Справа №22ц-24164/10 Головуючий в 1 інстанції - Тимошенко Т.І.
Категорія 26 ( 3 ) Доповідач – Митрофанова Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
«16» листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Соколан Н.О., Михайлів Л.В.
при секретарі: Бондаренко І.В.
Розгляд справи здійснювався згідно вимог ч.2 ст. 197 ЦПК України без фіксації судового засідання технічним засобом
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 липня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» (далі – ВАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що працюючи тривалий час на підприємствах відповідача отримав професійне захворювання.
Рішенням ЛЕК Українського НДІ промислової медицини від 06.10.2009р. йому було встановлено професійне захворювання – ХОЗЛ, пиловий бронхіт, емфіземе легенів.
Висновком МСЕК від 1994 року первинно було встановлено 15% втрати працездатності у зв’язку із травмуванням, а висновком МСЕК від 12.04.2006 року йому було встановлено 30% втрати професійної працездатності, з яких 15% - по трудовому каліцтву і 15% по ХОЗЛ. Пр
Посилаючись на ці обставини просив стягнути з ВАТ «Суха Балка» 125000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 липня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто у відшкодування моральної шкоди з ВАТ «Суха Балка» 40000грн.
В апеляційній скарзі ВАТ «Суха Балка» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог оскільки рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, суд безпідставно послався на положення ст. 1167 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України, оскільки правовідносини між сторонами регулюються спеціальним законом – Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», судом не встановлено, що належним відповідачем по справі є Відділення Фонду, на який з 01.04.2001 року покладений обов’язок відшкодування потерпілим шкоди, а не ВАТ «Суха Балка», судом не встановлений факт вини підприємства у виникненні захворювання у позивача, не встановлено факт заподіяння позивачу моральної шкоди, розмір відшкодування моральної шкоди необґрунтований.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Суха Балка» підлягає - частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1973р. працював на ВАТ «Суха Балка» і в 2006 році звільнився у зв’язку з виходом на пенсію.
Актом розслідування професійного захворювання №22 від 03.04.2006 року, затвердженого головним Державним санітарним лікарем Жовтневого району м. Кривого Рогу встановлена причина професійного захворювання – робота на протязі 28 років 10 місяців в умовах підвищеної запиленості, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Висновком МСЕК від 12.04.2006р. первинно ОСОБА_1 встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 15% по ХОЗЛ.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманими нею на виробництві професійними захворюваннями моральної шкоди відповідачем, з вини, якого її й заподіяно.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди у зв’язку з отриманим нею професійним захворюванням.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту №22 розслідування професійного захворювання від 03.04.2006 року (а.с. 18-20) причиною професійних захворювань ОСОБА_1 є робота на протязі 28 років 10 місяців в умовах підвищеної запиленості, що перевищувала ГДК, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, якими передбачено обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Виходячи з викладеного, доводи відповідача про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, передбачено, що відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я припинено з 01 січня 2008 року незалежно від часу настання страхового випадку.
Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), зазначив, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Як зазначалося вище, вперше стійку втрату професійної працездатності у зв’язку із отримання ним професійного захворювання позивачу було встановлено 12.04.2006 року, що підтверджується висновком МСЕК (а.с. 35), отже саме з цього часу у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди.
Також спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач постійно лікується, не може вести повноцінний спосіб життя, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є завищеним.
Суд першої інстанції при постановленні рішення не врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь впливу шкідливих факторів на позивача.
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманих позивачем захворювань, і пов'язані з ними фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 40000 грн. до 30000 грн.
Колегія суддів погоджується з доводами в апеляційній скарзі щодо посилання судом першої інстанції на норми ст. 1167 ЦК України і вважає, що посилання на ст. 1167 ЦК України підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення, оскільки її положення стосуються відшкодування моральної шкоди по не договірним зобов’язанням, в той час як спірні правовідносини виникли із трудових правовідносин, вирішення яких регулюється ст. 237-1 КЗпП України.
За таких обставин, рішення суду необхідно змінити відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України та виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на положення ст. 1167 ЦК України.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 липня 2010 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_1 з 40000 грн. до 30000грн. (тридцяти тисяч грн.).
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на статтю 1167 Цивільного кодексу України.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: