Справа № 22ц-22347/2010 Головуючий в першій інстанції
Категорія № 26 ( IV ) Коноваленко М.І.
Доповідач Зубакова В.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРА ЇНИ
20 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого – судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Зубакової В.П., Остапенко В.О.
при секретарі: Іванюк О.В.
за участю: представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області – Бершадської Людмили Станіславівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», про перерахунок розміру сум страхових виплат відшкодування шкоди, заподіяної на виробництві, яка спричинила втрату працездатності, -
ВСТАНОВИЛА:
03 квітня 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі - Відділення фонду), відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - ВАТ «Кривбасзалізрудком») про перерахунок розміру сум страхових виплат відшкодування шкоди, заподіяної на виробництві, яка спричинила втрату працездатності, просив стягнути з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на його користь недоплати по втраченому заробітку за період з 01.01.1996 року по 01.08.1998 року в сумі 739,78 грн., та компенсацію за порушення строку виплати недоплат за період з 01.01.1998 року по 01.08.1998 року в сумі 428,65грн., а всього 1168,43 грн.; з Відділення фонду недоплату по щомісячних виплатам відшкодування шкоди за період з 01.04.2001 року по 01.02.2007 року в сумі 6728,10 грн., компенсацію за порушення строку виплати недоплат за період з 01.04.2001 року по 01.02.2007 року в сумі 1906,08 грн., а всього 8634,18 грн., та щомісячні страхові виплати в сумі 241,11 грн. починаючи з 01.02.2007 року до зміни обставин, які тягнуть перерахунок виплат.
Неодноразово уточнюючи та доповнюючи позовні вимоги, в останній редакції позовної заяви позивач просив суд стягнути з Відділення фонду недоплату сум щомісячних страхових виплат у зв`язку з відшкодуванням шкоди,заподіяної здоров`ю за період з 01.09.2006 року по 01.09.2009 року у розмірі 26 796,53 грн. та зобов`язати Відділення фонду здійснювати щомісячні страхові виплати у зв`язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров`ю у розмірі 982,74 грн., починаючи з 01.09.2009 року з подальшим перерахунком відповідно до чинного законодавства.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2010 року позов задоволено частково, з Відділення фонду на користь ОСОБА_3 стягнуто одноразово заборгованість по щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку в розмірі 16 984,09 грн., та щомісячно, починаючи з 01.09.2009 року по 674,44 грн. страхові виплати до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок.
В апеляційній скарзі Відділення фонду ставить питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд, оскільки ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не застосував строк позовної давності, Відділення фонду не є належним відповідачем по справі, судом не наведено підстави та не проведено розрахунки застосування чи незастосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів на ВАТ «КЗРК», не дана належна правова оцінка економічному обґрунтуванню застосування або незастосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та окладів, а також не перевірено чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати по підприємству, що призвело до неправильного вирішення судом спору.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач тривалий період часу працював у шкідливих умовах праці на шахті «Першотравнева» ВАТ «Кривбасзалізрудком» підземним електрослюсарем.
За висновком МСЕК від 24.05.1995 року позивачу було встановлено 10% втрати профпрацездатності починаючи з 22.05.1995 року з наступним переоглядом.
Наказом по ВАТ «Кривбасзалізрудком» від 27.06.1995 року № 470 ОСОБА_3 призначено щомісячні виплати у відшкодування шкоди, виходячи із середньомісячної заробітної плати у розмірі 7969722 крб., відкоригованої на коефіцієнти підвищення тарифних ставок та посадових окладів на час видачі наказу, які становили 796972 крб. (7969722x10%).
Висновком МСЕК від 19.06.1996 року позивачу встановлено 20% втрати профпрацездатності з наступним переоглядом.
Наказом по ВАТ «Кривбасзалізрудком» від 19.06.1996 року № 476 ОСОБА_3 призначено щомісячні виплати у відшкодування шкоди, виходячи із відкоригованого на коефіцієнти підвищення тарифних ставок та посадових окладів розміру щомісячних виплат на час видачі наказу, які становили 996000 крб. та встановлено розмір щомісячних страхових виплат у сумі 19992000 крб. (996000 : 10% x20%).
Висновком МСЕК від 14.09.1998 року позивачу встановлено 40% втрати профпрацездатності та встановлено третю групу інвалідності, які залишилися незмінними при наступних переоглядах.
Наказом по ВАТ «Кривбасзалізрудком» від 28.09.1998 року № 10 ОСОБА_3 призначено щомісячні виплати у відшкодування шкоди, виходячи із розміру страхових виплат на час видачі наказу відкоригованого на коефіцієнти підвищення тарифних ставок та посадових окладів, який становив 19,92 грн. та встановлено розмір щомісячних страхових виплат у сумі 39,84 крб. (19,92 : 20% x 40%).
Спір виник з приводу неправильного визначення ВАТ «Кривбасзалізрудком» середнього заробітку по професії позивача та невірного застовування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів до сум відшкодування шкоди з 01.07.1992 року, що потягло неправильне нарахування та виплату регресних сум підприємством та страхових сум, які виплачує Відділення фонду з 01.04.2001 року.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ВАТ «Кривбасзалізрудком» при обчисленні розміру відшкодування збитків взято заробітну плату позивача ОСОБА_3 за три місяці до встановлення ступеня втрати профпрацездатності замість застосування розміру середнього заробітку по професії за січень-квітень 1992 року та неправильно застосовано коефіцієнти реального росту заробітної плати при здійсненні перерахунку щомісячних страхових платежів та правильного визначення страхового відшкодування в розмірі 197,05 грн., що становило на день передачі особової справи до Відділення Фонду.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Як вбачається з позовної заяви, підставою для звернення ОСОБА_3 з позовом до суду стало те, що при обчисленні розміру страхових виплат замість середнього заробітку по професії за січень-квітень 1992 року ВАТ «Кривбасруда» взято заробітну плату за січень-березень 1995 року, що потягло в подальшому невірне нарахування і виплату щомісячних страхових сум як з боку підприємства, так і з боку Відділення Фонду, яке здійснювало й здійснює їх перерахунок та виплату позивачу з моменту передачі його особової справи.
Відповідно до п. 4 постанови Кобінету Міністрів України №276 від 26 травня 1992 року «Про заходи виконання постанови Верховної ради України від 29 квітня 1992 року «Про підвищення соціальних гарантій для населення» при визначенні розміру відшкодування шкоди у випадках трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, які призначатимуться після 01 травня 1992 року, середньомісячний заробіток обчислюється за три місяці, що передували каліцтву або встановленню втрати працездатності.
Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК від 24.05.1995 року позивачу було встановлено 10% втрати профпрацездатності починаючи з 22.05.1995 року (а.с. 19), а тому відповідачем правомірно взято для розрахунків середню заробітну плату ОСОБА_3 за січень-березень 1995 року (а.с. 29)
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про правильність застосування ВАТ «Кривбасзалізрудком» розміру середньої заробітної плати позивача ОСОБА_3 для розрахунку розміру страхових виплат та відсутність в зв`язку з цим підстав для перерахування розміру страхових виплат із розрахунку середньої заробітньої плати по професії за січень-квітень 1992 роки із застосуванням коефіцієнтів реального росту заробітної плати при перерахунку робітникам сум втраченого заробітку у зв’язку з ушкодженням здоров’я, починаючи з 01.07.1992 року до часу передачі особової справи до Відділення Фонду, та вважає, що підстав для перерахунку страхових виплат та встановлення нового розміру страхових виплат немає.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.28 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року в редакції (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 492 від 18.07.1994 року), яка діяла на момент виникнення даних правовідносин, перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводилось у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.
При зростанні тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві з метою збільшення їх частки в середньомісячній заробітній платі в межах встановленого фонду споживання, при якому змінювалась лише структура заробітної плати (одночасно зменшувалися інші складові заробітної плати без зміни її загального розміру), не передбачено підстав для проведення перерахування щомісячних страхових виплат на коефіцієнт росту посадових окладів і тарифних ставок, що витікає з положень нормативно-правових актів, діючих на час виникнення спірних правовідносин, якими визначено порядок нарахування та перерахунку сум відшкодування шкоди працівникові у зв’язку із ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.
Отже, госпрозрахункові підприємства, виходячи із своїх фінансових можливостей, самостійно визначають зростання коефіцієнтів тарифних ставок (посадових окладів) та терміни їхнього запровадження.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції перерахував призначені підприємством суми відшкодування шкоди позивачеві на коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів), не звернувши уваги на доводи представника відповідача про те, що після введення договірної заробітної плати ідеального підвищення тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві фактично не проводилось у зв”язку з тим, що при підвищенні тарифних ставок мінялася структура заробітної плати.
Позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог щодо фактичного підвищення заробітної плати за оспорюваний період, що протирічить положенню ч.1 ст. 60 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню на підставі п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України в зв'язку з невідповідністю рішення суду першої інстанції обставинам справи, порушенням норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 3,4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», про перерахунок розміру сум страхових виплат відшкодування шкоди, заподіяної на виробництві, яка спричинила втрату працездатності відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді:
Ў