Справа №22ц-22999/10 Головуючий в 1 інстанції – Дурасова Ю.В.
Категорія 24 ( 1) Доповідач – Митрофанова Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
«26» жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Михайлів Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: позивачів – ОСОБА_1, ОСОБА_2
третьої особи - Петраш Оксани Анатоліївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №35», мешканці під’їзду АДРЕСА_1 в м. Кривому Розі, що є замовниками встановлення дверей та домофону, про визнання договору недійсним, усунення перешкод користування власністю та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися із позовом до відповідача - суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, усунення перешкод користування власністю та відшкодування моральної шкоди і в позов зазначили, що в квітні 2009 року співробітниками ФОП ОСОБА_4 було проведено опитування мешканців під’їзду АДРЕСА_1 у м. Кривому Розі, в якому вони мешкають, на встановлення домофону та зміни вхідних дверей. 16 квартир відмовилось від встановлення домофону у зв’язку із тим, що за рік до цього КЖП №35 за заявою мешканців під’їзду встановило нові металеві двері, за що з них була вирахувана відповідна плата. Після встановлення домофону і нових дверей ФОП ОСОБА_4 видав ключі тільки через підпис у договорі №155 від 04.05.2009р. між мешканцями під’їзду та ним, проте у зазначеному договорі був відсутній напис – з умовами договору згодні. Мешканці квартири які не погодилися з встановленням домофону та заміною дверей були вимушені купувати вхідні ключі у ФОП ОСОБА_4 для безперешкодного входу у під’їзд, проте вхідні ключі вони не отримали і вони вимушені чекати біля під’їзду коли хтось із сусідів відкриє двері.
У зв’язку із встановленням домофону і нових вхідних дверей до під’їзду не можуть безперешкодно потрапити лікарі, їхні близькі та родичі, що спричиняє їм моральні страждання.
Посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів» просили суд визнати договір №155 від 04.05.2009р. між власниками квартир та ФОП ОСОБА_4 недійсним, усунути перешкоди у здійсненні права вільного користування під’їздом та вільному доступу до своїх квартири позивачів шляхом зобов’язання відповідача демонтажу омофону та нових вхідних дверей та встановлення металевих дверей, які стояли до цього, стягнути з відповідача моральну шкоду на їхню користь по 5000грн. кожній.
Під час розгляду справи ухвалою суду від 28 травня 2010 року до участі в справі в якості третіх осіб залучено мешканців під’їзду АДРЕСА_1 в м. Кривому Розі та КП ЖЕО №35.
Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Усунуто перешкоди у здійсненні права вільного користування під’їздом АДРЕСА_1 в м. Кривому Розі та вільного доступу до своїх квартир ОСОБА_1 і ОСОБА_2 шляхом зобов’язання суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 видати безкоштовно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ключі від вхідних дверей значеного під’їзду. Стягнуто з ОСОБА_4 судові витрати.
В інших вимогах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі просять заочне рішення скасувати та направити справу на новий розгляду, оскільки судом порушено норми матеріального і процесуального права. Зокрема, суд залучив до участі в якості третіх осіб мешканців під’їзду, проте не надав копії позовних заяв і не дав можливості їм надати свої заперечення, не повідомив належним чином третіх осіб про час і місце судового розгляду справи; не звернув уваги на те, що договір №155 не підписаний мешканцями під’їзду, тобто є недійсним. Також, ухвалюючи рішення суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки у позовній заяві не ставилася вимога про видачу ключів від вхідних дверей позивачам.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, в травні 2009 року в під’їзді АДРЕСА_1 в м. Кривому Розі, суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 були встановлені вхідні металеві двері та домофон. Встановлення вхідних дверей і домофону було обумовлено договором №155 від 04.05.2009р., замовниками зазначеної послуги були мешканці під’їзду АДРЕСА_1 в м. Кривому Розі. Позивачі – ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не придбавали домофон і не замовляли послуги по встановленню дверей.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 суд першої інстанції дійшов висновку про те, що встановленням дверей і домофону обмежено право позивачів вільного користування під’їздом та вільного доступу до своїх квартир, а відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання договору недійсним і відшкодування моральної шкоди суд дійшов висновку про недоведеність позивачами зазначених позовних вимог.
Із зазначеним висновком суду погоджується колегія суддів виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою співвласників.
Як зазначалося вище, мешканці під’їзду АДРЕСА_1 в м. Кривому Розі замовили відповідачу виготовлення та встановлення вхідних металевих дверей з домофоном. Позивачі не замовляли встановлення вхідних дверей і не придбавали домофон, що обмежувало їх у вільному доступі до своїх квартир, як власників квартир. Тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про зобов’язання відповідача видати позивачам ключі від вхідних дверей для доступу до своїх помешкань.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що договір №155 від 04.05.2009р. відповідає вимогам Цивільного кодексу, іншим актам цивільного законодавства, тому не має підстав для визнання його недійсним, оскільки позивачами в порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, якими передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом, не надано доказів щодо визнання правочину недійсним.
Як вбачається з договору, більшість мешканців під’їзду АДРЕСА_1 надали згоду на замовлення і встановлення вхідних дверей і домофону, що підтверджується їхніми підписами, тобто волевиявлення мешканців під’їзду було вільним і відповідало їх внутрішній волі, зазначений правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків (а.с. 74), тому посилання позивачів в апеляційній скарзі на те, що мешканців під’їзду вимусили підписати договір спростовується матеріалами справи.
Крім того, як пояснила суду апеляційної інстанції третя особа Петраш О.А., вона заперечує проти демонтажу вхідних металевих дверей і домофону, з тих підстав, що вона вже придбала трубку для домофону, проте просить суд ухвалити рішення, яким зобов’язати відповідача ОСОБА_4 усунути недоліки по встановленню дверей, оскільки двері мають щілини і відсутнє віконце для провітрювання.
Доводи позивачів в апеляційній скарзі на те, що встановленням нових вхідних дверей їм заподіяна моральна шкода, оскільки зазначене перешкоджає вільному доступу службам швидкого реагування – медичній допомозі, газовій службі та іншим службам міста, родичам та близьким спростовуються висновками суду, з яких вбачається, що до встановлення вхідних дверей із домофоном у під’їзді стояли також металеві двері, які замикалися на ключ і доступ до під’їзду також був обмежений.
Інші доводи позивачів, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11 червня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: