УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем  України

26 квітня 2007 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючої - судді   Косигіної Л.М.

суддів: Жигановськох О.С, Олексієнко М.М.

при секретарі       Хоменко Р.В.

з участю: ОСОБА_1,

її представника ОСОБА_3, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2007 року, -

Встановив :

В листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду сумі 240 грн., моральну шкоду в сумі 3000 грн. та 233 грн. судових витрат. В обґрунтування позову зазначила, що 09.06.2006 року вона знаходилась на території продовольчого ринку смт Ємільчино Житомирської області. Біля 10.00 години, під час того, коли вона купувала продукти, їй на ногу наїхав автомобіль Форд д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 Після цього відповідач допоміг їй доїхати до лікарні, пройти обстеження та відвіз додому. Потім він ще раз відвозив її на консультацію до лікаря, а в подальшому відмовився відшкодовувати спричинену шкоду, зв'язку чим вона вимушена була звернутися до суду.

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки 238 грн. 96 коп. матеріальної шкоди, 1200 грн.  моральної шкоди, 33 грн. сплачених витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1471 грн. 96 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначив, що він не вчиняв наїзд на позивачку, а тому не повинен нести відповідальність за її лікування.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Дана особа може бути звільнена від відповідальності за спричинену шкоду якщо доведе, що вона була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Справа № 22-ц/783                             Головуючий у суді 1-ї інстанції Грєсько В.А.

Категорія 36                                         Суддя-доповідач Косигіна Л.М.

2

Встановлено,  що 09.06.2006 року біля 10.00 год. ОСОБА_2 керуючи автомобілем Форд д.н. НОМЕР_1 на території продовольчого ринку смт Ємільчино Житомирської області здійснив наїзд на ОСОБА_1, внаслідок чого їй були спричинені легкі тілесні ушкодження.

Враховуючи те, що під час розгляду справи не встановлений умисел потерпілої, чи наявність непереборної сили, суд першої інстанції з урахуванням допустимості доказів та вимог п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. за № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", правильно стягнув з відповідача матеріальну шкоду на користь позивачки в сумі 238 грн. 96 коп., яка полягала у витратах на придбання ліків та підтверджена чеками \а.с. 8,10\.

Твердження відповідача про те, що він не винен у вчиненні даного ДТП є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Так, допитані в суді свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили, що 09.06.2006 року вранці бачили на продовольчому ринку смт. Ємільчино ОСОБА_1 Коли вона купувала продукти, повз неї \позаду\ проїхала машина під керуванням відповідача і позивачка похитнулась, "ніби падала на продавця". Після цього ОСОБА_2. підійшов до позивачки і про щось з нею розмовляв. \а.с. 80-81\.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 \а.с. 78, 79\, ОСОБА_8, ОСОБА_9 \а. З, 4 відмовного матеріалу № 595\ пояснювали, що зі слів ОСОБА_1 їм відомо про скоєння на неї наїзду автомобілем ОСОБА_2 на продовольчому ринку смт. Ємільчино. Після наїзду відповідач допоміг їй доїхати до лікарні, завів до лікаря, а потім відвіз до дому.

Свідок ОСОБА_10 - лікар-хірург Ємільчинської ЦРЛ, який оглянув позивачку 09.06.2006 р. після ДТП пояснив суду, що ОСОБА_1 на обстеження привіз відповідач. Позивачка пояснила, що їй на ногу наїхав автомобіль. Після обстеження він виявив тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин правої стопи. Така травма могла бути спричинена внаслідок наїзду автомобіля на ногу потерпілої. Через декілька днів ОСОБА_2 ще раз привозив ОСОБА_1 на обстеження \а.с. 83\.

З медичної довідки Ємільчинської ЦРЛ від 22.11.2006 р. вбачається, що позивачка дійсно 09.06.2006 року зверталась до лікаря-хірурга за медичною допомогою \а.с. 59\. Довідка за № 1694 від 22.11.2006 року, яка видана Ємільчинською ЦРЛ \а.с. 57\ також підтверджує той факт, що позивачка зверталась до лікаря-хірурга з діагнозом забій правої ступні, больовий синдром, в подальшому консультована кістково-гнійним хірургом ЖОЛ, діагноз - інфікована рана н\з правої гомілки з набряком ступні.

З висновку судово-медичної експертизи № 69 від 19.07.2006 року вбачається, що спричинені ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження могли виникнути від взаємодії з деталями автомобіля або внаслідок падіння і удару \а.с. 61\.

Крім того поведінка відповідача після вчинення ДТП, а саме те, що він відразу відвіз потерпілу до лікарні, мав особисту розмову з лікарем, відвіз її до дому, в подальшому повторно доставляв ОСОБА_1 до лікаря на обстеження, поряд з наведеними вище доказами підтверджує визнання вини ОСОБА_2 у скоєні наїзду на позивачку та спричинення їй тілесних ушкоджень.

24.03.2007 року Ємільчинським РВ УМВС України в Житомирський області прийнята постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України \а. 44-45 відмовного матеріалу\. При. цьому робиться висновок про те, що в ході проведення оперативно-пошукових заходів осіб, які б підтвердили факт наїзду водієм ОСОБА_2  на ОСОБА_1  не представилось можливим.  Апеляційний суд

3

відноситься критично до вказаної постанови та не приймає її до уваги виходячи з наступного.

14.07.2006 року Ємільчинським РВ УМВС України в Житомирський області винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 289 КК України про факту отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень. Однак перевіркою встановлено, що на потерпілу 09.06.2006 р. був скоєний наїзд невідомим автомобілем, після чого водій доставив ОСОБА_1 до дому. Вирішено - в разі встановлення автомобіля та водія, що вчинив наїзд, притягнути останнього до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП \а.с. 60\. Постановою прокурора Ємільчинського району від 22.09.2006 року згадана постанова скасована як передчасна і незаконна \а. 14 відмовного матеріалу\.

2006                                  року Ємільчинським РВ УМВС України прийнята постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 28 6 КК України. В ході перевірки було встановлено, що 09.06.2006 р. біля 10.00 год. водій ОСОБА_2 скоїв наїзд на потерпілу ОСОБА_1 \а.с. 3-4\. В зв'язку із закінченням строку притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, адмінпротокол відносно нього за ст. 124 КУпАП складений не був. Постановою прокурора Ємільчинського району від 05.12.200 6 року згадана постанова скасована в зв'язку з її передчасністю і незаконністю \а.с. 20\. Наведене підтверджується і висновком начальника відділення по оформленню ДТП' ВДАІ УМВС від 25.11.2006 року \а.с. 68-69\.

2007                                  року Ємільчинським районним судом постановлена окрема ухвала, якою начальник УМВС України в Житомирський області ставився до відома про тяганину та проведення неналежної перевірки за вказаними матеріалами \а.с. 8 9-92\. По даному факту УМВС України в Житомирській області проведено службове розслідування. Висновком від 09.03.2007 року підтверджений факт неналежного проведення дослідчої перевірки по факту ДТП. Т.в.о. начальника Ємільчинського РВ УМВС зобовлязано негайно організувати проведення додаткової перевірки \а.37-38 відмовного матеріалу\. Однак під час проведення так званої перевірки були відібрані тільки пояснення потерпілої та знову 24.03.2007 року винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 При цьому робиться висновок про те, що потерпіла безпосередньо після ДТП до лікаря не зверталась, хоча це спростовується поясненнями як самого ОСОБА_2.,  так і матеріалами перевірки.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що додаткова перевірка проведена поверхнево та неякісно, чим злісно порушені права потерпілої з приводу можливості в подальшому ставити питання про відшкодування шкоди, а тому постанова від 24.03.2007 р. про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 не може бути покладена в основу даного рішення.

Враховуючи обсяг, характер та тривалість завданих ОСОБА_1 моральних страждань, апеляційний суд з урахуванням п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної \немайнової\ шкоди" за № 4 від 31 березня 1995 року \з послідуючими змінами\ , приходить до висновку про необхідність зменшення суми моральної шкоди до 500 грн. При цьому суд враховує те, що позивачці були спричинені легкі тілесні ушкодження, відповідач після вчинення ДТП надав потерпілій допомогу, двічі возив її до лікаря. За таких обставин рішення суду підлягає зміні в частині визначення розміру моральної шкоди.

4

Також вирішуючи питання про стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи суд припустився помилки і стягнув з відповідача на користь позивачки 33 грн., хоча такі витрати складають тільки 30 грн. \а.с. 1\. Тому стягнута сума підлягає зменшенню до 30 грн.

Апеляційний суд також достягує з відповідача судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди.

В решті рішення залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, апеляційний суд, -

Вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Змінити рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2007 року в частині визначення розміру моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 грн. моральної шкоди.

Зменшити розмір витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в суді, стягнутий з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 33 грн. до 30 грн.

Достягнути з ОСОБА_2 на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.