УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" листопада 2010 р.Справа № 17/148-НМ

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт  А.В.

за участю представників сторін

від позивача Сорока О.І. - голова правління, посв. №26 від 01.02.2008р.

від відповідача Шиш Т.О.; Єгоров С.О.  адвокат, угода №20 від 21.10.2010р.  

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Олевської районної спілки споживчих товариств (м. Олевськ Житомирської області)  

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про усунення перешкод у здійснення права користування майном та відшкодування нанесених збитків.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 23.11.2010р. оголошувалась перерва до 30.11.2010р.

Позивачем пред'явлено позов про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні права користування позивачем належним йому майном, а саме: розблокувати вхід на 2-му поверсі торговельного центру "Уборть" за адресою: м.Олевськ, вул. Б.Хмельницького, 1, забезпечення права безперешкодного користуванням входом до магазину "Ювелірні вироби" та стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 21695,00грн., нанесених за період блокування входу до магазину.

В судовому засіданні 21.10.2010р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2010р. подав заяву про зміну позовних вимог в частині відшкодування збитків в сумі 72160,00грн., в якій просить суд відшкодувати за рахунок відповідача збитки, нанесені за період блокування входу до магазину "Ювелірні вироби" в сумі 72160,00грн.

26.11.2010р. на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог в частині відшкодування збитків в сумі 72160,00грн., в якій просить суд відшкодувати за рахунок відповідача збитки, нанесені за період блокування входу до магазину "Ювелірні вироби" в сумі 72160,00грн.

В судовому засіданні 30.11.2010р. представник позивача збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.11.2010р. подав письмові пояснення по суті позовної заяви, в яких заперечив щодо позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.11.2005р. між Олевською районною спілкою споживчих товариств (позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі) був укладений договір купівлі-продажу будівлі (а.с. 80).

Даний договір був посвідчений 07.11.2005р. Олевською державною нотаріальною конторою, реєстр № 2408.

Відповідно до п. 1 договору купівлі-продажу будівлі від 07.11.2005р., позивач продав, а відповідач купив 23/100 частини нежитлової будівлі торгівельного центру "Уборть",  а саме приміщення II поверху:  сходинкова клітка 1 пл. 15,6 кв.м., туалет 2 пл. 1,9 кв.м., коридор 3 пл. 1,8 кв.м., кабінет 5 пл. 4,8 кв.м., коридор 6 пл. 8,8 кв.м., коридор 7 пл. 1,3 кв.м., туалет 8 пл. 3,5 кв.м., приміщення 9 пл. 8,5 кв.м., приміщення 10 пл. 10,6 кв.м., коридор 11 пл. 26,3 кв.м., приміщення 12 пл. 14,2 кв.м., кладова  13 пл.1,5 кв.м., приміщення 14 пл. 6,5 кв.м, вентиляційна шахта  14-а пл. 1,2 кв.м, торгівельний зал пл. 621,3 кв.м., сходинкова клітка 17 пл. 28,9 кв.м., коридор 18 пл. 39,9 кв.м., ітого загальною площею 796,6 кв.м. Вказана будівля знаходиться за адресою місто  Олевськ, Житомирської області, вулиця Хмельницького, будівля №1. Дана будівля побудована з цегли. Вказана нежитлова будівля належить позивачу на підставі свідоцтва САА №865476, про право власності на нерухоме майно, виданого 11.06.2004 року Олевською міською радою, зареєстрованого в Коростенському бюро технічної інвентаризації книгу №2 під реєстровим №199.

Таким чином, нежитлова будівля торгівельного центру "Уборть", що знаходиться за адресою: Житомирська область, місто Олевськ, вул. Богдана Хмельницького, 1 належить сторонам по справі на праві спільної часткової власності, що підтверджується свідоцтвом серія САА №865476 про право власності на нерухоме майно, виданого 11.06.2004 року Олевською міською радою, зареєстрованого в Коростенському бюро технічної інвентаризації книгу №2 під реєстровий номер №199 (а.с. 8, 9).

Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

01.07.2006р. між позивачем - сторона 1 та відповідачем - сторона 2 була укладена угода про спільне користування приміщенням (а.с. 11, 12).

В пунктах 1 та 2 угоди від 01.07.2006р. про спільне користування приміщенням сторони по справі встановили, що будуть спільно користуватися частиною приміщення ТЦ "Уборть": 1 поверх вихідний коридор пл. 4,3 кв.м, допоміжний коридор пл. 7,1 кв.м, сходинкова клітка пл. 28,9 кв.м, (пожежний вихід) коридор, сходинкова клітка пл. 15,4 кв.м; 2 поверх сходинкова клітка пл. 28,9 кв.м, (пожежний вихід) сходинкова клітка пл. 15,6 кв.м, загальною площею 100,2 кв.м, за адресою м. Олевськ, вул. Б.Хмельницького,1. Сторони мають право вільного входу і виходу до даного об'єкта спільного користування у будь-який час за погодженням сторін.

Згідно п. 3 угоди від 01.07.2006р. про спільне користування приміщенням відповідач зобов'язався не перешкоджати вільному доступу покупців до відділу "Ювелірні вироби" позивача.

В пункті 11 угоди від 01.07.2006р. про спільне користування приміщенням сторони встановили, що строк дії даної угоди на 5 років з моменту підписання її сторонами з правом подальшої пролонгації. Даний договір не підлягає розірванню в односторонньому порядку, за винятком, коли одна із сторін систематично порушує умови договору та свої зобов'язання.

Доказів розірвання угоди сторони не надали.

Як вбачається з матеріалів справи, з 12.08.2010р. відповідачем було заблоковано вхід до магазину "Ювелірні вироби" 16 площею 17,9 кв.м, та кімнати схову ювелірних виробів 4 площею 9 кв. м, які знаходяться на другому поверсі торговельного центру "Уборть", що підтверджується актами: від 12.08.2010р., від 16.09.2010р., від 10.11.2010р. (а.с. 32-34) та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с. 22,23).

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 2 ст.358 ЦК України передбачено, що  співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

У зв'язку з тим, що спільна власність не є одноособовою, закон встановлює певні обмеження для співвласників щодо  здійснення ними своїх правомочностей. Здійснення кожним з них володіння і користування відбувається з урахуванням інтересів інших учасників і узгодженням їх спільної волі.

Суд вважає, що угодою від 01.07.2006р. про спільне користування приміщенням співвласники встановили порядок користування частиною приміщення.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога позивача щодо усунення перешкод у здійсненні права користування позивачем належним йому майном, а саме: розблокувати вхід на 2-му поверсі торговельного центру "Уборть" за адресою: м.Олевськ, вул. Б.Хмельницького, 1 та забезпечення права безперешкодного користування входом до магазину "Ювелірні вироби" підлягає задоволенню.

Вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача збитків,  нанесених за період блокування входу до магазину не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування вимоги щодо стягнення збитків позивач посилається на те, що з 12.08.2010р. відповідачем заблоковано вхід до магазину "Ювелірні вироби" 16 площею 17,9 кв.м, та кімнати схову ювелірних виробів 4 площею 9 кв.м, які знаходяться на другому поверсі торгівельного центру "Уборть", внаслідок чого позивач позбавлений можливості здійснювати там торгівельну діяльність.

На думку позивача такими діями відповідача завдано збитків підприємству у розмірі 72160,00грн. згідно заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 60).

За змістом ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 2 Постанови від 27.03.92р. №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є: наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Отже, позивач мав довести наявність викладених ним обставин у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до положень коментованої статті позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно – правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними, вина заподіювача шкоди. При чому, відсутність хоч одного з цих елементів виключає застосування цього виду відповідальності.

Розмір шкоди - це один з обов'язкових елементів правопорушення, при наявності якого виникають підстави для покладання на винну особу відповідальності у вигляді відшкодування майнової шкоди.

При цьому, стягненню підлягає не будь-яка шкода, а тільки та, яка об'єктивно пов'язана з протиправною поведінкою винної особи

Таким чином, підставою для стягнення збитків є наявність в діях заподіювача шкоди складу цивільно-правової відповідальності: протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, прямий причинний зв’язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, наявність вини.

Як вбачається з розрахунку матеріальної шкоди (а.с. 61), позивач здійснював розрахунок збитків із плану товарообороту, кількість робочих днів, одноденного товарообороту, кількості днів нероботи магазину та ін.

В підтвердження нарахування суми збитків позивач надав суду табеля обліку використання робочого часу, акти інвентаризації матеріальних цінностей.

Отже, матеріалами справи не підтверджується розмір збитків та причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків та грунтуються на умовних припущеннях позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не довів обґрунтованість своїх позовних вимог.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву (а.с. 22,23) відхиляються судом як необґрунтовані та які спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме щодо зобов'язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні права користування позивачем належним йому майном, а саме: розблокувати вхід на 2-му поверсі торговельного центру "Уборть" за адресою: м.Олевськ, вул. Б.Хмельницького, 1 та забезпечення права безперешкодного користуванням входом до магазину "Ювелірні вироби". В частині стягнення 72160грн. збитків в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 усунути перешкоди у здійсненні права користування Олевською районною спілкою споживчих товариств належним їй майном, а саме: розблокувати вхід на 2-му поверсі торговельного центру "Уборть" за адресою: м.Олевськ, вул. Б.Хмельницького, 1 та забезпечення права безперешкодного користуванням входом до магазину "Ювелірні вироби".

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Олевської районної спілки споживчих товариств, 11000, Житомирська область, м. Олевськ, вул. Володимирська, 3, ідентифікаційний код 01750306 - 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення 72160грн. збитків в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано, набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.  

СуддяШніт  А.В.

Дата підписання 6 грудня 2010р.

1 - в справу; 2,3-сторонам.