Справа 22ц-23342/2010 Головуючий в 1 інстанції Костенко В.В.
Категорія 44 (IV) Доповідач Неклеса В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року листопада 24 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого судді: Неклеси В.І.,
суддів: Зубакової В.П., Остапенко В.О.
при секретарі: Чубіній А.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області в особі відділу паспортної реєстрації та міграції роботи Дзержинського РВ КМУ ГУМВС України про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
позивачка - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їхній представник ОСОБА_5;
відповідач – ОСОБА_1.
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2009 року ОСОБА_3 та її син від першого шлюбу ОСОБА_4 звернулись з позовом до ОСОБА_1, третя особа Відділ паспортної реєстрації та міграційної роботи Дзержинського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області і просили визнати ОСОБА_1 втратившим право користування АДРЕСА_1 у зв’язку з відсутністю в квартирі понад шість місяців та зобов’язати третю особу зняти ОСОБА_6 з реєстраційного обліку за цією адресою.
У січні 2010 року позовні вимоги позивачі доповнили і просили визнати ОСОБА_1 втратившим право користування квартирою у зв’язку з відсутністю його у квартирі понад шість місяців без поважних причин.
У липні 2009 року відповідач подав зустрічну позовну заяву і просив суд зобов’язати позивачів не перешкоджати йому у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселити його в квартиру.
Рішенням суду позов задоволено. Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою 98 будинку2 по вулиці ХХІІ партз’їзду в місті Кривому Розі і зобов’язано третю особу Відділ паспортної реєстрації та міграційної роботи Дзержинського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 витрати на сплату судового збору в розмірі 8 грн. 50 копійок та на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 копійок. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог і задовольнити зустрічні позовні вимоги з тих підстав, що суд не взяв до уваги правове положення відповідача, який є наймачем спірної квартири, а позивачі є членами його сім’ї, які не можуть звертатись з позовом про визнання наймача втративши право користування квартирою. Крім того суд не вірно оцінив показання свідка ОСОБА_7 та не взяв до уваги, що позивачка ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_1 не ділили спільне майно, що між ними виникли ненормальні стосунки, що відповідач намагався найти варіанти поділу квартири та не міг користуватись квартирою у зв’язку з відсутністю ключів від дверей квартири.
Перевіривши рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач, або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 і відповідач знаходились у зареєстрованому шлюбі, проживали однією сім’єю і з ними проживав син позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4
На підставі ордеру на жиле приміщення від 01.02.2001 року виданого на ім’я відповідача, відповідач разом з позивачами по справі, які були членами його сім’ї, вселилися у трикімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1.
У 2005 році між позивачкою ОСОБА_3 та відповідачем шлюбні відносини були припинені і відповідач з травня 2006 року не став проживати у спірній не приватизованій квартирі та приймати участь у сплаті комунальних послуг. У підтвердження факту непроживання відповідача у квартирі з 2005 року було складено акт від 17.03.2009 року майстром дільниці № 4/1 КЖП № 9 м. Кривого рогу на підставі свідчень мешканки кв. 99 цього будинку ОСОБА_8 та мешканки кВ.НОМЕР_1 цього будинку ОСОБА_9.
На підставі цих обставин, пояснень свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, які не підтвердили зазначений акт про факт не проживання відповідача у квартирі з 2005 року і пояснили, що вони його не бачили за місцем проживання з травня 2006 року, та пояснень свідка ОСОБА_10, яка заявила, що наприкінці 2007 року була в гостях у позивачки, але відповідача у квартирі не бачила, суд дійшов висновку про те, що відповідач не проживає в спірній квартирі з травня 2006 року, без поважних причин.
Виходячи із встановлених судом обставин, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає встановленим обставинам та матеріалами справи.
Як на докази не проживання відповідача у спірній квартирі з травня 2006 року суд послався на акт, який був складений 17.03.2009 року майстром дільниці № 4/1 КЖП № 9 м. Кривого рогу на підставі свідчень ОСОБА_8, ОСОБА_9 про не проживання відповідача у спірній квартирі з 2005 року та на їх показання у судовому засіданні про не проживання відповідача у спірній квартирі з травня 2006 року, та на показання свідка ОСОБА_10 про не проживання відповідача у спірній квартирі з кінця 2007 року.
Зазначені обставини свідчать, що судом фактично не встановлено час з якого відповідач не проживає у спірній квартирі, а висновок суду про не проживання відповідача з травня 2006 року протирічить акту від 17.03.2009 року, показанням свідка ОСОБА_10 та поясненням відповідача про те, що з грудня 2007 року між ним та позивачкою ОСОБА_3 після розірвання шлюбу у листопаді 2007 року склалися ненормальні стосунки і з метою уникнути скандалів не проживав у квартирі, став займатися питанням про її розмін.
Факт звернення відповідача з питанням про розмін спірної квартири підтверджувала свідок ОСОБА_7 - працівник ріелторської контори, але суд не взяв її свідчення до уваги, оскільки вона не надала письмових доказів у підтвердження своїх пояснень.
У суді першої інстанції свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 підтверджували, що відповідач займався у 2007 році питанням розміну своєї квартири у зв’язку з сімейними обставинами, але суд оцінив їх показання тільки в частині, що вони не підтверджували факту перешкоджання позивачами користуватись відповідачу спірною квартирою.
Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач не користувався спірною квартирою у зв’язку з розірванням шлюбу, виникненням поганих стосунків з позивачкою та з метою уникнути скандалів.
Намагання відповідача вирішити питання про розмін спірної квартири, що підтверджується показаннями свідків, та передача ним грошей у сумі 2 909 грн. позивачці ОСОБА_3 у рахунок відшкодування витрат сплачених нею за комунальні послуги, свідчать про те, що відповідач не проживав у спірній квартирі у зв’язку з припиненням шлюбу з ОСОБА_3 та виникненням ненормальних стосунків з нею, які на думку колегії суддів є поважними причинами.
Зазначені обставини дають підстави колегії суддів визнати, що суд при вирішенні питання про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не дослідив всі обставини по справі, дав неналежну оцінку доказам по справі і помилково дійшов висновку про визнання відповідача втративши право користування спірною квартирою, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з тих підстав, що відповідач не користувався спірною квартирою більше шести місяців з поважних причин.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог відповідає встановленим обставинам, матеріалам справи та вимогам закону.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що він не міг користуватися спірною квартирою у зв’язку із заміною замків, спростовується встановленими обставинами та висновками суду.
Таким чином колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні їх позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст.309, 313, 316 ЦПК України колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 травня 2010 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і про стягнення судових витрат з відповідача скасувати і ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Криворізьке міське управління ГУМВС України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та про покладання зобов’язання на відділ паспортної реєстрації та міграційної роботи Дзержинського районного відділу Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 – відмовити.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до касаційної інстанції потягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач: В.І.Неклеса.