна фрут Україна" та ТОВ "Астерія" недійсною на підставі її укладення Відповідачами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, у відповідності до вимог ст. 49 ЦК України.
Державна податкова інспекція у м. Вінниці в позовній заяві № 7698/10/10 від 16.05.2006 року посилається на статтю 49 ЦК України, проте в статті 49 ЦК України питання йдеться про "Акти цивільного стану". Таким чином, позивач безпідставно посилається на норми матеріального права, якими обгрунтовує свої позовні вимоги.
За клопотанням ТОВ "Аграна фрут Україна" від 13.06.2006 року провадження у справі зупинялось до вирішення справи № 22-3663 за апеляційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва № 2-6088/11 від 14.11.2005 р, яке є основним доказом позивача - ДПІ у м. Вінниці.
Враховуючи те, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справу усунуті, провадження у справі №9/202-06 поновлено і призначено судовий розгляд на 12.09.2006 р. о 10:00 год.
Позивач, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач 1 - ТОВ "Аграна фрут Україна" у відзиві на адміністративний позов № 06-юр від 09.06.2006 року та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні заявленого позову, мотивуючи свою позицію тим, що відповідно до платіжних доручень № 350 від 31.10.2003 року № 487 від 06.11.2003 року, № 542 від 10.11.2003 року, № 588 від 11.11.2003 року, № 701 від 17.11.2003 року, № 797 від 20.11.2003 року на загальну суму 418119 грн. 00 коп., накладними №28 від 31.10.2003 року, №29 від 06.11.2003 року, № 30 від 11.11.2003 року, №31 від 20.11.2003 року на загальну суму 418119 грн. 00 коп. податковими накладними на ту ж суму підтверджується, що сторони уклали і виконали угоду купівлі-продажу журавлини.
На момент укладання та виконання наведеної угоди ТОВ "Астерія" було зареєстровано та внесено до ЄДРПОУ і перебувало на податковому обліку.
Відповідач 1 вважає, що позивачем не доведено, що при укладенні спірної угоди наявна мета, завідомо суперечна інтересам держави і суспільства.
Отримання Відповідачем 1 бюджетного відшкодування приховуванням доходів не вважає, обгрунтовуючи своє твердження тим, що відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв"язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Отже, за змістом Закону право на відшкодування виникає при фактичній надмірній сплаті ПДВ в ціні товару, який платником оплачений. Такий висновок узгоджується з визначенням "платник податку", яке дане в п.1.3. ст. 1 Закону, відповідно до якого, це особа, яка згідно з цим Законом зобов"язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Оскільки суму податку з ТОВ "Аграна фрут Україна" утримано ТОВ "Астерія" в складі сум, сплачених товариством за поставлену продукцію згідно угоди, право вимагати бюджетне відшкодування виникло у Відповідача 1 правомірно, відбувалася фактична поставка придбаних за угодою ТМЦ, що було підставою для видачі податкових накладних, відповідно до абз. 4 пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону.
Крім того, ухвалою Апеляційного суду м. Києва №22-3663 від 05.07.2006 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.11.2005 року, за позовом ДПІ у м. Києві до ТОВ "Астерія" Воропаєв О.М., Чумаков В.І., третя особа Голосіївська РДА м. Києва про визнання статуту та установчих документів недійсними, - скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
Відповідач 2 - ТОВ "Астерія" заперечення на позовну заяву, витребувані судом докази та повноважного представника в судове засідання не направив. Про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений ухвалою від 30.08.2006 р., яка направлена відповідачу рекомендованим листом, про що свідчить штамп канцелярії суду від 30.08.2006 р. вих. № 8248р.-8250р..
Конверт з вищезазначеною ухвалою, до господарського суду повернувся, з відміткою „За даною адресою підприємство не обслуговується”. Відповідно ж до п. 8 ст. 35 КАС України, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Оскільки вказана повістка судом була направлена відповідачу 2 за місцем його реєстрації, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. Отже, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача 2 відповідно до положень ст. 128 КАС України.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази надані учасниками процесу судом встановлено:
Відповідно до ч.1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов"язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Ч.1 ст.208 цього ж Кодексу передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладенням з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.
Наявність умислу у сторін (або однієї із сторін) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Пленум Верховного Суду України у п. 6 Постанови N 3 ( v0003700-78 ) (з наступними змінами) "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо.
Позивач, в обгрунтуванні позовних вимог, посилається на Рішення Голосіївського районного суду міста Києва №2-6088/11 від 14.11.2005 року, відповідно до якого визнано недійсними статутний договір та статут ТОВ "Астерія" з моменту реєстрації, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37060568 ТОВ "Астерія", з моменту внесення його до реєстру плвтників податків на додану вартість - з 11.06.2003 року з причин його реєстрації на підставну особу Чумакова В.І., як засновника господарювання, який за винагороду надав свої документи, що посвідчують особу для реєстрації підприємства.
Відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва №22-3663 від 05.07.2006 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.11.2005 року, за позовом ДПІ у м. Києві до ТОВ "Астерія" Воропаєв О.М., Чумаков В.І., третя особа Голосіївська РДА м. Києва про визнання статуту та установчих документів недійсними, - скасовано.
Відповідно до ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пунктом 2 Постанови "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. В даному випадку, не встановлено наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
За змістом ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ), зазначеної позивачем як матеріально-правова підстава позову, недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи однією. Наявність умислу та обставини щодо виконання угоди, стосовно дійсності якої виник спір, входять до предмету доказування в судовому процесі. Один лише факт визнання правоустановчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ недійсним за рішенням суду, яке вступило в законну силу, без встановлення в судовому процесі обставин щодо стану виконання підприємством конституційного обов'язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретної цивільно-правової угоди, зокрема, не може бути достатньою підставою для визнання такої угоди недійсною з підстав, передбачених ст. 49 ЦК УРСР.
Правильно перевіряючи дійсність оспорюваних угод стосовно їх відповідності вказаній статті, як такій, що вказана позивачем матеріально-правовою підставою позову та діючій на момент укладення цих угод, слід звернули увагу на те, що Цивільний кодекс України ( 435-15 ), який набрав чинності з 1 січня 2004 року, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ). За змістом частини 2 ст. 5 ЦК України Кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.
З огляду на зазначене застосування, при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення оспорюваних угод, але відсутніх в Цивільному кодексі України ( 435-15 ) на момент ухвалення рішення, не може застосовуватися.
Враховуючи, що з 1 січня 2004 року публічно-правові санкції визнання недійсною угоди, укладеної з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а саме: стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою - із сфери цивільно-правового регулювання перенесені у сферу господарсько-правового регулювання. Стаття 208 Господарського кодексу України ( 436-15 ) за предметом регулювання та встановленими наслідками співпадає зі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ). Разом з тим її застосування судом при вирішенні спору можливе в разі посилання позивача як на матеріально-правову підставу позовних вимог в частині стягнення з відповідачів відповідних грошових сум.
Як вбачається з матеріалів справи, обидві сторони оспорюваної угоди зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, взяті на облік як платники податків, зобов"язання по спірній угоді відповідачами виконані в повному обсязі, що підтверджується документами первинного податкового та бухгалтерського обліку.
Таким чином, зазначені позивачем обгрунтування адміністративного позову не може бути доказом наявності умислу у відповідачів на укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки дані про те, що укладаючи спірну угоду, Відповідачі мали за мету не сплачувати податки відсутні.
Отже, всупереч вимогам ст.71 КАС України позивач у справі не надав доказів, які б свідчили про наявність у відповідачів по спірній угоді, або хоча б в одного з них, як цього вимагає ст. 207 ГК України, мети, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства, при укладенні угоди; не доведено позивачем і наявності умислу у сторін на приховування від оподаткування доходів на території України.
З огляду на викладене, суд вважає, що умисел Відповідачів на укладення угоди з метою суперечною інтересам держави і суспільства належними доказами не доведений, а отже не вбачається підстав для визнання недійсним господарського зобов'язання, що виникло згідно накладних №28 від 31.10.2003 року, №29 від 06.11.2003 року, № 30 від 11.11.2003 року, №31 від 20.11.2003 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Аграна фрут Україна" та ВАТ "Астерія" і застосування наслідків, передбачених ст.208 ГК України, відносно стягнення в доход держави одержаного сторонами (стороною) за угодою.
Відповідно до п. 3.1.1 ст. З, пунктів 7.1, 7.2 ст. 7 Закону України про ПДВ об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа-продавець, яка зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну, що є підставою для віднесення вказаної в ній суми ПДВ до податкового кредиту.
На дату укладання угоди, дату видачі податкових накладних ТОВ "Астерія" перебувало на податковому обліку як платник ПДВ.
Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ зареєстровані платники податку мають право нараховувати покупцю ПДВ, складати та видавати йому податкову накладну.
Таким чином враховуючи вищенаведене, у позовних вимогах державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо визнання недійсною угоди між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, яка укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ :
В позові відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова складена в повному обсязі відповідно
до ч. 3 ст. 160 КАС України 14.09.2006 р.
Суддя Балтак О.О.