У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Верещак В.М.
суддів Кузьменко О.Т., Пошви Б.М.
за участю прокурора
захисників
засуджених Ковтун Н.Я.
ОСОБА_5, ОСОБА_6
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_6 на вирок апеляційного суду Донецької області від 15 жовтня 2009 року.
Цим вироком
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця й мешканця АДРЕСА_1, непрацюючого, судимості не має,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Рибінська Ярославської області РФ, мешканця АДРЕСА_2, приватного підприємця, судимості не має,
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця й мешканця АДРЕСА_3 приватного підприємця, судимості не має,
кожного засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є їх власністю, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на п’ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є їх власністю.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 остаточно призначено по п’ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є їх власністю.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 солідарно на користь ОСОБА_10 53903 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_11 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також із кожного на користь НДЕЦ при ГУ МВС України в Донецькій області судові витрати по 12 грн. 52 коп.
Як установив суд, вказані особи, достовірно знаючи, що їх знайомий мешканець м. Харцизька Донецької області ОСОБА_12 займався обміном валюти та постійно зберігав при собі значні суми коштів, із метою заволодіння ними 25 серпня 2007 року домовились про вчинення його вбивства, поєднаного з нападом, спільно розробили детальний план цих злочинів, згідно з яким вони автомобілем мали прибути до помешкання ОСОБА_12, під приводом підвезти його до місця роботи умовити проїхати з ними до ринку м. Харцизька, а під час руху напасти на нього, вбити та заволодіти наявними у нього коштами.
З цією метою вони вивчили розпорядок дня ОСОБА_12, маршрут його руху, підготували електошокер для подолання опору потерпілого, автомобіль “Мерседес 124”, що належав ОСОБА_7, підібрали місце в районі смт. Міусінська Краснолучанської міської ради Луганської області для знищення шляхом спалення слідів злочину та тіла ОСОБА_12
26 серпня 2007 року приблизно в 5 годин 30 хвилин ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вказаним автомобілем прибули до будинку АДРЕСА_4, де мешкав ОСОБА_12, та стали його чекати. Останній вийшов із будинку приблизно в 6 годин 30 хвилин та підійшов до засуджених, яких знав.
Діючи відповідно до розробленого плану, ОСОБА_8 запропонував потерпілому підвезти його до центрального ринку м. Харцизька, на що той погодився та сів на переднє пасажирське сидіння, після чого на заднє сидіння сіли ОСОБА_7 та ОСОБА_9, а ОСОБА_8 керував автомобілем.
Під час руху по вул. Жовтневій, реалізуючи спільний план убивства з корисливих мотивів, ОСОБА_9, припускаючи, що під дією електричної напруги електрошокера ОСОБА_12 втратить свідомість, напав на останнього та кілька разів застосував до нього електричний розряд. Проте, ОСОБА_12 свідомість не втратив, а спробував вистрибнути із салону автомобіля, викинувши при цьому свою барсетку, в якій знаходились грошові кошти, вироби із золота, ключі від квартири. У цей час із метою доведення злочинного умислу до кінця ОСОБА_9 продовжував завдавати ОСОБА_12 удари електрошокером, використовуючи його вражаючі властивості, в область голови та шиї, після чого схопив його руками за шию й здавив. ОСОБА_8, у свою чергу, утримував ОСОБА_12 за ногу, а ОСОБА_7 завдавав удари руками по тулубу, спричинивши потерпілому переломи ребер. Від таких спільних дій засуджених ОСОБА_12 втратив свідомість і ОСОБА_7 дістав із спортивних штанів шнурок, зав’язав на шиї ОСОБА_12 й затяг його, внаслідок чого останній від механічної асфіксії помер, а засуджені заволоділи його майном у великих розмірах: грошовими коштами в сумі 46000 грн., виробами із золота, мобільним телефоном “Samsung X 680” та наручним годинником “Супутник”, а всього майном на суму 53903 грн.
ОСОБА_8 з метою відшукання викинутої ОСОБА_12 барсетки залишив автомобіль, а ОСОБА_7 та ОСОБА_9 відповідно з розробленим планом із метою приховання слідів злочину вивезли тіло ОСОБА_12 в балку, розташовану в районі смт. Міусінськ Луганської області, обклали його дровами, облили бензином та спалили.
За змістом касаційних скарг та доповнень:
захисник ОСОБА_6 вказує, що висновок суду про вчинення ОСОБА_9 злочинів за вказаних у вироку обставин не ґрунтується на доказах, досліджених під час судового розгляду справи. Суд безпідставно послався на показання засуджених під час досудового слідства, які суперечливі та отримані внаслідок застосування незаконних методів, і не взяв до уваги ряд доказів, якими спростовується пред’явлене їм обвинувачення у спільному вчиненні вбивства ОСОБА_12 за попередньою змовою з корисливих мотивів. Посилаючись на неповноту й однобічність дослідження доказів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд;
засуджений ОСОБА_9 ставить питання про скасування вироку й направлення справи на нове розслідування з огляду на те, що покладені в основу вироку докази є неприпустимими, оскільки отримані з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, зокрема, внаслідок застосування під час досудового слідства незаконних методів та порушення його права на захист, пов’язаного з участю захисника ОСОБА_13 під час проведення слідчих дій. Судом належно не перевірені його показання про те, що смерть ОСОБА_12 настала випадково через стан його здоров’я від дії електрошокера, який він, ОСОБА_9, використав під час конфлікту між ними, і про непричетність інших засуджених до вбивства потерпілого;
засуджений ОСОБА_8 посилається на необґрунтованість засудження, оскільки злочинів відносно ОСОБА_12 не вчиняв. Докази, якими у вироку обґрунтована його винуватість, є суперечливі й непослідовні, отримані досудовим слідством внаслідок їх фальсифікації та застосування незаконних методів, у зв’язку з чим він був змушений написати явку з повинною, в якій указав неправдиві відомості про вчинення ним за попередньою змовою з іншими засудженими нападу з корисливих мотивів на ОСОБА_12 Вважаючи, що суд неналежно перевірив та оцінив докази по справі, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд;
засуджений ОСОБА_7, стверджуючи про свою непричетність до вбивства ОСОБА_12, приводячи аналогічні, як і інші засуджені, доводи щодо недопустимості доказів, покладених судом в основу висновку про його винуватість, неправильну оцінку тих, що його виправдовують, неналежне встановлення особи, кісткові останки якого знайдено при огляді місцевості, просить вирок скасувати, а справу направити на нове розслідування.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засуджених та захисників, які підтримали касаційні скарги, прокурора, яка заперечувала проти задоволення скарг, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих злочинів за обставин, встановлених вироком, є правильним, оскільки відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які судом ретельно досліджені, належно оцінені та детально викладені у вироку.
Так, вони у явках із повинною, під час допитів підозрюваними, а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і обвинуваченими, визнали наявність між ними попередньої змови на вчинення нападу на їх знайомого ОСОБА_12, який, як вони знали, завжди мав при собі значні суми грошей, із метою заволодіння ними. Для цього вони вивчили маршрут руху ОСОБА_12 на ринок м. Харцизька, де той займався обміном валюти, розпорядок його дня, озброїлись електрошокером щоб при необхідності подолати опір потерпілого, а 26 серпня 2007 року автомобілем “Мерседес” приблизно в 5 годин 30 хвилин приїхали до будинку 3 по провул. Николенка в м. Харцизьку, де мешкав ОСОБА_12 Коли останній вийшов із під’їзду і на їх пропозицію підвезти його до ринку сів на переднє сидіння автомобіля, ОСОБА_9 під час руху ввімкнув електрошокер та притулив до шиї ОСОБА_12 Останній став чинити опір, відчинив дверці, викинув барсетку та намагався вискочити із салону, але вони, застосовуючи насильство, утримали його. Зокрема, ОСОБА_7 завдав потерпілому удари кулаками по тулубу, а ОСОБА_9 електрошокером, використовуючи його вражаючі властивості, та здушував шию руками. В подальшому, як указували ОСОБА_9 та ОСОБА_7, останній затягнув на шиї потерпілого шнурок від спортивних штанів та задушив його, після чого ОСОБА_8 з кишені брюк потерпілого витяг пачку грошей, вийшов з автомобіля, щоб знайти барсетку ОСОБА_12, а вони за вказівкою ОСОБА_8 поїхали в Луганську область щоб знищити сліди злочинів. За одним із населених пунктів у балці, попередньо знявши з ОСОБА_12 прикраси із золота, наручний годинник та заволодівши мобільним телефоном, облили тіло бензином та підпалили. В подальшому ОСОБА_8 повідомив, що в пачці грошей було 46000 грн., які вони розділили між собою.
Аналогічні показання щодо суми коштів, якими вони заволоділи, давав і ОСОБА_8
Окрім того, як ОСОБА_9, так і ОСОБА_7, визнавали, що, плануючи з ОСОБА_8 злочин щодо ОСОБА_12, вони домовились убити його. Вбивство потерпілого відбулось у присутності ОСОБА_8
Оцінюючи свідчення в судовому засіданні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про непричетність до вбивства ОСОБА_12, а ОСОБА_9 про те, що він самостійно вчинив його вбивство з необережності, застосувавши електрошокер, що призвело до смерті потерпілого через хворобу серця, суд обґрунтовано в основу вироку поклав їх вищенаведені показання під час досудового слідства.
З таким висновком погоджується і колегія суддів Верховного Суду України, беручи до уваги наступне.
Судом ретельно перевірені доводи ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про обмову себе та один одного внаслідок застосування недозволених методів щодо спільного вчинення вбивства ОСОБА_12, і вони обґрунтовано визнані неспроможними.
Зокрема, ці доводи перевірялись прокурором як під час досудового слідства, так і за дорученням суду при розгляді справи, і за результатами перевірок в порушенні кримінальних справ щодо працівників Харцизького та Макіївського МВ ГУ МВС України в Донецькій області й працівників УБОЗ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що слідчі дії, під час яких засуджені визнавали винуватість, проводились з участю захисників, у тому числі обраних ними, що виключало можливість застосування слідчим незаконних методів. При допитах з’ясовувалось питання про добровільний характер їх свідчень, що вони підтверджували.
Допитані в судовому засіданні співробітники карного розшуку Харцизького МВ ГУ МВС України в Донецькій області свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які приймали явки з повинною у ОСОБА_7 та ОСОБА_8, заперечували примушування їх до зізнання у вчиненні вказаних злочинів.
Окрім того, як убачається з матеріалів справи, 27 серпня 2007 року дружина ОСОБА_12 – ОСОБА_10 звернулась до Харцизького МВ ГУ МВС України в Донецькій області із заявою про зникнення ОСОБА_12 26 серпня 2007 року і вказаним органом проводились розшукові заходи по встановленню його місця знаходження.
Кримінальна справа за фактом убивства ОСОБА_12 порушена 20 вересня 2007 року, після того як про його вбивство та обставини скоєння повідомили в явках із повинною ОСОБА_7 19 вересня, ОСОБА_8 20 вересня 2007 року.
Надалі ОСОБА_9 після його затримання на території Автономної Республіки Крим 3 жовтня 2007 року також звернувся з явкою з повинною, яку відібрали у нього співробітники УБОЗ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим.
Отже, органам дізнання до зізнання засуджених в явках з повинною не було відомо ні про вбивство ОСОБА_12, ні про його обставини, ні про місце знаходження останків.
Разом із тим, саме ОСОБА_7 19 вересня 2007 року показав місце в балці біля смт. Міусінськ Краснолучанського району Луганської області, де ним та ОСОБА_9 було спалено тіло потерпілого. При огляді вказаної ОСОБА_7 місцевості виявлені та вилучені кісткові останки та фрагменти оправи окулярів. В подальшому при додатковому огляді місця події 22 вересня 2007 року в цій же балці в купі будівельного сміття виявлено та вилучено фрагмент кістки нижньої щелепи людського черепа та людський череп із зубами з жовтого металу.
Згідно з висновком судової медико-криміналістичної експертизи скелетовані останки належать ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6.
При проведенні відтворення обстановки і обставин події 7 жовтня 2007 року ОСОБА_9 докладно пояснив про мотив та обставини вбивства ОСОБА_12 за попередньою змовою ним з ОСОБА_8 і ОСОБА_7 та показав місце, де він та ОСОБА_7 спалили труп потерпілого, яке співпадає з місцем, указаним ОСОБА_7 при огляді місця події.
Як указували допитані у судовому засіданні поняті при проведенні зазначених слідчих дій ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_9 самостійно та добровільно, без будь-якого стороннього впливу пояснили про обставини вчинення ними разом із ОСОБА_8 вбивства ОСОБА_12 та вказали місце знаходження його останків.
В цьому впевнився і суд, переглянувши у судовому засіданні відеозапис цих слідчих дій.
Про вільний вибір засудженими обраної ними позиції захисту свідчить і та обставина, що ОСОБА_8 у явці з повинною та при допиті підозрюваним, визнаючи участь у відкритому викраденні майна ОСОБА_12, заперечував змову з іншими засудженими про його вбивство та свою причетність до цього злочину і стверджував, що коли він залишав автомобіль, ОСОБА_12 був живий.
Разом із тим, при проведенні очної ставки з ОСОБА_8 ОСОБА_7 наполягав, що, розробляючи втрьох план нападу на ОСОБА_12, домовились позбавити його життя й під час убивства ОСОБА_8 був присутній в автомобілі. Труп ОСОБА_12 він та ОСОБА_9 вивезли та спалили саме за вказівкою ОСОБА_8
Окрім того, вищенаведені показання засуджених про обставини нападу на ОСОБА_12 та його вбивства підтверджуються іншими дослідженими судом доказами.
Зокрема, про наявність у засуджених змови вчинити вбивство ОСОБА_12 з корисливих мотивів указував під час досудового слідства свідок ОСОБА_19, якому також пропонували взяти участь у злочині, однак він відмовився.
Засуджені пояснювали, що після невдалої спроби використати електрошокер ОСОБА_12 свідомість не втратив, а став чинити опір, відкрив дверці зі свого боку, намагався вискочити з автомобіля й, коли автомобіль рухався по вул. Жовтневій у м. Харцизьку, викинув свою барсетку.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показав, що, знаходячись у своєму автомобілі 26 серпня 2007 року приблизно в 6 годин 40 хвилин на проїжджій частині вул. Жовтнева в м. Харцизьку, звернув увагу на автомобіль “Мерседес”, в якому відчинилась одна з дверцят із правого боку. Коли автомобіль проїхав, він побачив на дорозі барсетку. Оскільки іншого транспорту на вулиці не було, зрозумів, що барсетка випала з відкритих дверцят “Мерседесу”. Підійшовши до місця, де лежала барсетка, побачив біля неї розкидані гроші, які збирали два невідомі чоловіки. Відігнавши їх, він підібрав гроші, намагався наздогнати автомобіль “Мерседес”, але той зник. В подальшому 28 серпня 2007 року здав барсетку в Харцизький МВ ГУ МВС України в Донецькій області.
Допитаний під час досудового слідства свідок ОСОБА_21, показання якого досліджені судом у зв’язку з неможливістю його явки в судове засідання, також підтвердив, що в той же час, що і ОСОБА_20, бачив на проїжджій частині вул. Жовтневої барсетку, біля якої два чоловіки збирали грошові купюри.
Згідно з протоколом від 28 серпня 2007 року, який міститься в приєднаних до справи матеріалах розшуку ОСОБА_12, у ОСОБА_20 вилучена барсетка, в якій знаходились гривні, російські рублі та долари США, вироби із золота та інші речі, які, як надалі вказала потерпіла ОСОБА_10, належали її чоловікові.
Свідчення засуджених про застосування ними електрошокера, який належав ОСОБА_7, підтверджуються даними протоколу про затримання останнього 18 вересня 2007 року за вчинення адміністративного правопорушення, при якому у нього вилучено електрошокер.
Відповідно до висновку судово-цитологічної експертизи на електрошокері виявлені сліди крові, яка може належати потерпілому ОСОБА_12
Показання засуджених про те, що ОСОБА_7 під час розбійного нападу на потерпілого завдавав йому удари в область грудної клітки, а після вбивства ОСОБА_12 вони спалили його тіло, підтверджуються даними висновків судових медико-криміналістичних експертиз, згідно з якими при дослідженні кісткових останків трупа ОСОБА_12 виявлені переломи двох ребер справа, які є прижиттєвими та могли утворитись від дії тупого предмета, а також численні сліди дії високої температури.
Указуючи про реалізацію виробів із золота, які вони зняли з тіла ОСОБА_12, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 пояснювали, що хрестик, який був на ланцюжку, викинули, оскільки він не із дорогоцінного металу.
Такі показання засуджених узгоджуються із свідченнями ОСОБА_10, яка при подачі заяви про зникнення ОСОБА_12, описуючи вироби із золота, що були на ньому, вказала, що хрестик, який носив ОСОБА_12 на тілі, був біжутерією.
Показання ОСОБА_8 про те, що пачку грошових купюр номіналом 500, 200 та 100 грн., яку він витяг із кишені ОСОБА_12, було перетягнуто резинкою, відповідають аналогічним поясненням потерпілої ОСОБА_10, яка вперше заявила про це у судовому засіданні.
ОСОБА_8 також пояснював, що на кошти, які отримали від продажу виробів із золота, він придбав два телефони “Nokia”, один з яких у подальшому продав на ринку м. Харцизька.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 підтвердив, що приблизно 10 вересня 2007 року на ринку в м. Харцизьку, де він торгує телефонами, до нього підходили ОСОБА_9 та ОСОБА_8 Останній пропонував придбати у нього два телефони “Nokia”, але вони не зійшлись в ціні. В подальшому ОСОБА_8 говорив, що один телефон продав на ринку.
Отже, дані, викладені у явках із повинною, показаннях ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, в яких вони визнавали винуватість, містять обставини, які не могли бути відомі органам розслідування до їх затримання і в подальшому при їх перевірці підтвердились іншими наведеними у вироку доказами.
Зазначеним спростовуються доводи касаційних скарг про те, що внаслідок застосування до засуджених незаконних методів, вони змушені були під диктовку оперативних співробітників міліції написати явки з повинною, в яких обмовили себе та один одного.
Окремі неузгодженості в їх свідченнях, зокрема, щодо характеру дій кожного при застосуванні насильства до ОСОБА_12 під час розбійного нападу, місця, де ОСОБА_7 взяв шнурок, яким задушив потерпілого, та з якої кишені його брюк ОСОБА_8 дістав гроші, з урахуванням вищенаведених доказів не ставлять під сумнів участь всіх засуджених у вбивстві ОСОБА_12 при викладених у вироку обставинах, оскільки вони не мають суттєвого значення і пояснюються зосередженістю уваги кожного учасника діяння на певних обставинах.
Суд, проаналізувавши наведені докази, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що кожен із засуджених, змінивши показання, стверджуючи в судовому засіданні про непричетність до злочинів ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та про вбивство ОСОБА_9 ОСОБА_12 з необережності, мав на меті уникнути відповідальності за вчинення особливо тяжких злочинів.
Не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи доводи касаційних скарг щодо недопустимості ряду доказів у зв’язку з тим, що вони отримані з порушенням процесуального порядку.
Так, огляд 28 серпня 2007 року барсетки, доставленої в Харцизький МВ ГУ МВС України в Донецькій області ОСОБА_20, та вилучення у ОСОБА_7 електрошокера 18 вересня 2007 року, про що складені відповідні протоколи, проведені до порушення кримінальної справи. Тому посилання на те, що дані цих протоколів не можуть бути враховані як докази винуватості засуджених, оскільки їх складено не слідчими слідчої групи, яким доручено розслідування справи, неспроможні.
Відсутні підстави вважати недопустимими дані протоколів допитів ОСОБА_9 підозрюваним 4 жовтня, обвинуваченим 5 жовтня та відтворення обстановки і обставин події 7 жовтня 2007 року з участю захисника ОСОБА_13 через відсутність у матеріалах справи документа, який би підтверджував його повноваження.
Сам ОСОБА_9 не заперечував, що дана особа брала участь у проведенні вказаних слідчих дій як його захисник. Це ж підтвердив свідок ОСОБА_23 – понятий при проведенні вказаної слідчої дії.
У матеріалах справи міститься копія свідоцтва на право зайняття ОСОБА_13 адвокатською діяльністю. Постановою слідчого від 4 жовтня 2007 року ОСОБА_13 призначений захисником ОСОБА_9, проти якого останній заперечень не мав.
Обґрунтовано суд як на доказ, яким підтверджуються свідчення засуджених про вчинення ними вбивства ОСОБА_12, послався на дані протоколу додаткового огляду місця події від 22 вересня 2007 року, під час якого виявлено та вилучено фрагмент кістки нижньої щелепи людського черепа та людський череп із зубами з жовтого металу. З урахуванням того, що учасниками судового розгляду не оспорювався факт виявлення зазначених останків, огляд проведено з участю понятих, та обставина, що дана слідча дія виконана особою, яка не була включена до слідчої групи, не є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке ставить під сумнів допустимість даного доказу.
Як убачається з матеріалів справи, суд вживав заходів для виклику в судове засідання для допиту свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_21 Встановивши, що вони знаходились поза межами свого місця проживання, суд відповідно з вимогами ст. 306 КПК України визнав їх явку у судове засідання неможливою й правомірно дослідив їх показання під час досудового слідства.
Твердження в касаційних скаргах про те, що зазначених осіб не існує, є голослівними. Окрім того, з показань ОСОБА_8 вбачається, що він особисто знає ОСОБА_24
Безпідставним є твердження в касаційних скаргах про те, що судом належно не з’ясована причина смерті ОСОБА_12
Як убачається з вироку, суд установив, що його смерть настала від механічної асфіксії внаслідок затягування на його шиї шнурка ОСОБА_7
При цьому суд виходив із вищенаведених показань засуджених під час досудового слідства про те, що саме після цих дій ОСОБА_12 перестав подавати ознаки життя.
Та обставина, що судово-медичними даними достовірно не встановлена причина смерті ОСОБА_12, не спростовує таких висновків суду, оскільки відповідно до змісту експертиз визначити медичні показники щодо причини смерті потерпілого неможливо через практично повне скелетування кісткових останків. Одночасно експерти не виключили можливість настання смерті ОСОБА_12 внаслідок механічної асфіксії в результаті здавлювання шиї шнурком від спортивних штанів.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання захисту про призначення додаткової судово-медичної експертизи для встановлення можливої іншої причини смерті ОСОБА_12 і, зокрема, через зупинку серця внаслідок дії електрошокера.
З належним аргументуванням своїх висновків, дослідивши скелетовані кісткові останки, провівши ідентифікацію особи методом фотосуміщення зображення виявленого черепа і прижиттєвої фотографії голови ОСОБА_12, судова медико-криміналістична експертиза встановила, що виявлені на місці події скелетовані останки невідомої особи належать ОСОБА_12
Окрім того, потерпіла ОСОБА_10 вказала, що ОСОБА_12 мав зуби з жовтого металу. Також вона впізнала вилучені під час огляду місця події фрагменти оправи окулярів, як такі, що належали її чоловікові.
Отже, посилання в касаційних скаргах на відсутність достовірних даних про те, що зазначені кісткові останки належать саме ОСОБА_12, суперечать наведеним доказам.
Належно суд оцінив і показання свідків, які підтверджували показання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні про те, що на час події вони знаходились у себе вдома, визнавши їх такими, що не відповідають дійсності, оскільки вони спростовані сукупністю вищенаведених доказів.
Таким чином, перевіркою матеріалів справи не встановлено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які є підставою для скасування чи зміни вироку.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність винуватості засуджених у вчиненні зазначених злочинів та кваліфікацію їх дій за вказаними у вироку ознаками за ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Призначена винним міра покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
З огляду на викладене та, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційні скарги засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та захисника останнього ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Донецької області від 15 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 – без зміни.
Судді:
В.М.ВЕРЕЩАК О.Т.КУЗЬМЕНКО Б.М.ПОШВА
З оригіналом згідно
Суддя Верховного Суду України О.Т.Кузьменко