Справа №22-ц-484/2007 p.                        Головуючий у 1-й інстанції - Лобко А.В.

Категорія - 30                                              Суддя - Хвостик С.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2007 року квітня "24" дня колегія суддів   судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Рибалки В.Г.,

суддів - Хвостика С.Г., Криворотенка В.І. з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М. та осіб, які приймають участь у справі прокурора Мошкіна К.О., представника позивача Бойко О.А., відповідача ОСОБА_1. і його представника адвоката ОСОБА_2.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м.Суми від "13" лютого 2007 р. у справі за позовом прокурора м. Суми в інтересах держави в особі виконавчого комітету Сумської міської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору найму жилого приміщення та виселення,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2005 року прокурор м.Суми звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1. про визнання недійсним договору найму жилого приміщення в будинках комунального і громадського житлового фонду Сумської міської ради №6 від 28 травня 2004 року, укладеного між департаментом комунальної власності Сумської міської ради та ОСОБА_1 та про виселення ОСОБА_1. з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що на момент укладання договору найму жилого приміщення сторони не дотримались вимог закону, тому такий правочин він вважав  недійсним.

Зокрема, начальник департаменту комунальної власності Сумської міської ради, від чийого імені був вчинений договір, не мав повноважень одноосібно вирішувати питання про розподіл і заселення спірного жилого приміщення. В свою чергу, відповідач на той момент на квартирному обліку не перебував, рішення виконавчого комітету щодо розподілу йому жилого приміщення не приймалось і ордер, як єдина підстава для вселення  в жиле приміщення, йому не видавався.

2

Оскільки   ОСОБА_1., на що   послався прокурор, самоправно зайняв квартиру АДРЕСА_1,    тому   підлягає виселенню    без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 13 лютого 2007 року позовні   вимоги прокурора задоволені повністю.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати   й ухвалити нове про відмову в задоволенні   позову.

Зокрема зазначив, що департаментом комунальної власності він був забезпечений тимчасовим житлом на підставі договору найму і порядок надання йому жилого приміщення  житловим кодексом не регулюється.

Крім того, він наголосив, що спірна квартира була йому надана на законних підставах, тому його   вселення не може вважатись самоправним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та представника позивача про залишення рішення без зміни, а також пояснення відповідача і його представника про задоволення апеляційної скарги, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу  частково, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі договору найму жилого приміщення в будинках комунального і громадського житлового фонду Сумської міської ради за №6 від 28 травня 2004 року, укладеного між департаментом комунальної власності Сумської міської ради в особі начальника Архангеліді Г.Г. та ОСОБА_1., останньому було надано у найм і він вселився в однокімнатну , загальною площею 30,7 кв.м., квартиру АДРЕСА_1

На той момент, згідно з рішенням виконавчої комітету Сумської міської ради №93 від 3 лютого 2004 року, ОСОБА_1. перебував на квартирному  обліку в загальній черзі під  номером 21316.

Вказана квартира належить до комунальної власності територіальної громади м.Суми і знаходиться на обслуговуванні ТОВ «Техкомсервіс».

Окрім вчинення договору найму жилого приміщення, начальник департаменту комунальної власності також своїм наказом за №6-ДЖ від 28 травня 2004 року надав ОСОБА_1. це ж саме жиле приміщення в оренду, а також цього ж дня між тими ж сторонами був укладений і договір оренди на право користування тією ж квартирою АДРЕСА_1

В подальшому, щодо перебування відповідача на квартирному обліку, відбулись зміни, так як рішенням виконкому Сумської міської ради від 4 листопада 2004 року за №771 він був знятий з квартирного обліку, як прийнятий на загальну чергу з порушенням і тим же рішенням ОСОБА_1. був включений в окремий список осіб, що користується правом позачергового одержання жилої площі.

3

На   підставі   протесту   прокурора   м.Суми   рішенням   виконавчого комітету  Сумської міської ради  від 21 лютого 2006 року за №94 рішення цього ж органу    про  включення  відповідача в  окремий  список  осіб, які користуються правом позачергового отримання житла, було скасовано.

Також рішенням виконкому Сумської міської ради від 27 грудня 2005 року №727 був скасований і наказ начальника департаменту комунальної власності про надання відповідачу спірного жилого приміщення    в оренду.

Таким чином, приймаючи до уваги, що забезпечення гарантованого Конституцією України права ОСОБА_1. на житло мало здійснюватись на підставі житлового законодавства України, але, як вбачається із встановлених у справі обставин, він отримав жиле приміщення без дотримання порядку черговості та порядку його надання, а також вселився в нього без ордеру, як єдиної підстави, тому висновок суду першої інстанції про недійсність договору найму жилого приміщення , на підставі  якого відповідач користується тим житлом, є  обґрунтованим.

Таке рішення відповідає вимогам ст. ст.43, 51, 58, 61 ЖК України, ч.1 ст.215 ЦК  України.

Посилання в апеляційній скарзі на інший порядок забезпечення житлом відповідача, ніж врегульованого житловим законодавством, є безпідставним і   чинним   законодавством не передбачений.

Доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи за відсутності відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не є підставою для зміни чи скасування правильного по суті і справедливого рішення в частині визнання правочину недійсним.

Інші доводи апеляційної скарги, окрім вирішення питання про виселення , також не спростовують висновків суду щодо визнання договору найму жилого приміщення недійсним.

Що стосується висновків суду першої інстанції про те, що спірну квартиру ОСОБА_1. зайняв самоправно, у зв'язку з чим підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення на підставі ч. 3 ст. 116 ЖК України, то, на думку колегії суддів, такий висновок є невірним.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається , що квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_1. став користуватись з дозволу начальника департаменту комунальної власності Сумської міської ради (а.с. 30), тобто не самоправно.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норму матеріального права, а його висновок щодо виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення не відповідає обставинам справи, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, а апеляційна скарга, відповідно, - частковому задоволенню, з постановлениям нового рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги, діючи в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303;307 ч.1п.2; 309ч.1п.п.3,4;314ч.2;316 ЦПК України, колегія суддів, -

4

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 13 лютого 2007 року в даній   справі   в   частині   виселення   ОСОБА_1      із жилого приміщення   скасувати та відмовити  у  задоволенні цієї вимоги за її  необґрунтованістю.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом   двох місяців  з   моменту   його проголошення.