УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2007 року Колегія суддів судової палати у, кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді: Романова О.В.
суддів Михайловського В.І., Велидчука В.М.
прокурора Остапука М.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 лютого 2007 року.
Цією постановою адміністрації Райківської ВК-73 відмовлено в задоволенні подання про звільнення засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження від відбування покарання умовно-достроково.
Згідно змісту постанови суду адміністрація Райківської ВК-73 Бердичівського району звернулася з поданням про умовно-дострокове звільнення від покарання, призначеного вироком Дніпропетровського обласного суду засудженому ОСОБА_1 за ст.ст. 140 ч.3, 142 ч.3, 93 п."а", 42, 14 КК України у вигляді 15 років позбавлення волі.
В обґрунтування подання представник адміністрації послався на ті обставини, що засуджений ОСОБА_1 за останній час має 4 заохочення та фактично відбув 3/4 частини строку, характеризуючись з позитивної сторони.
Відмовляючи в задоволенні подання, суд послався на те, що засуджений ОСОБА_1 за весь період відбування покарання має більше стягнень ніж заохочень, допускав багаточисельні порушення режиму утримання, а тому своєю поведінкою не довів свого виправлення.
Справа № 11-333/2007 р. Головуючий у 1 інстанції Борташевич В.Ф.
Категорія ст.814.2 КК ст. 407 КПК України Доповідач Михайловський В.І.
2
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить прийняти позитивне рішення на його користь, оскільки вважає рішення суду першої інстанції не справедливим.
В обґрунтування апеляції та доповненнях до неї засуджений посилається на ті обставини, що він понад 14 років відбуває покарання, визнає вину та розкаюється за вчинений злочин, а самі порушення режиму утримання в нього були незначні.
Також засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що у даний час він має сім'ю житло у дружини, страждає захворюванням очей та бажає розпочати нове життя. Відбуваючи покарання, засуджений, з його слів, постійно працювати не міг, у зв'язку з вищевказаною хворобою.
Заслухавши доповідача по справі, міркування прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засудженого, обговоривши доводи апеляції та вивчивши справу, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Згідно вимог ст. 81 ч.2 КПК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до засудженого, якщо він сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
З представлених та досліджених судом першої інстанції даних вбачається, що ОСОБА_1, відбуваючи покарання за вчинення тяжкого та особливо-тяжкого злочину, отримав 28 стягнень і 4 заохочення, що свідчить про його нестійку поведінку, а також небажання стати на шлях виправлення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявність останнім часом певних заохочень не свідчить про перевиховання засудженого ОСОБА_1, оскільки він як особа з 1994 по 2003 роки включно допускав грубі порушення режиму утримання та фактично ухилявся від праці.
Наявність вищенаведених обставин ставить під сумнів те, що засуджений своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. А тому наявність подання про умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі та позитивної характеристики на засудженого не можуть бути обов'язковою підставою для умовно-дострокового звільнення особи від призначеного покарання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши належним чином представлені докази та дані щодо особи засудженого, його поведінки під час відбування покарання, прийшов до вірного висновку та прийняв обґрунтоване рішення щодо можливості умовно-дострокового звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання.
Посилання засудженого ОСОБА_1 на ті обставини, що він має дружину з житлом, хворіє, тривалий час відбуває покарання у місцях позбавлення волі, де припускався незначних порушень, є безпідставними.
З наданих письмових матеріалів та встановлених судом першої інстанції обставин справи вбачається, що засуджений ОСОБА_1 за період відбування покарання має 28 стягнень, допускаючи грубі порушення режиму утримання та ухиляючись від праці. У даний час засуджений не працює, на інвалідності по
3
зору не перебуває. Разом з тим, у 2005-2006 роках отримав подяки саме за сумлінне ставлення до праці, що свідчить про необ'єктивність та суперечливість висновків, викладених у поданні спостережної комісії при Бердичівській райдержадміністрації.
Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 лютого 2007 року щодо нього - без зміни.