Справа №22ц-22870/10 Головуючий в 1 інстанції – Грищенко Н.М.
Категорія 26 ( 3 ) Доповідач – Митрофанова Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
«19» жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Соколан Н.О., Михайлів Л.В.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
представника відповідача – Бершадської Людмили Станіславівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі – відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що з 1987р. по 2001 рік працював на Ват «Криворіжсталь» а з 2001 року на ВАТ «Кривбазалізорудком» у шкідливих умовах праці.
Висновком МСЕК від 2004р. йому первинно встановлено 50% втрати працездатності. При наступних встановлено 50% безстроково.
Посилаючись на ці обставини просив суд стягнути з відповідача 173тис.грн. за спричинену моральну шкоду.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на його користь з відділення Фонду у відшкодування моральної шкоди 35000грн.
В апеляційної скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачу у позові, оскільки судом порушено норми матеріального і процесуального права.
Зокрема, суд не врахував, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту наявності моральної шкоди та розрахунків розміру такої шкоди; не проведено медико-соціальної експертизи для встановлення факту спричинення моральної шкоди, а самостійно суд не може встановити факт спричинення позивачу моральної шкоди; також позивачем пропущено тримісячний строк, передбачений ст. 233 КЗпП України, для звернення до суду.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відділення Фонду підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1987 року до 2001 року працював підземним гірничим майстром, підземним прохідником на ш. «Кірова», на ш. «Родіна» ВАТ «Кривбасзалізорудком».
Актом № 10/2004 розслідування професійного захворювання від 08.04.2004 року, встановлена причина професійного захворювання – тривалий стаж роботи (13 років 11 місяців) в умовах важкої фізичної праці, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Висновком МСЕК від 13.05.2004р. позивачу первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 50% та встановлена 3 група інвалідності (а.с. 21, 22). При переогляді у 2009 році встановлено 50% втрати професійної працездатності безстроково (а.с. 26).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди у зв’язку з отриманим ним професійним захворюванням.
Цей висновок суду відповідає положенням ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачці вперше стійкої втрати працездатності, якими передбачено, що відшкодувати заподіяну працівникові моральну шкоду, отриману внаслідок ушкодження його здоров’я за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Зазначений висновок суду узгоджується також із рішенням Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року, відповідно до якого громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв’язку з професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Позивача турбують болі у в попереково-крижовому відділі хребта, відчуває оніміння кінцівок і судоми у м’язах, не може виконувати роботу по будинку, в нього погіршилися стосунки з рідними, тому доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачеві у зв’язку з висновком МСЕК, яким позивачу не встановлено факт моральної шкоди від професійного захворювання є необґрунтованими й суперечать ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, так як такий висновок відповідного медичного органу є необхідним тільки для тих працівників, яким не спричинено втрати професійної працездатності.
Районним судом обґрунтовано взято до уваги рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., якими зокрема встановлено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасувати їх з об'єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Враховуючи вищенаведене, доводи Відділення Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача у травні 2004 року.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є завищеним.
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманих позивачем захворювань, і пов'язані з ними фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 35000 грн. до 28000 грн.
Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи та висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 3 ст. 309 ст. ст. 313- 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області – задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2010р. змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_1 з 35000 грн. до 28000грн. (двадцяти восьми тисяч грн.)
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: