Справа № 22ц-23333/2010 Головуючий в суді першої
Категорія № 26 (1) інстанції – Грищенко Н.М.
Доповідач – Савіна Г.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2010 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Євтодій К.С.,
за участю – представника відповідача Бершадської Людмили Станіславівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 01 липня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі – Відділення Фонду) та просила стягнути з відповідача на її користь 173000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності у зв’язку із професійним захворюванням.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 01 липня 2010 року позов задоволено частково, на користь позивача стягнуто 27 000 грн. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду та відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд необґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про направлення позивача на МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди, безпідставно залучив його до участі у справі в якості відповідача та не врахував, що на 2006-2007 роки зупинено відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку. Крім того, судом при ухваленні рішення не взято до уваги, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, оскільки довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності є тільки підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди – частини втраченого заробітку, і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Також, стягуючи на користь позивача моральну шкоду, суд не застосував тримісячний термін позовної давності, передбачений ст. 233 КЗпП України.
В своїх запереченнях представник позивача ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 в період з 1972 року по 2003 року працювала електромонтером, електрослюсарем, маляром, підсобним робітником у Відкритому акціонерного товаристві «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».
Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини ОСОБА_3 встановлено професійне захворювання: радикулопатія шийна і попереково-крижова з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим синдромом.
Згідно до п. п. 15,17 Акту № 15 розслідування професійного захворювання від 16 січня 2003 року причиною професійного захворювання стала багаторічна праця в умовах виконання робіт, пов’язаних з фізичним навантаженням на верхні кінцівки, нахилами тулуба та підйомом вантажу. Винним у професійному захворюванні позивача визнано керівництво фабрики огрудкування ВАТ «Центрального гірничо-збагачувального комбінату» під час праці на ній ОСОБА_3, яке порушило ст. 153 КЗпП України.
Висновком МСЕК від 25 лютого 2003 року позивачу первинно встановлено 40 % втрати професійної працездатності, при наступному переогляді висновком МСЕК від 16 лютого 2004 року рівень втрати професійної працездатності не змінився.
При огляді у МСЕК 28 лютого 2006 року ОСОБА_3 встановлено 40 % втрати професійної працездатності та визнано її інвалідом третьої групи безстроково.
Позивачу протипоказано фізичне навантаження.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст.21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели до втрати працездатності», яка передбачає відшкодування Відділенням Фонду моральної шкоди за наявності факту його спричинення.
Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_3 у зв'язку з її професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими позивачем доказами.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп2004р. відповідно до якого, громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Тому доводи апеляційної скарги стосовно відсутності висновку МСЕК щодо наявності моральної шкоди є безпідставними.
Доводи відповідача про те, що судом не враховані положення ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», згідно якого з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди) підпункту «е» пункту 2 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві
та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності», є безпідставними, оскільки позивачу втрата професійної працездатності вперше встановлена висновком МСЕК у 2003 році, тобто правовідносини сторін виникли за чинності зазначених норм цього Закону.
У зазначеному Законі строки позовної давності на звернення потерпілого із заявою про відшкодування моральної шкоди не передбачені, тому доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з такими вимогами, не ґрунтуються на законі.
Крім того, відповідно до п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
При визначенні розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів, судом було враховано роз’яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілої, який суттєво погіршується, істотних вимушених змін у її життєвих стосунках, конкретні обставини справи.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 01 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева