Справа № 22ц-24275/10 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія 26 (І) суддя Костенко В.В.
Суддя-доповідач – Зубакова В.П.
У Х В А Л А
Іменем України
27 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Неклеси В.І.
суддів: Зубакової В.П., Остапенко В.О.
при секретарі: Іванюк О.В.
за участю представника відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - Бершадської Людмили Станіславівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа – Державне підприємство РУ ім.Кірова, про перерахунок страхових виплат, стягнення заборгованості по страховим виплатам, -
В С Т А Н О В И Л А:
В березні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі - Фонд), про перерахунок страхових виплат, стягнення заборгованості по страховим виплатам.
В позові вказав, що він працював на шахті №1 Артема РУ ім.Кірова та 15 липня 1997 року отримав травму внаслідок нещасного випадку на виробництві.
За висновками МСЕК йому було встановлено втрату професійної працездатності з 1997р. 65 %, який змінився протягом часу до 60% з 03.12.1998 року.
Після встановлення втрати працездатності підприємством призначено позивачу страхові виплати у відшкодування шкоди.
Вважає, що підприємство неправильно визначило йому розмір відшкодування шкоди, що потягло виплату Фондом страхових сум у заниженому розмірі.
Доповнивши та уточнивши позовні вимоги під час розгляду справи, в останній редакції позовної заяви від 06.10.2009 року просив стягнути з відповідача недоплату по щомісячних платежах за період з 01.04.2001 року по 01.10.2009 року у розмірі 27 216,82 грн., та в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю щомісячно, починаючи з 01.10.2009 року по 1093,49 грн до зміни обставин, які тягнуть перерахунок виплат.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 серпня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Фонду на користь ОСОБА_4 недоплату по щомісячним страховим виплатам в сумі 21608 грн. 82 коп. за період з 28.03.2004 року по 01.10.2009 року, а також щомісячні страхові виплати в розмірі 1 093, 49 грн., починаючи з 01.10.2009 року, до виникнення обставин, які потребують перерахунку або припинення страхових виплат, в решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі Фонд ставить питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд, оскільки суд безпідставно притягнув Фонд до участі у справі в якості відповідача, а не третьої особи, не врахувавши того, що втрата професійної працездатності позивача настала до утворення Фонду й він не є правонаступником помилок підприємства, яке нараховувало страхові виплати позивачу.
Судом не враховані вимоги п.п.1, 4, 5, 6, 12.1, 16 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 28.05.1999р. № 137, вимоги п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 24.10.2003р. «Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» щодо випадків перерахунку страхових виплат, не враховано, що позивач пропустив строк звернення до суду.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач працював підземним горно-робочим очисного забою (ГРОЗ) 4 розряду 12 дільниці на шахті №1 Артема на РУ ім.Кірова в шкідливих умовах праці, де з ним 15 липня 1997 року стався нещасний випадок на виробництві і 24 листопада 1997 року його було звільнено за ст. 40 п.2 КЗпП як інваліда 2-ї групи.
Висновком МСЕК від 27.11.1997 року позивачу вперше встановлено 65% втрати професійної працездатності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, який змінився протягом часу до 60% з 03.12.1998 року.
Підприємством ДП РУ ім.Кірова наказом №1565 від 18.12.1997 року встановлено виплату відшкодування шкоди ОСОБА_4 в сумі 138,33 грн., виходячи з середнього заробітку по відповідній професії та з урахуванням коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що ДП РУ ім.Кірова неправильно визначило позивачу розмір відшкодування шкоди, що потягло виплату Фондом страхових сум у заниженому розмірі з утворенням заборгованості.
Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком.
Відповідно до п.28 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року в редакції зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 1100 від 03.10.1997 року, перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.Перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку в перерахунку на 100% втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника ( після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
Суд першої інстанції вірно провів розрахунок коригування розміру втраченого заробітку ОСОБА_4 із вказівкою на коефіцієнти підвищення тарифних ставок і зазначив вказаний розрахунок в рішенні, перевірив чи відбулося за кожним з таких коефіцієнтів фактичне підвищення тарифних ставок (окладів) на підприємстві з огляду на положення нормативно-правих актів, на підставі яких коефіцієнти були введені та визначені, та встановив, що розмір втраченого заробітку ОСОБА_4 станом на 01.04.2001 року повинен був становити 319, 47 грн., що не перевищує середнього заробітку за професією позивача- підземного ГРОЗ 4-го розряду (а.с. 216, 217), і саме з таким розміром особова справа позивача мала бути передана до відділення Фонду.
Колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції вимог ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-ХIV від 23.09.1999р. й вважає доводи відповідача в цій частині безпідставними, оскільки районний суд вірно застосував коефіцієнти зросту зарплати в галузях національної економіки, починаючи з 01.04.2001 року.
Доводи відповідача про неправильне застосування судом строків позовної давності при стягненні сум відшкодування шкоди не можуть бути прийняті до уваги, оскільки рішення постановлено з урахуванням роз’яснень, викладених в п.п. 1, 1-1, 1-2, 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року ( з подальшими змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», згідно з якими загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права (позовна давність), встановлюється тривалістю у три роки. У випадках, коли вимоги потерпілого стосуються перерахунку сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем (у тому числі й у разі неправильного обчислення суми щомісячних платежів) при задоволені позову, кошти стягуються за час, що не перевищує трьох років, які передували моменту звернення особи до суду.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залучення Фонду в якості відповідача по справі і стягнув суму заборгованості по щомісячним страховим виплатам з 28.03.2004 року, оскільки Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», набрав чинності з 01.04.2001 року.
Інші доводи Фонду, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
На думку колегії суддів, вирішуючи даний спір суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку й ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційна підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін, відповідно до ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 серпня 2010 року року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді:
Ў