УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

"03" квітня 2007 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі: головуючого-судді: Худякова A.M., суддів: Косигіної Л.М, Олексієнка М.М., при секретарі судового засідання: Калинець Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 22 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою та виселення з квартири без надання іншого житла,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що з відповідачкою він перебував з 1989 року по 2006 рік в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження. Згідно договору дарування від 31.05.1996 року мати подарувала позивачу квартиру АДРЕСА_1 в якій він прописався 11.06.1996 року. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 у вказаній квартирі не зареєстрована, поселилася в ній самоуправно проти його волі, просив виселити відповідачку з спірної квартири без надання іншого житла.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 22 грудня 2006 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_1 без надання їй іншого житла, зобов'язавши її усунути перешкоди в користуванні даною квартирою звільнивши її, в тому числі і від належних їй речей.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановленого по справі рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Апелянт посилається  на  неправильне  застосування  судом  норм

Справа № 22ц/564                                                       Головуючий в суді 1 інст. Ваховський В.Л.

Категорія 42                                                                  Доповідач Худяков A.M.

2

матеріального  права  та  невідповідність  висновків  суду обставинам справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_2, як власник належного йому житла, вправі вимагати від ОСОБА_1 усунення будь-яких порушень його житлових прав, в тому числі виселення з квартири АДРЕСА_1

Проте з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки він суперечить вимогам закону та дійсним обставинам справи.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 1989 року по 2006 рік перебували ,в зареєстрованому шлюбі, в період якого народились син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві власності відповідно до укладеного договору дарування(а.с.3-4).

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Обґрунтування заявлених ОСОБА_2 вимог, як в позовній заяві, так і в поясненнях в суді, зводиться до того, що він просив виселити ОСОБА_1. із спірної квартири, оскільки в ній вона не зареєстрована і поселилася в цій квартирі проти його волі.

Проте допустимими засобами доказування цей факт не доведений, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження своїх вимог.

На порушення вимог ст.214 ЦПК України, суд не зазначив в рішенні встановлених ним фактів і відповідних їм правовідносин.

Ухвалюючи рішення, суд самостійно послався одночасно і на ст.48 Закону України «Про власність» і на ст.157,160 ЖК України, хоча позивач в позовній заяві не пов'язував виселення відповідачки з цих підстав.

Крім того, суд не дав оцінку тій обставині, що неповнолітні діти після розірвання шлюбу між сторонами, залишились на проживання з матір'ю.

Таким чином, підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи, що судом першої інстанції недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, рішення суду відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.307,309,314,316 ЦПК України, колегія суддів -

3

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 22 грудня 2006 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою та виселення з квартири без надання іншого житла - відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.