Справа № 22ц-22679\10 Головуючий в 1 інстанції Українець Ю.Й.
Категорія № 41\4\ Доповідач – Митрофанова Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді – Митрофанової Л.В.
суддів: - Соколан Н.О., Турік В.П.
при секретарі – Бондаренко І.В., Чубіній А.В.
за участю: представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_4, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Полстар»- ОСОБА_5, ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 березня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полстар» про поновлення на роботі,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полстар» про поновлення на роботі, посилаючись на те, що згідно контракту між ним та ТОВ «Полстар» від12.10.2009 року він працював генеральним директором підприємства строком до 12.10.2010 року. Однак, 28.12.2009 року під тиском адміністрації фірми він був вимушений написати заяву щодо звільнення з посади генерального директора ТОВ «Полстар» за угодою сторін. В цей же день він подав заяву, якою відкликав подану заяву про звільнення, однак представниками учасників ТОВ «Полстар» були проведені позачергові збори та прийнято рішення про задоволення його заяви та звільнено з посади генерального директора за угодою сторін за п.1ст.36 КЗпП України з 28.12.2009 року, що підтверджено наказом №249-К від 28.12.2009 року.
ОСОБА_3 вважає звільнення незаконним та просив суд поновити його на посаді генерального директора ТОВ «Полстар» з 28.12.2009 року та допустити до виконання посадових обов*язків генерального директора ТОВ «Полстар». Крім того, поновити йому строк для звернення до суду із позовом, оскільки пропущений з поважних причин.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнив у повному обсязі. ОСОБА_3 поновлено на посаді генерального директора ТОВ «Полстар» з 28 грудня 2009 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду та просить направити справу на новий розгляд, оскільки ухвалюючи рішення суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини, що вона на час розгляду справи в суді була лише усунута з посади генерального директора ТОВ «Полстар», позивач лише виконував обов*язки генерального директора за її відсутності, тому суд зобов*язаний був притягнути її як третю особу по справі, оскільки рішення суду впливало на її права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду відповідно до ч.1 п.3,4 ст..309 ЦПК України скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи ухвалюючи рішення в попередньому судовому засіданні суд першої інстанції послався на умови ст..130,174 ЦПК України та допустив порушення процесуального права, оскільки згідно ч.4 ст.130 ЦПК України ухвалення в попередньому судовому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст..174 ЦПК України. Відповідно до ч.4ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Однак, суд першої інстанції в порушення вищевказаних вимог процесуального закону, не перевірив наявності законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову та не встановив чи визнання позову відповідачем не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Оскільки, як убачається з матеріалів справи на час звернення позивача до суду про поновлення на роботі, він тимчасово виконував обов*язки генерального директора ТОВ «Полстар», апелянт ОСОБА_6 була лише усунута від виконання своїх обов*язків як генерального директора підприємства \а.с.26\. Тому, на думку колегії суддів, ухвалення рішення про задоволення позову з підстав визнання відповідачем позовних вимог ОСОБА_3 про поновлення на роботі без дотримання вимог ст..130,174,35 ЦПК України є помилковим.
Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов*язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача із займаної посади відповідачем не було дотримано умов контракту стосовно дострокового його розірвання та відповідач порушив вимоги п.1ст.36 КЗпП України. Зокрема, сторони дійшли угоди про анулювання домовленості про звільнення за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, але всупереч досягнутої домовленості відповідач звільнив позивача 28.12.2009 року з посади генерального директора ТОВ «Полстар».
Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та суперечать вимогам трудового законодавства.
Відповідно до ч.3 ст..21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обв*язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Як убачається з матеріалів справи позивач згідно контракту від 12.10.2009 року працював генеральним директором ТОВ «Полстар» \а.с.9-11\. Згідно протоколу позачергових зборів учасників ТОВ «Полстар» №16 від 28.12.2009 року позивача ОСОБА_3 звільнено з посади генерального директора ТОВ «Полстар» за п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін \а.с.8\, відповідно видано наказ про його звільнення №249-К від 28.12.2009 року та зроблено відповідний запис до трудової книжки позивача \а.с.17\.
Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції в рішенні послався на ті обставини, що звільняючи з посади генерального директора ОСОБА_3 відповідач порушив умови додаткової угоди №1 від 02.11.2009 року до контракту з генеральним директором ТОВ «Полстар» від 12.10.2009 року, в якій не передбачено припинення контракту за угодою сторін \а.с.24\.
Однак, такі висновки суду першої інстанції суперечать вимогам ст..ст.21,36 КЗпП України та обставинам справи. Оскільки, як убачається з матеріалів справи та чого не заперечують сторони, позивача було звільнено не за п.8 ст.36 КЗпП України, як з підстав передбачених контрактом, а за п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін, що спростовує вищевказані висновки суду.
Зокрема, згідно роз*яснень даних в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року, вказано, що оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановленим для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством \ст.ст.36,39-41 КЗпП України.
Тому, на підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що виключивши додатковою угодою №1 від 02.11.2009 року з п.6.2 контракту укладеного з позивачем від 12.10.2009 року підстави припинення контракту - за угодою сторін, позивач ОСОБА_3 та відповідач скористалися при вирішенні питання про звільнення позивача, своїм правом відповідно до вимог трудового законодавства та п.1 ст.36 КЗпП України.
Вищевказані обставини звільнення позивача з посади генерального директора ТОВ «Полстар» спростовують позовні вимоги ОСОБА_3 щодо порушення при його звільненні відповідачем умов контракту та додаткової угоди до контракту.
Також, на думку колегії суддів, посилання позивача, як на одну із підстав незаконного звільнення, що він в один день при подачі заяви про звільнення подав заяву про анулювання цієї заяви, а тому не знав про позачергові збори учасників товариства та рішення, що був звільнений 28.12.2009 року, спростовуються матеріалами та обставинами справи.
Як убачається з матеріалів справи, 28.12.2009 року на загальних зборах учасників ТОВ «Полстар» розглядалася заява позивача генерального директора товариства ОСОБА_3 про його звільнення з посади за угодою сторін за присутності особи на ім.*я якої позивач подав заяву щодо анулювання його заяви про звільнення \а.с.8\. Однак, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції представники позивача та підприємства не надали підтвердження щодо обставин подання такої заяви, оскільки як встановлено в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_3 28.12.2009 року особисто видав наказ №249-К про своє звільнення та підставою видання наказу були протокол зборів №16 від 28.12.2009 року та особиста заява про звільнення від 28.12.2009 року. Іншого в суді апеляційної інстанції не встановлено.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо поновлення строку ОСОБА_3 для звернення до суду з позовом, оскільки позивачем процесуальний строк для звернення з позовом до суду пропущений з поважних причин.
Доводи в апеляційній скарзі стосовно того, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням територіальної підсудності спростовуються довідкою ЖЄО №31 м. Кривого Рогу щодо проживання позивача без реєстрації на території Жовтневого району м. Кривого Рогу \а.с.17а.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позову про поновлення на роботі.
Керуючись ст.ст.303,307,309,313,316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 березня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полстар» про поновлення на роботі - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: