Справа № 22ц-23578/10р. Головуючий у 1-й інстанції
Категорія - 45 ( Й ) Коваленко Н.В.
Доповідач – Неклеса В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 р. листопада «17» колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі : головуючого судді: Неклеси В.І.
суддів: Зубакової В.П., Остапенко В.О.
при секретері: Чубіній А.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про усунення порушень права корстування земельною ділянкою, відновлення меж земельної ділянки.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
Позивач – ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_7;
Представник відповідачів – ОСОБА_8.
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2009 року ОСОБА_3 звернувся з зазначеним позовом до відповідачів і просив визнати незаконними та скасувати рішення сесій Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 30.07.2004 року № 496, та від 02.10.2006 року № 191, визнати недійсним державний акт НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку від 24.05.2007 року на ім’я ОСОБА_4 та зобов’язати Лозуватську сільську раду, Криворізького району , Дніпропетровської області відновити межі його земельної ділянки за адресою с. Марянівка, Криворізького району, Дніпропетровської області по вул.. Набережній, 22.
У липні 2009 року позивач доповнив позовну заяву зазначивши відповідачем ОСОБА_5 і просив додатково визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.02.2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, недійсним та визнати недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_9
Рішенням суду в задоволені позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог з тих підстав, що суд не задовольнив його клопотання про залучення до розгляду справи в якості третьої особи Управління з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області Державного комітету України по земельних ресурсах, не витребував доказів з Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру».
Крім того, суд не взяв до уваги пояснення свідків ОСОБА_10, і ОСОБА_11, не вірно дійшов висновку, що у нього не виникло права оспорювати рішення сесії Лозуватської сільської ради про вилучення у нього земельної ділянки.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Суд вірно встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і обґрунтовано, відповідно до норм матеріального та процесуального закону відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог.
Висновок суду про те, що позивач не надав суду доказів про оформлення ним у встановленому порядку права користування або права власності на земельну ділянку, якою він став користуватись після оформлення права власності на житловий будинок в порядку спадкування після смерті матері, підтверджується встановленими обставинами та матеріалами справи.
Відповідно до ст.. 120 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин – грудень 2002 року), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частку може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди.
Таким чином, зазначена норма закріплювала самостійні правові режими права власності на земельну ділянку та права власності на розташовані на цій земельній ділянці об’єкти нерухомості, згідно з якими перехід права власності на будівлю та споруду до набувача нерухомого майна не тягне за собою безумовного ( автоматичного) переходу права власності на земельну ділянку на якій вони розташовані.
Згідно ст.. 125 ЗК України, в редакції яка діяла на момент виникнення у позивача права власності на будинок, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.
Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд, виходячи з положень ч.2 ст. 152 ЗК України, правильно визнав, що позивач не набув права користування чи права власності на земельну ділянку у встановленому порядку і не набув права вимагати усунення будь-яких порушень у користуванні земельною ділянкою, якою він став користуватись після смерті матері.
Доводи у апеляційній скарзі про те, що суд не вірно дав оцінку встановленим обставинам, не взяв до уваги показання свідків, спростовуються висновками суду та матеріалами справи.
Інші доводи в апеляційній скарзі не можуть бути підставами для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Криворізького районного суду районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Складання повного рішення відкладено до 23.11.2010 року
Головуючий суддя /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя - доповідач Неклеса В.І.