Справа-22ц-23306\10 Головуючий у першій інстанції-Леонідова О.В.
Категорія- 42\1\ Доповідач-Митрофанова Л.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – Митрофанової Л.В.
суддів: Соколан Н.О., Михайлів Л.В.
при секретарі: Чубіній А.В.
за участю: позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про виселення, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про затвердження договору оренди,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про виселення, який змінювала, посилаючись на ті обставини, що між нею та ОСОБА_4 була домовленість щодо тимчасового його проживання в будинку АДРЕСА_1, який належить їй на праві власності. Оскільки, відповідач недобросовісно ставиться до її домоволодіння, провів руйнування та перебудову, просила суд задовольнити її позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_4 подав до суду зустрічний позов та послався, що у 2005 році між ним та ОСОБА_2 при його заселенні в спірний будинок, була домовленість про купівлю-продаж будинку, оскільки він виплатив ОСОБА_2 15 000 грн. Позивач від частини позову відмовився та просив суд затвердити договір оренди вищевказаного домоволодіння.
Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено. Суд вирішив усунути перешкоди в користування домоволодінням АДРЕСА_1 ОСОБА_2 шляхом виселення ОСОБА_4 з будинку без надання іншого житла. Відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог щодо затвердження договору оренди спірного домоволодіння.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, оскільки суд при ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не надав належної оцінки тим обставинам, що між сторонам був укладений договір купівлі-продажу будинку.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач згідно вимог ст.391 ЦК України порушує права власника.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_4 вселився в 2005 році в будинок, який належить ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , тимчасово до моменту узгодження і оформлення договору купівлі-продажу чи оренди, чого не відбулось і надалі. Крім того, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не досягнуто домовленості щодо користування спірним будинком, відповідач не є членом сім*ї власника, згідно паспортних даних зареєстрований в іншому домоволодінні АДРЕСА_2.
На думку колегії суддів, суд дійшов правильного висновку, що у відповідача відсутні правові підстави подальшого проживання у спірному домоволодінні.
Так як, відповідач не бажає звільнити будинок, власник відповідно до ст.391 ЦК України правомірно вимагає усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом виселення відповідача ОСОБА_4 зі спірного будинку без надання іншого житла.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про затвердження договору оренди спірного домоволодіння суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що згідно ст..16,627,810 ЦК України, які гарантують свободу договору та сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог матеріального права, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Наведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_4 про те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не звернув уваги на ті обставини, що між ним та ОСОБА_2 була усна домовленість щодо договору купівлі-продажу спірного домоволодіння та до укладання такого договору він користувався будинком на праві оренди, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_4 звертався до суду з позовом про визнання попереднього договору купівлі-продажу спірного домоволодіння дійсним та визнання права власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_2 Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 23.12.2008 року ОСОБА_4 було відмовлено в задоволенні вищевказаного позову \а.с.144-147\. Тому, посилання ОСОБА_4 в скарзі, що суд не дав правової оцінки щодо домовленості сторін про договір купівлі-продажу спірного домоволодіння та отримання ОСОБА_2 частини вартості за домоволодіння, спростовується вищевказаними обставинами.
Також, є безпідставним посилання ОСОБА_4 в скарзі, що він проживав у будинку на підставі договору оренди, який суд зобов*язаний був затвердити. Оскільки, матеріальне право гарантує свободу договору та сторони є вільними в укладенні договору.
В іншій частині рішення суду не оскаржено.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст.303, 307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: