Справа № 2-113/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2007р. Конотопський міськрайонний суд в складі:

головуючого - судді Кущенка М.Ф.

при секретарі - Годуновій А.А.

з участю представника позивача - ОСОБА_1.

та представника відповідача - Сахно Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Конотопі справу за позовом   ОСОБА_2. до ВАТ "Сумиобленерго" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, та ВАТ "Сумиобленерго" до ОСОБА_2. про стягнення 2000 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач обґрунтовує вимоги тим, що працював охоронником ВАТ "Сумиобленерго", з 15.12.97р. по 7.04.05р. коли був звільнений по скороченню штатів.

При звільненні відповідач не розрахувався з ним за відпрацьовані надурочні години, не видав йому трудової книжки та наказів про прийняття та звільнення його з роботи незважаючи на його вимоги.

В зв'язку з цим 18.08.05р. він звернувся до суду з позовом про стягнення заробітку за роботу в надурочні години та моральної шкоди.

Спочатку позов відповідачем не визнавався і вирішення спору по суті затяглося, т.я. відповідач створював різноманітні перешкоди в одержанні необхідної інформації, документів, які підтверджують його роботу в надурочні години, копії наказів та інше.

З приводу порушення його трудових прав він звертався з різними скаргами до прокуратури м.Конотоп, м.Суми, Києва в зв'язку з чим поніс поштові витрати на суму 54,8 грн.

Він також їздив особисто на прийом в прокуратуру м.Сум, витратився при цьому на придбання автобусних квитків в сумі 53,64 грн.

Для підготовки позову до суду та за участь адвоката в судових засіданнях ним було сплачено 500 грн. За ксерокопіювання всіх необхідних документів для суду, прокуратури ним було витрачено 227,75 грн. В ході слухання справи за його позовом була призначена та проведена бухгалтерська експертиза, вартість якої в сумі 546 грн. була сплачена ним.

Всі ці витрати він був змушений понести через неправомірні дії відповідача. Ці витрати для нього являються прямою шкодою і їх загальна сума складає 1382 грн. 19 коп.

Відповідачем його позов був визнаний і він розрахувався з ним за надурочно відпрацьовані години добровільно. В зв'язку з цим, ним була подана заява про зупинення провадження по цивільній справі.

Визнання відповідачем боргу та його сплата підтверджує той факт, що його вимоги були законними та обгрунтованими, а дії відповідача відносно нього не правомірними і не законними, т.я. цими діями були порушені його права як працівника, передбачені ст. 47,50,106,116 КзпрП. І позивач посилаючись на ст. 1166 ЦК просить відшкодувати цю шкоду в повному обсязі.

Крім цього діями ВАТ "Сумиобленерго" йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в 5 тис. грн., т.я. вбачає в діях відповідача неповагу до нього як до працівника, акціонера підприємства, людини. За весь рік він відчував сором та невпевненість при спілкуванні із своїми співробітниками, від того, що з ним не бажають розраховуватися, його не поважають як людину. Через відсутність трудової книжки він не мав змоги своєчасно перерахувати свою пенсію, залишився ошуканим підприємством, де відпрацював понад 7 років без зароблених коштів, що ускладнило його життя, відбилося на його матеріальному становищі і потребувало від нього додаткового зусилля для організації свого життя.

В судовому засіданні представник позивача за дорученням вимоги позову і його обгрунтування підтримала, але уточнила їх і просила додатково визнати неправомірними дії ВАТ "Сумиобленерго", які виражені у порушенні трудових прав позивача, а саме несвоєчасної видачі копії наказу про звільнення, видачі трудової книжки та несвоєчасного проведення остаточного розрахунку. Виключила із вимог позову посилки на ст.ст. 1167,1166 ЦК України. Додатково просить стягнути витрати на допомогу адвоката по складанню цього позову в сумі 50 грн..

В судовому засіданні додатково пояснила, що вона змушена була декілька раз їздити в прокуратуру Зарічного району м.Сум, зверталась до Генерального прокурора, до прокуратури Конотопського району і прокурора м.Конотоп, щоб вони порушили кримінальну справу у відношенні керівництва ВАТ "Сумиобленерго" за грубе порушення трудового законодавства, знищення і підробку табелів обліку робочого часу. Але вони відмовили їй у порушенні кримінальної справи. Вона затратила

2

кошти на ксерокопіювання документів, які були залучені до попередньої справи по аналогічним їхнім питанням, яка була залишена без розгляду по їхній заяві в 2006р.. Вони тоді вирішили добитись порушення кримінальної справи у відношенні керівництва відповідача.

Але, той за межами, коли вже справа була залишена без розгляду розрахувався з ними. А тепер вони хотять відшкодувати завдані моральні збитки і затрати, які вони провели в попередній судовій справі та на поїздки і звернення до прокурорів.

Зустрічного позову відповідача вона не визнає.

Представник відповідача за дорученням Сахно Г.І. предявила позов до ОСОБА_2. який обґрунтовує тим, що з 15.12.97р. у Конотопському районі електричних мереж ВАТ "Сумиобленерго" працював охоронником ОСОБА_2., який 7.04.05р. був звільнений з роботи за ч.1 ст.40 КзпрП і йому були виплачені відповідні кошти при звільненні. Не виплаченими залишились суми за перероблені надурочні години, які були визнані пізніше і сплачено ОСОБА_2. 230,94 грн. - 2.07.2006р.; 368 грн.03к.-26.09.06р. при розгляді аналогічної справи в суді. 29.09.06р. представник позивача ОСОБА_1. подала до суду заяву про залишення справи без розгляду, на що була винесена ухвала суду.

30.10.06р. вони добровільно вручили їй 2000 грн. згідно видаткового касового ордеру. Але бухгалтер Конотопського РЕМ помилково зазначила в ордері, що 2000 грн. це є заробітна плата.

Посилається на ст. 1212 ЦК України і просить зобов'язати ОСОБА_2 повернути в касу Конотопського РЕМ 2000 грн. як отримані кошти без достатньої правової підстави.

Вказаний позов був об'єднаний із позовом ОСОБА_2. в одне провадження.

В судовому засіданні представник відповідача свій позов підтримала, позов ОСОБА_2. не визнала і пояснила, що ОСОБА_2. 7 квітня 2005р. був звільнений з підприємства і йому були виплачені всі належні кошти. Не виплачена була тільки сума за надурочно відпрацьовані години т.я. тоді з ним була така домовленість, що переробка доплачуватись не буде. І поки ОСОБА_2. працював у них, поки його це і влаштовувало. А коли був звільнений з роботи, то почав ставити це питання. І коли це питання розглядалось в суді в 2006 році вони йому виплатили за переробку 230,94 грн. і 368,03 грн. В тому суді вели перемови про укладення мирової угоди в сумі 2500 грн., але вона тоді укладена не була, т.я. вони не змогли прийняти рішення. І за заявою позивачів справа була залишена без розгляду. Вже після цього вони виплатили їй в рахунок матеріальних і моральних збитків і затрати на адвоката. Конкретно не домовлялись яка сума йде на матеріальні і моральні збитки. Розійшлися полюбовно. Бухгалтер їхнього підприємства у видатковому касовому ордері вказала, що це заробітна плата. Трудової книжки позивачу вони і не могли видати, т.я. вона знаходилась у головному підприємстві в м. Суми, а не в м.Конотопі, де працював позивач. Йому пропонувалось поїхати туди і забрати трудову книжку.

Вислухавши учасників розгляду справи та перевіривши її матеріали суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2. підлягає частковому задоволенню, а позов ВАТ "Сумиобленерго" до ОСОБА_2. задоволенню не підлягає із слідуючих підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2. працював у Конотопському районі електромереж ВАТ "Сумиобленерго", звідки був звільнений 7.04.05 року по ст. 40 ч.1 КзпрП, що підтверджується обома сторонами по справі.

Після звільнення з роботи через деякий час позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із ВАТ "Сумиобленерго" 3777грн. невиплаченого йому заробітку за відпрацьовані надурочні години за 2002-2005 роки та 5000 грн. завданих моральних збитків.

29 вересня 2006 р. ухвалою суду провадження по вказаній справі було залишено без розгляду в задовільнення заяви представника позивача.

Таким чином приймаючи вказану ухвалу суд не визначив і не міг визначити чи підлягали вказані позовні вимоги до задовільнення. А звідси не можна переносити вимоги про понесені затрати позивачем в тому судовому процесі на проведення експертизи, затрати на адвоката і т.п. оскільки відповідно до вимог ст.88 ЦПК затрати відшкодовуються тільки тій стороні за рахунок іншої, на користь якої було ухвалено рішення.

Позивач ОСОБА_2. був звільнений з роботи 7.04.05р. по ст.40 ч.1 КзпрП України, тобто з ініціативи власника, чи уповноваженого ним органу. І відповідно до вимог ст.47 КзпрП відповідач повинен був в день звільнення видати позивачу належно оформлену трудову книжку та видати копію наказу про його звільнення. Невиконання цього обов'язку відповідачем є неправомірним і суд не приймаєдо уваги в цьому плані пояснення представника відповідача, що вони не виконали цього обов'язку тільки із-за того, що відповідач , являючись інвалідом 2 групи, не поїхав до м.Сум за одержанням трудової книжки.

Що стосується завданих моральних збитків ОСОБА_2. то вони підлягають частковому задовільненню відповідно до вимог ст.237-1 КзпрП, оскільки відповідачем були порушені законні права на адекватну оплату його праці.

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що оплата за надурочно відпрацьовані години у них не проводилось т.я. у адміністрації підприємства була така домовленість із

3

працівниками. Але ця домовленість грубо порушувала права працівників враховуючи і позивача. І при розрахунку із останнім по його звільненню були порушені вимоги ст.116 КзпрП, яка зобов'язувала відповідача провести виплату всіх сум, що належали працівнику.

Вказаними діями відповідача завдавались моральні страждання позивачу, вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя і це при тому, що відповідач знав, що позивач є інвалідом 2 групи.

Пізніше відповідач виплатив позивачу 230 грн. 94 к., 368 грн. 03к. і 2тис. гривень. І таким чином відповідач зменшив величину моральних страждань позивача. І в зв'язку з цим суд оцінює завдану моральну шкоду ОСОБА_2. в сумі 300 грн.

Для підготовки цього позову позивач використав допомогу адвоката, якому виплатив 50 грн., що підтверджується відповідною квитанцією (л.с. 4а). І ця сума підлягає стягненню на його користь із відповідача враховуючі, що представник відповідача згодний з цим. Що стосується позову ВАТ "Сумиобленерго" до ОСОБА_2. про стягнення помилково сплачених коштів в сумі 2000 грн. суд приходить до висновку, що він заявлений як противага до основного позову. На це вказує і пояснення представника позивача, що вони готові зняти його якщо ОСОБА_2. зніме свій. На це вказує і розписка позивача, яка видавалась відповідачу при отриманні вказаних коштів, згідно якої 3.10.06р. він отримав кошти за перероблені години під час роботи в Конотопському РЕМ і з її змістом погоджувався відповідач, який отримав цю розписку. Цей висновок підтверджується і видатковим касовим ордером від 3.10.06р., згідно якої видані 2000 грн. ОСОБА_2. є заробітною платою.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб в межах заявлених ними вимог. ВАТ "Сумиобленерго" заявляє свій позов на підставі ст. 1212 ЦК України, яка регулює цивільні правовідносини поза межами укладеного договора, в той час як правовідносини які склались між цими сторонами, являються договірними і регулюються нормами Кодексу Законів про працю.

Із викладених підстав вказаний позов задовільненню не підлягає.

Виходячи із викладеного на підставі ст. ст. 47,116 237-1 КзпрП та керуючись ст.ст.213,215 ЦПК суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ВАТ "Сумиобленерго" задовільнити частково.

Стягнути із ВАТ "Сумиобленерго" на його користь 300 грн. в рахунок відшкодування завданих моральних збитків та 50 грн. понесених затрат на правову допомогу адвоката.

Визнати дії ВАТ "Сумиобленерго" у несвоєчасній видачі ОСОБА_2. копії наказу про його звільнення, несвоєчасній видачі йому трудової книжки при звільненні та не своєчасно проведеного розрахунку по заробітній платі неправомірними.

В остальних вимогах ОСОБА_2. відмовити.

В задовільненні позову ВАТ "Сумиобленерго" до ОСОБА_2 про повернення 2000 грн. отриманих ним як заробітної плати відмивити.

Стягнути із ВАТ "Сумиобленерго" на користь держави 51 грн. судового збору, та 30 грн. затрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційне оскарження рішення суду може бути проведено шляхом подачі заяви про таке оскарження протягом 10 днів після проголошення з послідуючою подачею апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду ч/з Конотопський міськрайсуд протягом 20 днів, або без попередньої подачі заяви про таке оскарження - в такому ж порядку протягом 10 днів з дня проголошення рішення.