Спр. № 2-429/10                                     Копія:      

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      18 листопада 2010 року                   Щорський районний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Лихошерста В.В.,

при секретарі Мирошниченко А.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

третіх осіб на стороні відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7

представника третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Щорсі справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звільнення земельної ділянки від самовільно зведених споруд,-

ВСТАНОВИВ:

    У серпні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувсь з позовом до ОСОБА_3 (треті особи на стороні позивача: Щорська міська рада та відділ містобудування та архітектури Щорської райдержадміністрації) про звільнення земельної ділянки від самовільно зведених споруд.  

    В ході розгляду справи позивачем неодноразово уточнювалися та змінювалися позовні вимоги. В остаточному варіанті позовні вимоги зводяться до звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення збудованої лазні по АДРЕСА_1 Чернігівської області за рахунок відповідача та відкриття входу у двір загального користування за цією адресою, а також стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі три тисячі гривень та судових витрат. При цьому позивач не вказує, яким шляхом слід здійснити відкриття входу у двір загального користування.

    Фактично, позовні вимоги зводяться до усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

    Ухвалами суду залучено до участі в справі в якості іншого відповідача Щорську міську раду, в якості третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних позовних вимог, 5-ту Конотопську дистанцію цивільних споруд, в якості третіх осіб на стороні відповідача, що не заявляють самостійних позовних вимог, відділ містобудування та архітектури Щорської райдержадміністрації, ОСОБА_7 та ОСОБА_6.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що   В  м.  Щорсі  Чернігівської області  на праві  приватної власності  він  має   квартиру АДРЕСА_1  (згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Чернігівського МБТІ від 23.01.2007 року).   За вказаною адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано три квартири, власники яких мають територію загального користування, забудова якої можлива лише за згодою всіх мешканців. Мешканець квартири № 3 ОСОБА_3, відповідач по справі, самовільно, без його згоди, дозволу Щорської міської ради та Щорського районного відділу містобудування і архітектури здійснив забудову території загального користування, а саме: побудував лазню та загородив вхід (їх було два) до двору. На місті проходу до згаданого входу ОСОБА_3 добудував собі прибудову, тим самим покращивши свої житлові умову, але всупереч інтересам інших співмешканців будинку.

Коли відповідач по справі ОСОБА_3 в 2008 році почав будівництво лазні, він звертався до нього з проханням не проводити забудову, так як у нього є плани продати свою квартиру. На його численні звернення з таким проханням ОСОБА_3 не реагував, продовжував будівництво, тоді він звернувся до Щорської міської ради, комісія якої попередила ОСОБА_3 про неможливість здійснення самовільного будівництва на території загального користування та наказала знести незаконно розпочате будівництво. ОСОБА_3 в 2008 році не відреагував на зауваження комісії Щорської міської ради, добудував лазню, прибудову до своєї квартири, чим погіршив його житлові умови.  

У червні 2010 року він звернувся до Щорської міської ради про самовільне зведення споруд на земельній ділянці загального користування. 16 червня 2010 року комісія у складі голови Щорської міської ради ОСОБА_10, завідуючого райвідділом містобудування і архітектури ОСОБА_8 та лікаря Щорської СЕС ОСОБА_4 склали акт обстеження території подвір'я будинку АДРЕСА_1.

Згідно акту від 16.06.2010 року при обстеженні виявлено самовільне будівництво господарчої будівлі, а саме лазні, та прибудови до житлового будинку з порушенням ДБН та без згоди сусідів. Будівля, де мешкає три сім”ї, розташована на території землі загального користування. Прибудова до житлового будинку призвела до закриття другого входу на територію подвір'я з вул.. Р. Люксембург.  

Представником райсанепідстанції ОСОБА_11, заступником голови Щорської міської ради ОСОБА_4 та головою Щорської міської ради ОСОБА_10 16.06.2010 року з метою перевірки дотримання вимог санітарного законодавства по його скарзі була проведена перевірка та встановлено, що на території загального користування, де проживає три сім”ї, без згоди сусідів і без згоди архітектурної установи самовільно була побудована лазня громадянином ОСОБА_3 без урахування вимог ДБН, а також з порушенням вимог санітарного законодавства.

02 серпня 2010 року він звернувся до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області з више викладеною проблемою. Інспекція згідно припису від 03.08.2010 року за № 7/25-939»ц» повідомила, що громадянина ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності згідно Кодексу України «Про адміністративне правопорушеня».

Вважає, що будівництво лазні та прибудови до житлового будинку здійснено самовільно, без дозволу  інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, без оформлення будівельних паспортів, відповідних правоустановчих документів та в порушення державних будівельних норм, відповідно до яких для обслуговування будівель та здійснення їх поточного ремонту відстань до сусідньої межі ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни повинна бути не менше 1.0 м.

Самовільно зведені споруди побудовані із порушеннями будівельних, санітарних і протипожежних норм, що перешкоджає йому безпечно та належним чином користуватися своїм майном, а тому його права підлягають захисту шляхом знесення зазначених будівель.

В теперішній час він має намір розпорядитися своєю власністю, продати квартиру, але цілісність його майна порушують самовільно зведені споруди на земельній ділянці загального користування відповідачем по справі і зносити їх він в добровільному порядку не збирається

Позивач посилається на те, що своїми неправомірними діями відповідач по справі спричинив йому як матеріальну, так і моральну шкоду, яка полягає в тому, що  у  нього порушився звичайний ритм життя, він повинен витрачати свій час для звернення в різні інстанції для відновлення своїх прав на належну йому земельну ділянку. В літню спеку він, інвалід II групи, повинен був викликати комісію міської ради, представників СЕС, доводити правоту своїх вимог. Крім того, він повинен витрачати свій власний час на судові тяганини, нести фінансові витрати, що пов”язані з отриманням юридичної.  

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що  позивач стверджує в позовній заяві, що є власником домоволодіння АДРЕСА_1. Відповідно до ч. 1 ст. 382 Цивільного кодексу України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Ч. 2 зазначеної вище статті містить вичерпний перелік об'єктів цивільних прав, що належать на праві спільної сумісної власності власникам квартир у дво- або багатоквартирних житлових будинках, проте, позивачем не тільки не надано доказів порушення його права на такі об'єкти, а навіть не вказано щодо яких саме об'єктів порушено його право власності. Позивачем також не надано жодних доказів в чому полягає погіршення його житлових умов у зв'язку зі здійсненням прибудови та спорудженням лазні. Обидва об'єкти будівництва не мають жодного відношення до належного позивачеві на праві приватної власності нерухомого майна відповідно до витягу Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації № 13313621 від 23.01.2007 та іншого майна, що належить чи може належати йому на праві спільної сумісної власності з іншими власниками квартир даного будинку, що унеможливлює завдання шкоди останньому.

Ч. 2 ст. 42 Земельного кодексу України передбачено, що у разі приватизації  громадянами   багатоквартирного  жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі,   споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Позивачем  не  надано  доказів  (проектів  розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації), передбачених ч. 4 ст. 42 Земельного кодексу, на підставі яких визначаються розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території. Отже відсутні будь-які докази виділення прибудинкової території, відповідно, позивач не наділений будь-яким цивільним правом (власності, користування) земельною ділянкою, де було здійснено будівництво, відтак не було порушено жодне право останнього.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право розпоряджання своїм майном є виключно характеристикою права власності і не застосовується до будь-якого з інших можливих речових прав. Ч.ч. 1, 2 ст. 126 Земельного кодексу зазначають вичерпний перелік документів, які посвідчують право на земельну ділянку. Позивачем не надано жодного документа, що підтверджує його   право   власності   на   земельну   ділянку. За відсутності такого права не може існувати і перешкод у   його здійсненні.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то він вважає, що позивачем не надано доказів завдання останньої, конкретних проявів та її наслідків. Не подано позивачем також і обґрунтування суми моральної шкоди, яку він хоче відшкодувати.

Враховуючи те, що позивачем не доведено завдання шкоди майну, що знаходиться у нього на праві приватної власності (квартира АДРЕСА_1), а також не надано доказів права власності останнього на спірну земельну ділянку (так само як і будь-якого іншого речового права, яке     згідно з законом підлягає захисту), що автоматично унеможливлює право вимоги у позивача щодо усунення перешкод в розпоряджанні останньою, просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.  

      П редставник відповідача ОСОБА_4 пояснив суду, що Щорська міська рада позовних вимог не визнає і як власник спірної земельної ділянки вважає, що прав Щорської міської ради як власника земельних ділянок, якими користуються сторони, та позивача самовільною побудовою лазні та закриття проходу відповідачем порушено не було, а ці будівлі відповідають будівельним та іншим вимогам.

    Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних позовних вимог, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вважають, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

ОСОБА_6 пояснив суду, що він є власником квартири АДРЕСА_2, яка розміщена у трьохквартирному будинку в АДРЕСА_1. Е до набуття прав власності на всі три квартири в цьому будинку попередніми власниками був встановлений порядок користування земельними ділянками, що знаходяться у власності Щорської міської ради. На земельній ділянці, яку використовувала померла бабуся відповідача під городництво, відповідач збудував лазню. Проходу до двору загального користування не було з моменту придбаня ним квартири, тобто з 2006 року. У двір загального користування мається заїзд з АДРЕСА_1. Ні його прав, ні прав позивача відповідач не порушив.

ОСОБА_7 пояснила суду, що її земельна ділянка межує із земельною ділянкою, якою користується відповідач. За її згодою відповідач в 2003 році здійснив прибудову до своєї квартири, стіна якої проходить по межі земельних ділянок. До цього між їх земельними ділянками мався прохід шириною 0,90 метра, яким користувалася бабуся відповідача. Попередні власники квартир в будинку АДРЕСА_1 користувалися земельними ділянками для городництва. Між їх земельними ділянками навіть були паркани. На земельній ділянці, яку використовувала померла бабуся відповідача під городництво, відповідач збудував лазню.

    Представник третьої особи – відділу містобудування та архітектури Щорської райдержадміністрації ОСОБА_8 вважає, що позов задоволенню не підлягає. Він пояснив, що будівництво прибудови до квартири відповідач здійснив з відступом від проекту, проте це не порушує прав позивача. Лазню відповідач збудував самочинно, проте будівельні та архітектурні норми ним дотримані.

    Суд, вислухавши сторін, третіх осіб, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

    На підставі свідоцтва про право на спадщину від 10.11.2006 року позивач є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_3 (свідоцтво про право на спадщину від 25.03.2003 року). Власником ще однієї квартири цього трьохквартирного будинку з 2006 року є ОСОБА_6 Земельна ділянка, на який розташований будинок та прибудинкова територія знаходиться у власності Щорської міської ради. Біля будинку мається заїзд, двір, якими користуються власники всіх квартир, та земельні ділянки, якими користувалися бувші власники квартир для городництва. Жодних правовстановлюючих документів на земельні ділянки у власників квартир немає, як не було їх і у попередніх власників.

    Відповідач переобладнав холодні сіни своєї квартири в кухню з відхиленням від генплану, зайнявши частину земельної ділянки, що межує із земельною ділянкою ОСОБА_7 таким чином, що стіна кухні проходить по межі земельних ділянок. До цього між будинком, в якому знаходяться квартири сторін та земельною ділянкою ОСОБА_7 мався прохід, яким користувалася бабуся відповідача – попередня власниця квартири, успадкованої відповідачем.

    На земельній ділянці, яка використовувалася померлою бабусею відповідача та відповідачем під городництво, відповідач самовільно здійснив будівництво лазні.

Відповідно до ст. ст. 257, 258, 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. До вимог з приводу усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою згідно цих норм застосовується загальна позовна давність. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд не визнає поважними причини пропущення позовної давності.

Позивач в судовому засіданні вказав на те, що йому стало відомо про порушення його прав в 2008 році. В суд позивач з даним позовом звернулася 27 серпня 2010 року, тобто він не пропустив встановлений законом строк позовної давності.  

      Згідно ст. 13 Конституції України, ст. 60,  п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, тощо.

Згідно ст. 38 Земельного Кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування.

Відповідно до ст. 40 Земельного Кодексу України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

    Згідно ст. 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

    Право власності та право постійного користування на земельну ділянку, відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного Кодексу України, виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою (державного акту), та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.  

    Відповідно до ст. 158 ч. 1 Земельного Кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

    Статтею 212 Земельного Кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

При переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати ст. 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалося у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 року право користування земельною ділянкою або її частиною може переходити на підставі договору оренди, укладеного відповідно відчужувачем чи набувачем.  

До юрисдикції суду не належать спори про встановлення меж земельних ділянок, оскільки відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Земельним кодексом  України визначено органи, що вирішують земельні спори.

Зокрема ч. 1 ст. 158 визначає, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до ч. 3 ст. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Відповідно до п. 4 Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” від 16 квітня 2004 року № 7, згідно зі ст. 158 ЗК суди розглядають справи за спори про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.

Згідно зі ст. 375, частинами 1, 4 ст. 376 ЦК України, ст.-2-2 Закону України „Про основи містобудування" від 16.11.1992 р., право власності на забудову здійснюється власником за умови отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Житловий будинок, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.  

Згідно зі ст. 31   Закону України „Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 р. з подальшими змінами, ст.26 Закону України „Про основи містобудування" питання, пов"язані із затвердженням планування та забудови відповідних територій, затвердженням генеральних планів забудови, відносяться до компетенції органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст.376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до положень норм ст. ст. 16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.  

Згідно з ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

    Відповідно до ст. 373-376 ЦК України право власності на земельну ділянку набувається і здійснюється відповідно до закону. Фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади є суб’єктами права власності на землю. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою. Яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

    Згідно ч. 3 ст. 377 ЦК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Таким чином, органи місцевого самоврядування є суб’єктами земельних відносин, здійснюючи їх регулювання, а також контроль за додержанням земельного законодавства. У таких земельних відносинах вони здійснюють установлені для них функції і повноваження.

Між сторонами виник спір, щодо користування земельною ділянкою, яка перебуває у власності територіальної громади.  Щорською міською радою земельні ділянки в АДРЕСА_1 не надавалися у власність чи користування сторонам, не встановлювалися чи затверджувалися межі земельних ділянок сторін.

      ч. 5 ст.158 ЗК України передбачає, що у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, спір вирішується судом.  

Сторони не зверталися до Щорської міської ради як власника земельних ділянок для встановлення порядку користування земельними ділянками.

Відповідно до ст. 92 - 96 ЗК України земля може передаватися у користуваня або оренду.

Згідно з п.п. 6, 7 розділу Х “Перехідні положення” ЗК України   громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. (Абзац перший пункту 6 розділу X із змінами, внесеними згідно із Законом № 2059-ІУ (2059-15) від 06.10.2004).

При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.  

Позивачем не було належно оформлено право користування спірною земельною ділянкою і фактично вона ніколи не перебувала у його користуванні. Отже самовільним будівництвом, яке здійснив відповідач на земельній ділянці, яку використовував також без належного оформлення, прав позивача порушено не було.

За таких обставин позовна заява задоволенню не підлягає.

     Керуючись ст. 13 Конституції України, ст. ст. 373-377, 257, 258, 267, 345, 376 ЦК України, ст. 12, 30, 38, 40, 88, 92, 93, 96, 116, 120, 125, 126, 158, 212, п.п. 6, 7 розділу Х “Перехідні положення” ЗК України, ст. 60,  п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,  ст.ст. 3-6, 10, 11, 15, 31, 213-215 ЦПК України суд, -    

В И Р І Ш И В:

           В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звільнення земельної ділянки від самовільно зведених споруд, відмовити.

      Рішення  суду  набирає  законної  сили  після  закінчення строку для подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу  не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не  скасовано,  набирає  законної  сили  після   розгляду   справи апеляційним судом.

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається    до апеляційного суду Чернігівської області через суд, який постановив рішення.

      Суддя:   В.В.Лихошерст.

    Копія вірна:

    Суддя Щорського районного суду

    Чернігівської області                                 В.В.Лихошерст

Довідка: Рішення в законну силу  не вступило.

    Суддя Щорського районного суду

    Чернігівської області                                 В.В.Лихошерст