Справа №22ц-22968/10 Головуючий в 1 інстанції – Коноваленко М.І.
Категорія 57 (1) Доповідач – Братіщева Л.А.
У Х В А Л А
Іменем України
«01» грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: - Савіної Г.О.
суддів: - Братіщевої Л.А., Турік В.П.
при секретарі: – Бондаренко І.В.
за участю: представника позивача – Луньова Романа Веніаміновича
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 квітня 2010 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до ОСОБА_6, Клініки професійних захворювань інституту медицини Академії медичних наук України, третя особа – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, про визнання повідомлення про професійне захворювання недійсним, визнання втратившим права на відшкодування шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
В травні 2009 року позивач ВАТ «ПівнГЗК» звернулося із позовом до ОСОБА_6, 3 особа - Клініка професійних захворювань інституту медицини Академії медичних наук України (далі по тексту – Клініка) про визнання недійсним повідомлення про професійне захворювання.
В жовтні 2010 року позивач уточнив свої позовні вимоги, зазначивши відповідачами ОСОБА_6 і Клініку, а третьою особою - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі – Відділення Фонду). В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 23.07.2008р. на адресу підприємства від ОСОБА_6 надійшло повідомлення, видане Клінікою, про професійне захворювання, яке суперечить актам цивільного законодавства і видано Клінікою, яка не має достатнього обсягу правоздатності.
Посилаючись на ці обставини просили суд визнати недійсним повідомлення №29/1129 від 15.07.2008 видане Клінікою про професійне захворювання ОСОБА_6, визнати ОСОБА_6 такою, що втратила право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди та стягнути з відповідачів судові витрати.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 квітня 2010 року роз’єднано та виділено в самостійне провадження позовні вимоги ВАТ «Півн ГЗК» до ОСОБА_6, 3 особа – Відділення Фонду, про визнання втратившею право на відшкодування шкоди і залишено без рух для усунення недоліків.
В частині заявлених позовних вимог до Клініки про визнання повідомлення не дійсним – закрито провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України.
В апеляційній скарзі позивач ВАТ «ПівнГЗК» просить ухвалу суду скасувати та задовольнити позовні вимоги, оскільки ухвала прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, суд не прийняв до уваги, що спір який виник між сторонами, обумовлений порушенням процедури проведення розслідування та ведення обліку професійних захворювань правовідносин суб’єктів трудового права і не пов’язано із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства, тому роз’єднання поєднаних між собою позовних вимог в подальшому ускладнить їх розгляд і зробить неможливим виконання судового рішення; не врахував, що до переліку спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, які мають право встановлювати остаточний діагноз щодо професійних захворювань, Клініка професійних захворювань не включена.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу від 09 квітня 2010 року про закриття провадження в частині заявлених позовних вимог ВАТ «ПівнГЗК» до Клініки про визнання повідомлення недійсним суд першої інстанції виходив з того, що позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки Інституту медицини праці Академії медичних наук України, структурним підрозділом якого є Клініка, делеговано владні повноваження щодо встановлення зв’язку захворювання з умовами праці і спір по зазначеній справі виник із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.
З даним висновком суду колегія суддів погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
А згідно п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся із вимогами про визнання повідомлення видане Клінікою ОСОБА_6 про професійне захворювання недійсним.
Згідно з п. 74 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1112«Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» у спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність професійного захворювання особа направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук (м. Київ). У разі незгоди хворого або роботодавця з рішенням Інституту щодо встановлення діагнозу і зв’язку захворювання із впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу воно може бути оскаржено в судовому порядку.
Державна установа «Інститут медицини праці Академії медичних наук України», як юридична особа має владні повноваження, які делеговані Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1112. В Статуті Державної установи «Інститут медицини праці Академії медичних наук України» в редакції від 06.07.2007р. зазначено, що в структуру Інституту входять науково-дослідні, лікувальні та адміністративно-господарчі підрозділи, а п.4.1.8 зазначає, що науково-дослідним підрозділом Інституту є - Клініка професійних захворювань (з відділеннями терапевтичним, неврологічним, консультативно поліклінічним, відновлювального лікування, загально-лікувальним персоналом). Тому доводи позивача в апеляційній скарзі на те, що до переліку спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, які мають право встановлювати остаточний діагноз щодо професійних захворювань, Клініка не включена спростовується матеріалами справи і наявними в матеріалах справи доказами.
Таким чином, доводи ВАТ «ПівнГЗК» в апеляційній скарзі про те, що спір, який виник між сторонами не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства є необґрунтованими, оскільки Державній установі Інституту медицини праці, структурним підрозділом якого є Клініка, делеговано владні повноваження щодо встановлення зв’язку захворювання з умовами праці і позов повинен розглядатися в адміністративному судочинстві відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України, оскільки спір виник із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням вимог процесуального закону, апеляційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.1 ч.1 ст. 312, 313- 315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - відхилити.
Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 квітня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення , але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: