Справа №22-ц-541/2007 p. Головуючий у 1 -й інстанції - Жаворонок В.Г.
категорія - 39 Суддя-доповідач - Криворотенко В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Маслова В.О.
суддів - Білецького О.М., Криворотенка В.І.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
та осіб, які приймають участь у справі - апелянта ОСОБА_1представника відповідача Шокун В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 27 лютого 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Тростянецький машинобудівний завод», 3-я особа: голова правління ОСОБА_2 про стягнення недонарахованої заробітної плати, про визнання незаконним усунення з посади, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновлення на роботі, -
Встановила:
Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 27 лютого 2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено за недоведеністю.
Вказане рішення позивач оскаржив в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, справу передати на новий розгляд суду першої інстанції в іншому складі суду.
Вказує, що судом допущено багато помилок та неточностей, зокрема, суд взагалі не розглянув позовну вимогу - щодо зобов'язання відповідача провести запис в трудову книжку позивача стосовно роботи Головою та членом Ревізійної комісії ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод». ,
Судом встановлено, що ОСОБА_1. в період до 2001 року працював на ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод» майстром ливарної дільниці, що підтверджується копією трудової книжки.
У серпні 2001 року він був звільнений з роботи за скороченням штату по ст. 40п.1 КЗпП України.
Дане звільнення позивач оскаржив в суді.
Звернувшись до суду позивач неодноразово змінював свої позовні вимоги, остаточно позивач просив: стягнути недонараховану заробітну плату, визнати незаконним усунення з посади, стягнути середній заробіток за час вимушеного
2
прогулу, поновити на роботі та зобов'язати відповідача зробити запис у його трудову книжку про його роботу на підприємстві Головою ревізійної комісії ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод».
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без зміни, з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини, повно, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності зі ст. 212 ч. 1 ЦПК України, дослідив всі наявні докази в справі та дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
В апеляційній скарзі не наведенні обставини та докази, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.
Відповідно до ст. 40 п.1 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Доводи апелянта про те, що його звільнення проведено з грубим порушенням трудового законодавства, є безпідставними оскільки 25 травня 2001 року був виданий наказ №94, згідно якого було наказано попередити про скорочення з 1 серпня 2001 року майстра ОСОБА_1з даним наказом позивач ознайомився і даний факт не заперечує. Рішенням профспілкового комітету від 31 липня 2001 року було надано згоду на звільнення апелянта. Останній був присутній на засіданні профспілкового комітету і дана обставина знайшла підтвердження в суді. Згідно наказу №40 від 31 липня 2001 року позивач був звільнений з роботи 19 серпня 2001 року на підставі ст. 40 п.1 КЗпП України, але у зв'язку з тим, що день звільнення припав на неділю, наказом №35 від 14 липня 2003 року день звільнення був перенесений на 20 серпня 2001 року. 20 серпня 2001 року позивач на роботу не вийшов, трудову книжку не отримав, тобто він знав про своє звільнення. У цей же день на адресу позивача був направлений лист з вимогою отримати трудову книжку. 23 серпня 2001 року позивач отримав трудову книжку та копію наказу.
У зв'язку з тим, що звільнення позивача було проведено на законних підставах, суд правомірно не задовольнив вимогу позивача, щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, так як вимушеного прогулу не було.
3
Твердження апелянта про невідповідність запису в трудовій книжці дійсним обставинам його звільнення є необґрунтованим, оскільки правова підстава звільнення в трудовій книжці зазначена вірно, відповідно до наказу про звільнення ОСОБА_1. і дана обставина апелянтом не заперечується.
Посилання апелянта на те, що суд не розглянув його вимогу про внесення запису в його трудову книжку стосовно роботи Головою та членом Ревізійної комісії ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод», не знайшло свого підтвердження під час апеляційного перегляду, оскільки як вбачається з тексту оскаржуваного рішення (а.с. 174) дана вимога була розглянута судом та обґрунтовано відмовлено в її задоволенні, оскільки дану роботу він виконував як акціонер товариства і запис про таку роботу не узгоджується з вимогами ст. 48 КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 з послідуючими змінами та доповненнями.
Вимоги апелянта про стягнення заробітної плати за час роботи головою та членом ревізійної комісії ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод» були предметом судового розгляду, при цьому суд вірно прийшов до висновку про необґрунтованість таких вимог, оскільки комісія, яку очолював апелянт не виконувала ту роботу, яка покладалася на неї Статутом підприємства у зв'язку з чим він і був переобраний.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст.303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 27 лютого 2007 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.