Справа-22ц-23007\10 Головуючий у першій інстанції - Валуєва В.Г.
Категорія- 41\1\ Доповідач-Митрофанова Л.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді- Митрофанової Л.В.
суддів: Михайлів Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: позивача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, представника Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційна організація №8 – Вязанкіна Олександра Олександровича.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради м. Кривого Рогу на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18 червня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, Виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради м. Кривого Рогу, третя особа Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційна організація №8 про визнання членом сім*ї наймача та визнання права користування житловим приміщенням,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом ОСОБА_6, Виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради м. Кривого Рогу, третя особа Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційна організація №8 про визнання членом сім*ї наймача та визнання права користування житловим приміщенням, який змінювала та уточнювала. В обґрунтування позову вказала, що відповідач ОСОБА_6 є її батьком. Рішенням Дзержинської районної ради народних депутатів м. Кривого Рогу за №48 від 11.03.1994 року ОСОБА_6 було визнано відповідальним квартиронаймачем спірної трикімнатної квартири АДРЕСА_1.
24.10.1994 року її мати та відповідач шлюб розірвали і вона як малолітня дитина стала проживати з матір*ю в іншій квартирі. Однак, з 1994 року відповідач теж не проживає у спірній квартирі та з 2004 вона вселилась у спірну квартиру,стала проживати в ній, сплачувати борги за комунальні послуги. Тому просила суд визнати її членом сім*ї ОСОБА_6, який є відповідальним наймачем квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею право користування житловою площею у вищевказаній спірній квартирі.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18.06.2010 року позов ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі. Суд визнав її членом сім*ї наймача ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 та визнав за нею право користування житловим приміщенням у вищевказаній квартирі.
В апеляційній скарзі Виконавчий комітет Дзержинської районної у місті ради м. Кривого Рогу просить рішення суду скасувати і ухвалите нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3, оскільки рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Зокрема, суд безпідставно дійшов висновку щодо збереження права за ОСОБА_3 на спірне житлове приміщення за час проживання її з матір*ю та не звернув уваги, що ОСОБА_6 не надав згоди на вселення ОСОБА_3 до спірної квартири.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено в суді першої інстанції позивач є дочкою відповідача ОСОБА_6 \а.с.4\. З виписки з протоколу №9 від 01.03.1990 року засідання громадської комісії виконкому Дзержинської районної ради народних депутатів з житлових питань вбачається, що жила площа за адресою АДРЕСА_1 надавалася відповідачу ОСОБА_6 для його сім*ї у складі 3-х чоловік, у зв*язку зі смертю відповідального квартиронаймача \а.с.5\. Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 18.03.2004 року шлюб між батьками позивачки розірвано \а.с.6\. Оскільки, на момент розірвання шлюбу позивач була малолітньої, батьки визначили її місце проживання з матір*ю, вона стала проживати за іншою адресою.
У 2004 році позивач у віці 17 років вселилась у спірну квартиру до батька та стала проживати в ній, сплачувати поточні платежі за квартиру та борги за комунальні послуги.
На думку колегії суддів, при вирішенні спору суд першої інстанції правильно керувався вимогами 64,65 ЖК України та дійшов висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню, так як відповідно до ч.1 ст.65 ЖК України на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей, згоди інших осіб не потрібно. Крім того, згідно ч.2 ст.29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Тому, позивач скористалася своїм правом вселення в квартиру до батька, як член його сім*ї, оскільки будучи малолітньою не могла сама визначити своє місце проживання та проживала разом із матір*ю у родичів. Відповідно, після вселення в спірну квартиру позивач взяла на себе обов*язки відповідального квартиронаймача.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позивач згідно ст..ст.64,65 ЖК України вселилась у жиле приміщення як член сім*ї квартиронаймача та набула таких прав і обов*язків як квартиронаймач та право на користування житловою площею у квартирі.
Отже, суд першої інстанції розглядаючи справу в досить повному обсязі встановив права і обов*язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм правову оцінку, ухвалив рішення яке відповідає вимогам закону.
Доводи Виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради м. Кривого Рогу в апеляційній скарзі про те, що суд дійшов помилкового висновку щодо збереження права за ОСОБА_3 на спірне житлове приміщення за час проживання її з матір*ю та суд не звернув уваги, що ОСОБА_6 не надав згоди на вселення ОСОБА_3 до спірної квартири є безпідставними та спростовуються висновками суду першої інстанції.
Судом першої інстанції згідно ст..ст.64,65 ЖК України встановлена та обставина, що позивач набувши право на вільне обирання місця проживання, будучи неповнолітньою вселилась у квартиру батька. Посилання відповідача, що ОСОБА_6 не надав згоди на вселення ОСОБА_3 до квартири спростовуються умовами ч.1 ст.65 ЖК України, оскільки квартиронаймач має право вселити у квартиру своїх дітей та згода на їх вселення потрібна лише інших членів сім*ї квартиронаймача. Зокрема, на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей, згоди інших осіб не потрібно. Як убачається з матеріалів справи у 2008 році, ставши повнолітньою, позивач уклала договір про сплату заборгованості за комунальні послуги \а.с.14\, що відповідає умовам ст..64 ЖК України.
Посилання в скарзі, що суд не взяв до уваги, що позивачка проживала з матір*ю в іншому місці, і в цьому випадку місце проживання її матері стало і її місцем постійного проживання є безпідставним та не спростовує висновків суду.
Оскільки, позивач будучи малолітньою, після розлучення батьків за їх визначенням, стала проживати з матір*ю. Тільки з чотирнадцяти років у неповнолітньої ОСОБА_3 виникло право обрати собі місце проживання.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції по справі ухвалено законне та вмотивоване рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та спростовуються висновками суду.
Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради м. Кривого Рогу - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: