Справа № 22ц-23775\10 Головуючий в 1 інстанції Дурасова Ю.В.
Категорія № 40 \1\ Доповідач – Митрофанова Л.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого – судді Митрофанової Л.В.
суддів: - Соколан Н.О., Карнаух В.В.
при секретарі – Бондаренко І.В.
за участю: позивача ОСОБА_3, відповідачів: представників відділу освіти виконкому Саксагансьої районної у місті ради – Федоренко Тетяни Анатоліївни, Коммунального дошкільного навчального закладу №300 загального розвитку –Повалій Олени Василівни, ОСОБА_6.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03 червня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до Відділу освіти виконкому Саксаганської районної у місті ради м. Кривого Рогу, Коммунального дошкільного навчального закладу №300 загального розвитку про визнання наказу та запису у трудовій книжці недійсними, видачу дублікату трудової книжки, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_3 звернулась до суду з вищевказаним позовом посилаючись на ті обставини, що згідно наказу №19-К від 09.12.2009 року її звільнено з посади вихователя, оскільки вона неналежними чином виконувала свої обов*язки. Позивач вважає наказ про її звільнення недійсним, так як звільнення працівника за п.3 ст.40 КЗпП України допускається лише за наявності вини. Крім того, при обранні виду стягнення відповідачем не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, шкоду, обставини і попередню роботу працівника.
Тому, позивач вважаючи звільнення незаконним, та просила суд визнати наказ про її звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України недійсним, зобов*язати відповідача внести запис до її трудової книжки з вказівкою про визнання недійсним запису №80 від 09.12.2009 року про звільнення її з роботи, видати дублікат трудової книжки без внесення до неї запису та поновити її на роботі на посаді вихователя цього закладу. Стягнути з відповідачів на її користь майнову шкоду в сумі 746,30 грн., маральну шкоду в сумі 16999 грн.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03 червня 2010 року в позові ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та просить справу направити на новий розгляд з тих підстав, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не з*ясував обставин які стали підставою для її звільнення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає за наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України передбачено звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов*язків, покладених на нього трудовим договором чи правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працювала на посаді вихователя з 2004 року у Комунальному дошкільному навчальному закладі №300 загального розвитку. З 09.11.2009 року після закінчення відпустки по догляду за дитиною до трьох років, стала до роботи та звільнена згідно наказу №19-К від 09.12.2009 року за п.3 ст.40 КЗпП України. Підставою для звільнення позивача були ті обставини, що вона двічі грубо порушила вимоги посадової Інструкції вихователя, правила внутрішнього розпорядку закладу, Інструкції з організації охорони життя і здоров*я дітей у дошкільних навчальних закладах. Зокрема, 02.12.2009 року з вини вихователя ОСОБА_3 двохрічна дитина, ОСОБА_7, без верхнього одягу вийшов на вулицю та був відсутнім у групі, чого вихователь ОСОБА_3 навіть не помітила. Вищевказане грубе порушення вихователем ОСОБА_3 Посадової інструкції вихователя та Інструкції з організації охорони життя і здоров*я дітей у дошкільних навчальних закладах несе пряму загрозу життю та здоров*ю дітей, тому наказом №18-К від 04.12.2009 року на ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
04.12.2009 року о 10 год45 хв. з вини вихователя ОСОБА_3 стався нещасний випадок з дитиною, ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_1, який позивачка приховала та дитині першої медичної допомоги не надала. Оскільки, вихователь ОСОБА_3 своєю безвідповідальністю несла реальну загрозу життю, здоров*ю дітей та її дії носили систематичний характер наказом №19-К від 09.12.2009 року позивач була звільнена з роботи за п.3 ст.40 КЗпП України.
Відповідно до вимог ст..150 КЗпП України дисциплінарне стягнення у вигляді догани згідно наказу №18-К від 04.12.2009 року не зняте з позивача, не скасоване, не визнане недійсним та позивачкою не оскаржене. Тому, у відповідача при вирішенні питання про дисциплінарне стягнення за наступний проступок були законні підстави застосувати таке дисциплінарне стягнення як звільнення з посади вихователя.
Отже, на думку колегії суддів, відмовляючи ОСОБА_3 в позові суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при звільнені позивача за п.3 ст.40 КЗпП України, відповідач дотримався вимог трудового законодавства.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд при вирішенні спору прийняв до уваги роз*яснення дані у п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” \із змінами та доповненнями \ та ухвалюючи рішення суд першої інстанції з*ясував, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.3 ст.40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст.147-1,148,149 КЗПП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Тому, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи в апеляційній скарзі ОСОБА_3 стосовно того, що суд при ухваленні рішення не перевірив обставин які стали підставою для її звільнення та її вини у випадках, які сталися з дітьми, не обґрунтовані та спростовуються матеріалами справи та висновками суду першої інстанції.
Оскільки, як убачається з матеріалів справи для вирішення ситуації стосовно випадку, який стався 04.12.2009 року з дитиною ОСОБА_7, адміністрацією було видано наказ №63 від 04.12.2009 року про створення комісії для проведення службового розслідування, в ході якого було встановлено, що позивачка ОСОБА_3 своїми діями грубо порушила п.п.3.1,3.9,3.11,5.3,7.3 Посадової інструкції вихователя та Інструкцію з організації охорони життя і здоров*я дітей у дошкільних навчальних закладах. За нещасним випадком з дитиною ОСОБА_8, відповідачем теж була створена комісія для службового розслідування та складено акт за формою Н-1, де встановлено порушення вихователем ОСОБА_3 п.п.1,13,14,15,16 Розділу 2 Інструкцію з організації охорони життя і здоров*я дітей у дошкільних навчальних закладах та п.п.3.1,3.11 розділ 3, п.5.3,5.6 розділ 5 Посадової інструкції вихователя ДНЗ №10.1 а.с.22-44,49,-51, 80-81\. Як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_3 не довела, що у випадках, які сталися з дітьми відсутня її вина та відсутність порушення нею, як вихователем своїх обов*язків.
Посилання ОСОБА_3 в скарзі, що вона не отримала копію наказу про накладення на неї дисциплінарного стягнення спростовується матеріалами справи та вимогами позовної заяви.
Як убачається з матеріалів справи позивачка у присутності працівників Комунального дошкільного навчального закладу №300 загального розвитку, була ознайомлена з наказами №18 –К від 04.12.2009 року та наказом №19-К від09.12.2009 року, однак від підпису про ознайомлення з наказами відмовилась \а.с.37,53\, що підтвердили своїми підписами працівники установи, в якій працювала позивач. Інших обставин позивач не довела.
Щодо посилання в скарзі ОСОБА_3 про порушення судом процесуального права, так як суд не відклав справу із-за неявки її адвоката, то в суді апеляційної інстанції позивач спростувала такі доводи, оскільки вона не бажала його участі у справі як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції.
Крім того, посилання ОСОБА_3, що суд при вирішенні справи не взяв до уваги тих обставин, що вона має на утриманні хвору малолітню дитину, спростовується висновками суду першої інстанції.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції з*ясував у відповідача чи брав він до уваги при звільненні позивача її попередню роботу, сімейні та інші обставини та дійшов висновку, що при звільненні ОСОБА_3 відповідачем дотримано вимог трудового законодавства.
В суді апеляційної інстанції встановлено, що відповідач при звільненні позивачки прийняв до уваги ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Однак, зважаючи на те, що за другим проступком з дитиною стався нещасний випадок та зухвале відношення ОСОБА_3 до випадків, які сталися з дітьми і безвідповідальне ставлення вихователя ОСОБА_3 до своїх обов*язків, що несе реальну загрозу життю та здоров*ю дітей, адміністрація прийняла відповідне рішення щодо її звільнення.
За таких обставин колегія суддів, вважає, що судом по справі ухвалено законне та вмотивоване рішення, а доводи скарги є безпідставними та спростовуються висновками суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: