Справа №22ц-22918/10 Головуючий в 1 інстанції - Шум Л.І.
Категорія 26 ( 3 ) Доповідач – Братіщева Л.А.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
«20» жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: - Савіної Г.О.
суддів: - Братіщевої Л.А., Турік В.П.
при секретарі: – Євтодій К.С.
за участю: позивача ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства «Суха Балка про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2009 року позивач ОСОБА_5 звернувся із позовом до відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» (далі – ВАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків посилаючись на те, що працюючи тривалий час в умовах важкої фізичної праці отримав професійне захворювання.
Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 05.07.2007р. йому було встановлено професійне захворювання - плечолопатковий періартроз і обструктивне захворювання легенів.
Висновком МСЕК від 13.11.2007 року йому первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності. При повторному переогляді 22.07.2008р. встановлено 55% втрати професійної працездатності безстроково та встановлена 3 група інвалідності.
Просив стягнути з відповідача 130000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто у відшкодування моральної шкоди з ВАТ «Суха Балка» 50000грн.
В апеляційній скарзі ВАТ «Суха Балка» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог оскільки рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, суд послався на положення ст. 1167 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України, проте виниклі правовідносини між сторонами регулюються спеціальним законом – Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», судом не встановлено, що належним відповідачем по справі є Відділення Фонду, на який з 01.04.2001 року покладений обов’язок відшкодування потерпілим шкоди, а не ВАТ «Суха Балка», не встановлений факт вини підприємства у виникненні захворювання у позивача, не встановлено факт заподіяння позивачу моральної шкоди, не надано доказів на підтвердження причин пропуску тримісячного строку.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Суха Балка» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 у період з 1959 року по 1962 рік працював на ш. «Нова» РУ ім.. К. Лібкнехта, з 1985 по 1993 рік на ш. ім.. «Фрунзе» ІАТ «Суха Балка» у шкідливих умовах праці.
05.07.2007р. Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини позивачу було встановлено професійне захворювання - Дв. Плечолопатковий періартроз і хронічне обструктивне захворювання легенів.
Актом розслідування професійного захворювання №47 від 20.08.2007 року, затвердженого головним Державним санітарним лікарем Жовтневого району м. Кривого Рогу встановлена причина професійного захворювання – робота на протязі 10 років 2 місяців в умовах важкої фізичної праці, підвищеної запиленості повітря робочої зони, несприятливого мікроклімату, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України (9, 10).
Первинним висновком МСЕК від 13.11.2007р. ОСОБА_5 встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 25% (а.с. 11). При переогляді відповідно до висновку МСЕК від 22.07.2008р. встановлено 55% та 3 група інвалідності (а.с. 11)
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманими нею на виробництві професійними захворюваннями моральної шкоди відповідачем, з вини, якого її й заподіяно.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди у зв’язку з отриманим нею професійним захворюванням.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту №47 розслідування професійного захворювання від 20.08.2007 року (а.с. 9-10) причиною професійних захворювань ОСОБА_5 є робота протягом 10 років 2 місяців в умовах важкої праці, підвищеної запиленості повітря робочої зони, несприятливого мікроклімату, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, якою передбачено обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Виходячи з викладеного, доводи відповідача про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, передбачено, що відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я припинено з 01 січня 2008 року незалежно від часу настання страхового випадку.
Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), зазначив, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Як зазначалося вище, вперше стійку втрату професійної працездатності позивачу було встановлено 13.11.2007 року, що підтверджується висновком МСЕК (а.с. 11), отже саме з цього часу у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди.
Також спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_5 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач відчуває біль та обмеження рухів у суглобах, оніміння кінцівок, порушився його сон через сильний біль, він не може займатися фізичною роботою, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є завищеним.
Суд першої інстанції при постановленні рішення не врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманих позивачем захворювань, і пов'язані з ними фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 50000 грн. до 30000 грн.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2010 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_5 з 50000 грн. до 30000грн. (тридцяти тисяч грн.).
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: